З історії ВИННИКІВСЬКОГО ФУТБОЛУ у 1940-х — 1980-х рр. Спогади корінних винниківчан.

 

У Винниках футбол любили всі. Наше містечко славилося своїми футбольними традиціями й дало великому футболу не одного гравця й тренера. Вихованець винниківського футболу — Ростислав Поточняк у складі «Карпат» здобув Кубок СРСР 1969 р. і виступав у вищій лізі. 1972 р. Р. Поточняк у складі молодіжної збірної СРСР став срібним призером першого в історії чемпіонату Європи для гравців віком до 23-их років. 25 травня того ж року на знаменитому «Парк де Пренс» у Парижі дебютував у складі олімпійської збірної СРСР, яка в гостях взяла гору над французами – 3:1.

Роман Весна був одним із перших винниківських футболістів, який потрапив до львівських «Карпат», за які він дебютував у 1965 р. Мирон Маркевич - відомий тренер, зокрема збірної України.

 З 1954 р. у Винниках був чудовий народний стадіон по вул. Спортовій (за польської окупації там знаходилося польське спортивне товариство «Зоря»). З 2010-х років — вже не народний, а у приватній власності.

Вболівати за рідну команду приходило тисячі винниківчан. Тренери були професіонали, а гравці — обдаровані патріотичні хлопці, які любили футбол і своє рідне місто.

Все пройшло, все змінилося...

Назви Винниківського футбольного клубу: «Хмара» (1928-1929 рр.), Український робітничий спортивний клуб (1929-1930 рр.), "Дніпро" (1930 р. - 1940 р.), «Харчовик» (1940 р. -1970-ті рр.), «Більшовик» (1949 р.), «Прапор» (1953 р.), «Авангард» (середина 1950-х рр. - середина 1960-х рр.), «Спартак»  (кінець 1950-х рр. - початок 1960-х рр.), «Жупан» (1989 р. - 2000-і рр., з 2018 р.), «РУХ» (2009-2019 рр.).

У 1960 р. за регламентом винниківським гравцям довелося грати стикові матчі за вихід у другу союзну лігу з ФК «Нафтовик» (Дрогобич). Дрогобичани на той час, після львівського СКА, були провідним клубом області. Тому у тих двобоях винниківчанам було нелегко. У Дрогобичі (30 жовтня) «Авангард» поступився 0:2, а на власному полі (3 листопада) — 0:3.

ДОСЯГНЕННЯ ВИННИКІВСЬКОГО ФУТБОЛУ 1940-і - 1970-і рр..

ЧЕМПІОН УКРАЇНИ серед команд харчової промисловості.

 1977 р. — ФК «Харчовик» (тренер Ярослав Грисьо).

КУБОК ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

1949 р. — ФК «Більшовик»  володар кубка Львівської області (Богдан Маркевич). У фіналі кубка області «Більшовик» здолав «Колгоспник» з Бібрки — 1:0.

В цей період у його складі виступали: Микола Литвин (капітан команди), Богдан Маркевич, Антін Скремета, Степан Маслякевич, Богдан Конюшик, Михайло Верходай. Ростислав Гарапа, Євген Гданський (воротар), Іван Кубай, М. Янда, Є. Іваницький, В. Швойницький, С. Козюринський, А. Чалишев, Д. Лучанський, С. Білінський, Володимир Котловський, Володимир Ціньовський, Ханенко, Перун, Малахов, Грисьо та ін.

1953 р. — ФК «Харчовик» володар кубка Львівської області (Богдан Маркевич). У фіналі винниківчани перемогли яворівський «Спартак» — 5:2.

У чемпіонаті та Кубку області виступав ФК «Харчовик», а в Кубку УРСР Винники були представлені командою «Прапор».

КУБОК м. ЛЬВОВА. 

1960 р. — ФК «Авангард» володар Кубка Львова (Богдан Маркевич).

1972 р. — ФК «Харчовик» володар Кубка Львова.

 КУБОК сімсотріччя ЛЬВОВА.

