"Бокораші"1924 р. та 1961 р. Бокшай Й. Й.

Бокшай Йосип Йосипович (Україна, 1891-1975), "Бокораші" 1961 р. 1924 р.

Видатні винниківчани. Микола Федюк - український маляр-реаліст, живописець, графік і педагог

Федюк Микола Іванович (26 лютого 1885 р., с. Голубці (тепер –  Бродівський район) — 17 травня 1962 р., м. Винники) — маляр-реаліст, живописець, графік і педагог. Початкову освіту отримав спочатку в Бродівській (1896—1903 рр.), пізніше у Львівській (1903—1907 рр.) гімназіях. Протягом року (1907—1908 рр.) відвідував правничий факультет Львівського університету.

Обставини знайомства Андрея Шептицького та Миколи Федюка нам невідомі, але саме завдяки меценатству Митрополита майбутній художник мав можливість розпочати навчання у Краківській академії мистецтв.

1910–1916 рр. — навчання у Краківській, згодом у Мюнхенській академіях мистецтв. Автор мальовничих портретів, пейзажів: «Кипариси» (1910 р.), «Каплиця у Львові» (1910 р.), «Автопортрет» (1915 р.) та ін. Всі ці твори збереглися у фондах Національного музею ім. А. Шептицького. Автор статей на мистецькі теми. Загалом же у фондах Національного музею у Львові є півсотні малярських робіт Миколи Федюка, датованих 1910–1950-ми рр. Микола Федюк зарекомендував  себе не тільки як маляр і графік, а й тонкий мистецький критик і прекрасний педагог. Деякий час проживав у м. Броди, працював там (1923—1927 рр.) професором Державної гімназії ім. Юзефа Коженьовського.

З 1934 р. проживав у  Винниках по вул. Нова, 7 (зараз вул. М. Федюка). Після Другої світової війни (1947–1950 рр.) – викладач, а потім завідувач кафедри графіки в Інституті декоративного мистецтва у Львові. Перша персональна виставка Миколи Федюка у Львівському музеї українського мистецтва відбулася 1975 р. до 90-річчя від дня народження митця (на жаль, посмертно). 1969 р. пожежа у винниківському будинку спричинила до загибелі усього Федюкового художнього доробку, що зберігався на горищі. Майстер із повним правом посів визначне місце в історії українського мистецтва ХХ ст.

Помер і похований у Винниках.

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

1950 р. Винники. Крайній зліва  Микола Федюк, посередині родина  Дзюбик, крайня справа дружина Миколи Федюка. Микола Федюк - український маляр-реаліст, живописець, графік і педагог. Світлина з сімейного архіву Уляни Шлапак.

 

Могила на Винниківському цвинтарі

Видатні винниківчани. Кипріян Мирон Володимирович — народний художник України.

Кипріян Мирон Володимирович — народний художник України, графік і живописець, реставратор, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат премії ім. В. Клеха (США), Почесний громадянин Винник.

Народився 27 липня 1930 р. у Винниках у місцевій лікарні січових стрільців, що була розташована в урочищі «на Куті». Помер у Львові 3 грудня 2019 р.

Батько — Володимир Кипріян (28. 07. 1896, м. Ярослав, нині Польща – 10. 09. 1934, Львів). Вступив добровольцем до УСС (1914 р.). У 1918–1922 рр. мешкав у таборі для інтернованих у м. Йозефов (Чехо-Словаччина), був секретарем українських кооперативних курсів. 1925 р. повернувся до Галичини.

Батько наполіг, щоб опікувалися дружиною й дитиною медики цієї лікарні. Пізніше Винники відіграють суттєву роль у житті відомого митця Мирона Кипріяна. Адже тут він із родиною переживе один із найтрагічніших періодів у сучасній історії людства — Другу світову війну.

Навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1954 р.), вчився у В. Монастирського.Від 1957 р. — художник-постановник театру ім. М. Заньковецької, а з 1963 р. обіймає  посаду головного художника театру. Оформив вистави: «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1964 р.), «Річард III» У. Шекспіра (1974 р.), «Украдене щастя» І. Франка (1976 р.), «Народний Малахій» М.Куліша (1990 р.), «Павло Полуботок» К. Буревія (1990 р.); трилогія Б.Лепкого «Мазепа» (1992 р.), «Не убий» (1992 р.), «Батурин» (1993 р.); «Ісус, Син Бога живого» В. Босовича (1994 р.) та ін.

Медалі: «За трудову доблесть», «Ветеран праці», «За трудову відзнаку». Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Мирон Володимирович був знайомий з видатними людьми минулого століття і сучасності: Кароль Войтила (Папа Іван Павло ІІ), Соломія Крушельницька, Святослав Ріхтер, Галина Уланова, Майя Плісецька, Дмитро Крвавич, Ян та Андрій Скарбеки, Зінаїда Дехтярьова, Анатолій Ротенштейн, Сергій Данченко, Богдан Ступка, Микола Зарудний, Олексій Коломієць та багато інших письменників, художників, артистів, співаків, композиторів і людей найрізноманітніших уподобань.

22 серпня 2013 р. в Історико-краєзнавчому музеї Винник відбулося відкриття виставки «Сценографія та живопис» Мирона Кипріяна.

На огляд глядачів представили численні картини та ескізи до вистав: «Олекса Довбуш» (1985 р.), «Дикий ангел» (1998 р.), «Коханий нелюб» (1999 р.), «Хазяїн» (1970 р.), «Ромео і Джульєтта» (1964 р.), «Сон князя Святослава» (1981 р.), «Король Лір» (1969 р.) та багатьох інших. Серед експонованих картин більшість присвячені Винникам та родині пана Мирона, як-от «Пам’ятник воїнам УГА у Винниках за проєктом Л. Лепкого», «Дача І. Кипріяна» тощо, портрети членів родини відомого митця.