Пам'ятник Іванові Огієнку у Винниках (біля Львова)

Пам'ятник Іванові Огієнку у Винниках — пам'ятник видатному українському вченому, митрополиту (від 1944 р.), політичному, громадському і церковному діячу, мовознавцю, історику церкви, педагогу, дійсному члену Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922 р.) Іванові Огієнку на головній вулиці Галицькій у місті Винниках.

Іван Іванович Огієнко (Митрополит Іларіон) (2 (14) січня 1882 р., м. Брусилів, Житомирщина —  29 березня 1972 р., м. Вінніпег, Канада) — український вчений, науковець-енциклопедист, перекладач Святого Письма, міністр освіти й віросповідань Української Народної Республіки (УНР), митрополит Вінніпезький і всієї Канади, мовознавець, історик церкви, педагог, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922 р.).

Перший у світі пам’ятник І. І. Огієнку (поету, професору, філософу,  перекладачу Біблії та релігійної літератури, активному діячу національно-визвольних змагань 1917—1920 рр., творцю українського національного духу) було відкрито у 1988 р. у м. Саскатун (Канада), навпроти пансіонату імені Іларіона.

Перший в Україні пам’ятник Івану Огієнку було відкрито 21 серпня 2010 р. на його батьківщині в м. Брусилові (Житомирщина).

У Винниках пам'ятник І. Огієнку є другим в Україні й третім у світі. Пам’ятник встановлено на місці будинку родини Маркевичів, в якому з 1922 р. по 1924 р. проживав І. Огієнко. Пам'ятник було відкрито у жовтні 2010 р. (меценати — Сергій Уваров і Григорій Козловський). Скульптор — Петро Бузина. Освятили пам'ятник священники греко-католицької й православної конфесій.

З вересня 1922 р. по 22 квітня 1924 р. Іван Огієнко,  разом з дружиною Домінікою і трьома дітьми – Анатолієм, Юрієм і Лесею, проживав у Винниках. За сприяння митрополита Андрея Шептицького Анатолій і Юрій були прилаштовані в метрополичній бурсі. 4 листопада 1922 р. І. Огієнко отримує, хоч і скромну, посаду викладача (за контрактом) української мови і літератури учительської греко-католицької семінарії сестер чину о.о. Василіян. І. Огієнко підтримував важкохворого Івана Липу і став останнім, хто бачив Івана Липу живим. Вони разом працювали не покладаючи зусиль задля української справи. Винниківський період у житті І. Огієнка відзначений кількома написаними книжками, підготованим і виданим «Українським стилістичним словником» (1924 р.), а також працею над перекладом Нового Заповіту. В 1922 р. надрукував у Львові переклад Літургії Св. Іоанна Златоуста з грецької на українську мову. У травні 1937 р. у Львові виходить «Новий Заповіт», що є лише частиною головної праці всього життя вченого — перекладу Біблії на українську літературну мову з оригінальних давньоєврейських і грецьких текстів.

Іван Огієнко згадує: «Часто бувало, що місцева залізничка Винники-Львів через сніговії не ходила, – тоді я, разом з місцевими семінаристами, дівчатами й хлопцями пішки йшли до Львова, поборюючи снігові кучугури... Тоді були молоді сили і працювати науково, і поборювати трудні перепони до цієї праці... У Винниках тоді жив і проф. Іван Калинович, що викладав у тій же Семінарії німецьку мову. Місцева поліція не раз докучала мені...».

2010 р., жовтень — відкриття пам'ятника Іванові Огієнку  у Винниках. У Винниках пам'ятник І. Огієнку є другим в Україні і третім у світі.

На честь  Івана Огієнка названа одна з вулиць Винник.

Джерела

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 420 с.

2013 р.

З історії м. Винники. Пам’ятник Іванові Франку.

Пам'ятник видатному українському письменнику, поету, публіцисту, перекладачу, ученому, громадському і політичному діячу  Іванові Франку розташований по вул. Галицькій, 54 перед корпусом СЗШ №47, був повторно відкритий 1977 р.  Іван Франко (1856-1916) – знакова постать української та світової культури, український геній.

Передісторія.

Ще 27 червня 1926 р. відбулося свято Івана Франка у Винниках (11. 30 год – посвячення дуба ім. Франка на площі «Сокола», 16 год – академія в читальні «Просвіти»).

Історія пам'ятника.