1956 р. — ФК «Харчовик» (Винники) володар кубка сімсотріччя Львова. 

ЧЕМПІОН  ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 

1949 р. — ФК «Більшовик»  чемпіон Львівської області. 

1960 р., 1963 р., 1965 р. — ФК «Авангард» - чемпіон Львівської області (Богдан Маркевич). 

1963 р. У вирішальному матчі Винники подолали команду Стрия — 2:1. Один з м’ячів на свій рахунок записав Юрій Поточняк (рідний брат Ростислава Поточняка).

1964 р. — юнацька футбольна команда «Авангард» чемпіон Львівської області серед юніорів (гравці: Юрій Поточняк, Ростислав Поточняк, А. Тищенко, Роман Покора, Роман Банах, Орест Банах, П. Бучко, Р. Ціціла, Ю. Завгородній).  

 ЧЕМПІОН м. ЛЬВОВА.

1960 р. — ФК «Авангард» чемпіон м. Львова (Богдан Маркевич).

 1970 р. — ФК «Харчовик» чемпіон м. Львова.

З історії.

1940 р. на основі польської та української футбольних команд при ЛТФ було створено ФК «Харчовик» (Винники). Під час війни клуб повернув стару назву «Дніпро». З 1947 р. назва клубу «Харчовик» (Юліан Кметь).

1949 р. (як ФК «Більшовик» (Винники), 1951 р. і 1952 р. (як ФК «Харчовик» (Винники) винниківчани виступали у любительському чемпіонаті УРСР серед колективів фізкультури (4, 5 і 9 зони, де зібралися команди переважно Заходу України). 1949 р. – 4 місце (9 зона), 1951 р. – 6 місце (5 зона), 1952 р. – 11 місце (4 зона).

1953 р. ФК брав участь у Кубку УРСР (назва клубу «Прапор»); зіграли лише один матч.

1958 р. — дитяча футбольна школа при ЛТФ (Богдан Маркевич).

На 1960—1970-ті рр. припадає час розквіту винниківського футболу. 

У кінці 1950-х рр. склад команди змінився – прийшли гравці молодшого покоління: Ігор Ціцяла (капітан), Станіслав Шетер, Микола Жуков, Янош Ференц, М. Дмитерко, Микола Слабоспицький, Зиновій Кравс, З. Вільгард, Ю. Берендєєв, М. Макар, Я. Гарапа, Богдан Колодій, С. Барило, Б. Хамула, Р. Хамула, М. Грицишин, Г. Молоков, В. Побережний, Роман Партика, Орест Йона, Б. Кочан та інші.

Середина 1960-х років — Ростислав Поточняк, Роман Весна, Юрій Поточняк, Роман Покора, Мирон Маркевич, Юрій Гданський, А. Тищенко, Роман Банах, Орест Банах, П. Бучко, Р. Ціціла, Ю. Завгородній.

Команда грала у чемпіонаті Львівщини та одночасно брала участь в першості м. Львова.

1961 р. «Авангард» під керівництвом Богдана Маркевича дійшов до фіналу Кубка Львівщини, де 29 жовтня зустрівся з «Львівсільмашем». Це була гра рівних суперників. Перемогу, лише в додатковий час, здобули «сільмашівці» — 4:2.

Наступного року (15 липня 1962 р.) обидві команди знову зійшлися у фіналі, і знову перемогу святкували «сільмашівці» (рахунок 1:0). На базі ФК «Сільмаш» згодом було створено ФК «Карпати».

1963 р. — ФК «Авангард» (Винники) чемпіон Львівської області (Богдан Маркевич). У вирішальному матчі Винники подолали команду Стрия — 2:1. Один з м’ячів на свій рахунок записав Юрій Поточняк (рідний брат Ростислава Поточняка).

1964 р. — юнацька футбольна команда «Авангард» чемпіон Львівської області серед юніорів (гравці: Юрій Поточняк, Ростислав Поточняк, А. Тищенко, Роман Покора, Роман Банах, Орест Банах, П. Бучко, Р. Ціціла, Ю. Завгородній).

1965 р. — ФК «Авангард» (Винники) чемпіон Львівської області (Богдан Маркевич).

1966 р. — з тодішньої команди «Спартак» (Винники) п’ятеро футболістів перейшли в «Карпати».

1970 р. — ФК «Харчовик» Винники чемпіон м. Львова. 1972 р. — ФК «Харчовик» Винники володар кубка м. Львова (тренер Богдан Колодій). 1976 р. — футбольний клуб «Харчовик» Винники чемпіон УРСР серед команд харчової промисловості.

1970—1980-их рр. за ФК «Харчовик» (середина 1960-их — початок 1970-их рр. назва клубу «Спартак») виступали: Юрій Карманчук, Богдан Кравець, Роман Кулешка, Богдан Кулешка, Б. Боцонь, Р. Маркевич, Я. Шиляк, Р. Оліяр, С. Собко, Б. Маслюкевич, О. Гадзевич, В. Саєвич, Гураль, Б. Дзюбик, М. Бегін, І. Бондарєв, Р. Кібальський, Володимир Колодій, Ю. Кібальський, Богдан Йона, Володимир Шпаківський, Б. Пришляк, А. Кметь та ін. Тренерами в цей період були Ярослав Грисьо та Юрій Гданський.

 

Микола Литвин народився 19 грудня 1921 р., помер 2 вересня 1983 р. Шлюб з Марією Грицко - 3 жовтня 1943 р. У шлюбі було троє дітей: Володимир, Андріана (Люся), Юрій.

 Зі спогадів Юрія Литвина (сина Миколи Литвина): "Про Миколу Литвина у свій час знали всі Винники, ним захоплювалася молодь, він дуже любив спорт і коли був на посаді на тютюновій фабриці інструктором по спорту проводив спортивні олімпіади по всіх видах спорту, це було велике свято для всіх Винник, грав оркестр, були представлені такі види спорту: легка атлетика, біг, естафета, метання списа, метання молота, метання ядра, метання диска, стрибки в довжину і в висоту, велоспорт, футбол, волейбол; зимою - лижі (тоді були сніжні зими). Директор тютюнової фабрики був Лебідь. Він дуже любив спорт і фінансував на спортивний інвентар. Дуже велика кількість молоді брала участь в змаганнях.Не місце красить людину, а людина красить місце. Був чоловік який любив свою справу і коло нього об'єдналися великі знамениті футболісти, після Миколи Литвина вже не було такої сильної команди в якій він був капітаном. Він виховав багато талановитих футболістів і спортсменів і був для них беззаперечним авторитетом. Про Миколу Литвина можна багато розказувати і є ще люди які його пам'ятають, це світла історія Винниківського спорту....".

 

1969 р.

Винники. Футбольна команда ЛТФ, 1950-і роки

Винники. Футбольна команда ЛТФ, 1950-і роки  

Винники. Футбольна команда ЛТФ, 1950-і роки

1950-і рр.

1950-і рр.

1940-і рр. 

Середина 1970- их рр.  Винниківські футболісти прийшли на тренування, Стадіон  ЛТФ. З архіву Юрія Карманчука

Винниківські хокеїсти. 1982 р.

 

1982 р. Зимова спартакіада Львівської обл. Новий Розділ, срібні призери команда Винник. З архіву Юрія Карманчука

Спогади дитинства і юних літ. ВИННИКІВСЬКІ ХОКЕЇСТИ. 1960-і - 1980-і рр..

Хокей грали всі. Першу клюшку приніс мені Св. Миколай (мав десь 3-4 роки) і до тепер вірю й чекаю Св. Миколая 19 ГРУДНЯ!!!

Зима починалася ще в листопаді. Ковзанки заливали в містах і селах, і на стадіонах. У Винниках було десятки катків (ковзанок). Від «Загороддя» й «Розлавки» (від колишньої електровні на тепер. вул. Стрілецькій) до кільцевої був лід і там були сотні дітей на ковзанах (коньках – так у нас називали), зима була мінімум 3 місяці. Ковзанка на «Розлавці» - центральна льодова арена, як на мене, на ті часи!