Вагомий внесок у дослідження пам’ятника зробили — Зеновій Слота (Почесний громадянин Винник) та Володимир Гаврилів (відомий винниківський журналіст).

Після війни у Винниках радянська влада нищила культові будівлі. І тоді в 1949—1953 рр. знищила скульптуру св. Яна, яка стояла при вході до парку тютюнової фабрики, на повороті серпентинної вулиці Шевченка та фігуру Божої Матері (кут вул. Галицької — Шевченка). Любомира Пивовар, працівниця фабрики, запропонувала встановити на цьому місці пам’ятник Іванові Франку.

Цю пропозицію підтримала голова фабричного комітету Павлина Москаль та інші працівники фабрики. Тютюнова фабрика виділила кошти, за які на Львівській скульптурній фабриці був виготовлений бюст І. Франка з гранітної крошки.

На ознаменування 100-річчя з дня народження (1956 р.) погруддя І. Франка — встановлені у Винниках, а також – містах Самборі та Трускавці, с. Середпільці Радехівського району.

У серпні 1956 р. його встановлено у Винниках на високому постаменті при вході до парку. На цоколі знаходилася мармурова пластинка еліптичної форми з написом: «І. Я. Франко», а внизу: «1856—1916». Під написами були лаврові листочки. У кінці серпня того ж року відбулося урочисте відкриття пам’ятника, на якому були присутні мешканці Винник, Лисинич, Підберізців, Чишок, гості зі Львова та представники української діаспори із-за кордону. Урочисту церемонію відкрив секретар Винниківського райкому партії Василь Пірко.

На урочистості виступи представники з Хорватії, Чехословаччини, Великобританії, гості зі Львова – Ростислав Братунь та Дмитро Павличко, історик Володимир Грабовецький та винниківський краєзнавець Михайло Керницький. Виступи були патріотичні як на той післясталінський період.

Відбувся величавий концерт. На ньому виступив хор тютюнової фабрики (керівник Микола Кузик), молодь та учні шкіл читали поетичні рядки І. Франка, урочисто прозвучав твір «Вічний революціонер».

1970 р. (жовтень), коли директором Львівської тютюнової фабрики стала Лариса Вербіцька, відбулися зміни: було заплановано збудувати на території фабрики великі складські приміщення. Питання це розглядалося на засіданні виконкому міської ради. Більшість радила винести склади сировини за місто, щоб зберегти такий гарний парк зі сценою та великою площею, заповненою лавами для глядачів. Це не допомогло. Користуючись підтримкою секретаря райкому та міському, керівництво фабрики знищило парк, збудувало великий багатоповерховий будинок.

1973 р. сталося найгірше: розвалено і заховано (у складське приміщення фабрики) пам’ятник І. Франку. За наказом директора фабрики, Лариси Вербицької, на пам’ятник закинули ланцюги й варварським способом за допомогою трактора скинули з постаменту. Мешканці міста цей вчинок зустріли з обуренням. Виникло багато пропозицій: від протесту до покарання керівників та виконавців. Порадившись у Спілці художників Львова було складено листа адресованого Раді Міністрів України.

1974 р. Василь Брода повіз лист-заяву до Києва (зібрано 100 підписів мешканців міста). На відповідь не довелося довго чекати: «Справу передано до Львівської міської Ради». Після довгих зволікань прийшла усна відповідь такого змісту: учнівський колектив школи №47, що знаходиться у Винниках, по вул. Леніна (тепер вул. Галицька), 54 звернувся до дирекції тютюнової фабрики з проханням подарувати школі пам’ятник І. Франка, який фабрика демонтувала і зберігає на складі. Шкільний колектив бореться за присвоєння СШ №47 звання ім. Івана Франка.

Пам’ятник встановили перед приміщенням школи у 1977 р., відгородивши його від будинку і садиби огорожею, залишивши вільний доступ до нього з вулиці. Працівники фабрики зробили все своїми силами й коштом (ініціатором був головний інженер фабрики Євген Хомик).

Окремі громадяни були переконані, що це інший пам’ятник, оскільки бюст не полірований, а матовий. Проте вдалося встановити, що це саме цей бюст, тільки пофарбований спеціальною синтетичною фарбою, також було відреставровано побиту під час демонтажу голову.

Після проголошення Незалежності України школа відгородила пам’ятник від вулиці, і тепер він знаходиться на території школи.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.

                               1977 р. На задньому плані пам'ятник І. Франку