Грали хокей на ковзанах і без, в кирзаках (чоботи які класно їхали по льоді). Головне – Клюшка. Ціна – 1 руб. 50 коп. – доступна ціна. «Крута» мукачівська – 4 руб. 90 коп. (не всім доступна). А пластикова – 6 руб., це – бомбезно!

Інколи шайби вирізали з танкової гуми. Ковзани були дорогі і купити було важко. Часто передавалися від старших молодшим. Ковзани «ботаси» - було щось надзвичайним. Ну, саме так наш хокей і виглядав. До ночі ганяли. Взагалі, командні ігри для пацанів – це добре. У них не закосиш, там тебе швидко виправлять, якщо щось не так. Бійки особливо не пам'ятаю, все можна було пояснити і так. Всім потім знадобилося.

На території радгоспу, в цих роках, заливали справжню хокейну «коробку» завдяки Едуарду Антоновичу. Завдяки його старанням була створена серйозна хокейна команда у 1970-их - 1980-х рр.

Дуже вболівали за київський «Сокіл», який трощив іменитих москалів: ЦСКА, «Торпедо», «Динамо», ленінградський «Зеніт», башкирський «Салават-Юлаєв», «Хімік» з Воскресенська... А який у «Сокола» був воротар - Юрій Шундров! Неперевершений!!!

26 лютого 1985 року київський «Сокіл», розгромивши 7:1 воскресенський «Хімік», єдиний раз у своїй історії та в історії українського хокею завоював бронзові медалі чемпіонату СРСР. 

Так зростав наш юнацький націоналізм!

За спогадами корінного винниківчанина Юрія Карманчука: «Як згадаєш як це було здорово і по справжньому хто грав в хокей мене зрозуміє. А винниківські хлопці грали проти Шундрова в Києві на зимовій спартакіаді: Савка П., брати Дмитрієви, Цимбрак С. та Карманчук Ю. Ми представляли Львівську область».

ВИННИКИ

Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ.

Винники  розкинулося на Головному Європейському вододілі, що ділить річкові системи Балтійського та Чорного морів. В околицях міста знаходиться каскад озер та джерел.

Винники знаходяться на схід за 6 км від Львова над річкою Марунькою і відокремлене від нього великим лісовим масивом. Населення близько 20 000 осіб.

На заході місто межує зі Львовом, на півночі – з селами Лисиничі й Підбірці, на сході – з селами Підберізці й Чишки, на півдні – з селами Волиця та Чишки. Координати Винник 49° 48' 56" Пн. ш. і 24° 07' 47" Сх. д. Площа міста — 667 га. У Винниках близько 130 вулиць. Найдовша вулиця — Івана Франка (170 будинків), а найкоротша — Жупан (5 будинків). Найчисленніша за кількістю мешканців вулиця Кільцева — понад 3 500 осіб.

Місто лежить на відстані бл. 80 км від кордону з Польщею.

Найвища точка Винниківщини — гора Чортові  скелі (414 м над рівнем моря).

Герб Винник — офіційний геральдичний символ, затверджений 17 лютого 1992 р. Автор ескізів — Тарас Левків. Розроблений Андрієм Гречилом та Іваном Сварником за мотивами старої печатки. Опис — у золотому полі синє гроно винограду з зеленими листочками. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною.

Герб м. Винники встановлений на фасаді будинку міської ради, а хоругва зберігається в кабінеті голови Винниківської міської ради та встановлюється в залі під час проведення сесій Винниківської міської ради  поряд із Державним прапором. Відповідно до геральдичних правил і традицій українського прапорництва, хоругва — прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 1x1 м, на жовтому тлі — синє гроно винограду із зеленими листочками; з трьох сторін хоругву обрамляють синьо-жовті лиштви. Вже в середині XIX ст. виготовлялися печатки із зображенням виноградного грона, такий же герб зображено і на документах 1894—1906 рр.

Місто Винники має вигідне географічне положення, яке сприяє розвитку туризму та сфери послуг, багате на історико-археологічні, культурні та природні туристично-краєзнавчі ресурси. Винники мають добре транспортне сполучення. Через місто та околиці проходять автомобільні дороги Львів‒Тернопіль (Н-12) та Київ‒Чоп (М-06). Це транспортні артерії, якими здійснюються основні туристичні перевезення: за маршрутами «Золота підкова», а також поїздки до Галича, Коломиї, Яремче, Ворохти, Косова тощо. Територіально Винники розміщені на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма.

Горбиста місцевість та дубово-грабові ліси, що її покривають, надають неповторного природного колориту околицям Винник, що свого часу дало привід назвати їх «Малою Швейцарією».

Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.

Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.

17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.

23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.

1973 р. З архіву Юрія Карманчука

1982 р. Зимова спартакіада Львівської обл. Новий Розділ, срібні призери команда Винник. З архіву Юрія Карманчука

Видатні винниківчани. Поточняк Ростислав - легендарний футболіст і тренер

 

Поточняк Ростислав Мирославович (26 січня 1948 р., Винники – 26 липня 2022 р.) — український  футболіст, футбольний тренер, майстер спорту СРСР (1968 р.), переможець турніру союзної Першої ліги 1970 р. 1972 р. в складі молодіжної збірної СРСР він став срібним призером першого в історії чемпіонату Європи для гравців віком до 23-их років. 25 травня того ж року на знаменитому «Парк де Пренс» у Парижі дебютував у складі олімпійської збірної СРСР, яка в гостях взяла гору над французами – 3:1.

Вихованець винниківського футболу. Перший тренер — Богдан Маркевич.

Закінчив Львівський політехнічний інститут (1974) та ЛДІФК (1997). Тренер «Жупан» (Винники) 1984/88 і з 04.1993. Граючий тренер «Нафтовик» (Долина) з 01.03.1984 до 10.11.1986. Завуч СДЮШОР «Карпати» (Львів) з 24.11.1986 до 17.01.1989. Тренер «Карпати» (Львів) з 20.01.1989 до 1990 і головний – до 20.07.1991 (звільнений за станом здоров’я); «Галичина-ЮТАНО» (Кам’янобрід) 1992; «Карпати-4» (Львів) 2000/01; «Карпати-2» (Львів) з 06.2002 до 2003. Під його керівництвом команда ветеранів «Карпати» (Львів) – чемпіони України (2003) і володар суперкубка України (2004). Тренер-методист в ЛДЮСШОР-4 з 18.07.2008 і ДЮСШ «Карпати» (Львів) до 26.07.2022.

 Свій перший офіційний поєдинок за основний склад «зелено-білих» Р. Поточняк провів 12 травня 1966 р. проти харківського «Авангарду» (надалі «Металіст»), а наступного сезону саме харків’янам забив свій перший карпатівський гол.

У складі «Карпат» здобув Кубок СРСР 1969 р. і виступав у вищій лізі.

За кількістю матчів на Кубок СРСР за всі роки його розіграшу Р. Поточняк займає перше місце серед всіх українських футболістів. Таких поєдинків у його активі аж 53.

За футбольний клуб «Карпати» Ростислав Поточняк грав десять років. У 1978 році футболіст переїхав до Харкова. Адже йому пропонують пограти за інший клуб. Він переходить в команду «Металіст». У харківському футбольному клубі Ростислав Поточняк грає до 1983 року. 

Відомо, що спортсмен грав ще за один клуб «Нафтовик». В цій команді Ростислав грав з 1984 до 1986 року. Після цього він покидає свою футбольну кар’єру в якості гравця.

Головний тренер «Карпат» першої половини сезону 1991 р., тренер команди 1989/1990 рр. Тренував команди: «Нафтовик» (Долина), «Карпати-2», «Карпати-3». Працював завучем СДЮШОР «Карпати» (1987/1988 рр.).

В останні роки життя Ростислав Поточняк мав серйозні проблеми зі здоров’ям. Спортивна кар’єра вдалася взнаки, і він на схилі літ потребував операції на суглобі по його заміні.

Помер футболіст двадцять шостого липня 2022 року. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Винники 1940-ві рр. ФК "ХАРЧОВИК". Микола Литвин

1940 р. на основі польської та української футбольних команд при ЛТФ було створено ФК «Харчовик» (Винники). Під час війни клуб повернув стару назву «Дніпро». З 1947 р. назва клубу «Харчовик» (Юліан Кметь).

1949 р. — ФК «Більшовик» (Винники) чемпіон Львівської області та володар кубка Львівської області (Богдан Маркевич). У фіналі кубка області «Більшовик» здолав «Колгоспник» з Бібрки — 1:0

В цей період у його складі виступали: Микола Литвин (капітан команди), Богдан Маркевич, Антін Скремета, Степан Маслякевич, Богдан Конюшик, Михайло Верходай. Р. Гарапа, Євген Гданський (воротар), Іван Кубай, М. Янда, Є. Іваницький, В. Швойницький, С. Козюринський, А. Чалишев, Д. Лучанський, С. Білінський, Володимир Котловський, Володимир Ціньовський, Ханенко, Перун, Малахов, Грисьо та ін.

 1949 р. (як ФК «Більшовик» (Винники), 1951 р. і 1952 р. (як ФК «Харчовик» (Винники) винниківчани виступали у любительському чемпіонаті УРСР серед колективів фізкультури (4, 5 і 9 зони, де зібралися команди переважно Заходу України). 1949 р. – 4 місце (9 зона), 1951 р. – 6 місце (5 зона), 1952 р. – 11 місце (4 зона).

1953 р. — ФК «Харчовик» (Винники) володар кубка Львівської області (Богдан Маркевич). У фіналі винниківчани перемогли яворівський «Спартак» — 5:2.

У чемпіонаті та Кубку області виступав ФК «Харчовик», а в Кубку УРСР Винники були представлені командою «Прапор».

1953 р. ФК брав участь у Кубку УРСР (назва клубу «Прапор»); зіграли лише один матч.

1956 р. — ФК «Харчовик» (Винники) володар кубка сімсотріччя Львова.

З сімейного архіву Люсі Литвин

З історії м. Винники (Львівщина). 1930-і рр. Розлавка. УСТ "Дніпро"

Перша футбольна команда створена у Винниках у 1927 р. («Хмара»), яка проіснувала лише рік. Організатор — В. Дмитерко. 1928 р. у Винниках було засноване польське спортивне товариство «Зоря» та створена команда «Сокіл» при читальні товариства «Просвіта», в яку увійшли гравці команди «Хмара». 1929 р. — Український робітничий спортивний клуб. Організатор — Юліан Кметь.

     1930 р. за ініціативою клубу було проведено загальні збори, на яких вирішено змінити його попередню назву на товариство «Дніпро». Одним з ініціаторів був Стефан Нич. За політичну діяльність він був ув’язнений польською владою як націоналіст. Також одним із засновників був Євген Врецьона. Інженер Ілля Ілляшевський був президентом УСТ «Дніпро», Григорій Вільчикський – господар футбольного клубу.

Розлавка - історична назва частини Винник (теперішній кут вул. Стрілецької та вул. Кривої, з навколишньою територією).

На австрійських мапах кінця XVIII ст. зображені вже поодинокі будиночки на Розлавці.  М. Влох в історико-мемуарному збірнику «Винники, Звенигород, Унів та довкільні села» (Чикаго, 1970 р.) виводить назву «Розлавка» від слів розвал, або провал. Бо такий вигляд має там стрімкий, зволожений і зсувний схил.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.

 

1930-ті рр. УСТ "Дніпро" (з сімейного архіву Чика Е. Е.). Світлину надав п. Ігор Ткачук.