УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Гора Кокія-Кая-Баш (Кокія-Кала)

Гора Кокія-Кая-Баш (Кокія-Кала) — «Блакитна скеля» (558,5 м) — найвища вершина на мисі Айя, знаходиться західніше г. Куш- Кая. Це — плосковершинна гора, яка обривається до північного заходу гігантськими скельними ребрами; її прямовисна південно-західна стіна, що падає в море, утворює м. Айя. Розташована за 5 км на південь від с. Гончарне. На Кокія-Кая, як вважають дослідники, було середньовічне візантійське селище, монастир і фортеця.

Куш-Кая і Кокія-Кая - вершини хребта Кокія-Бель.

ЛІТЕРАТУРА

•                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

•                 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Мис Айя

Айя (грец. Аут. крим. Аууа) — мис на Південному березі Криму. Назва походить від грец. Аут - Святий. Мис має форму стрімкого виступу Головної гряди Кримських гір, і територіально йде до основи г. Куш-Кая. Найвища точка мису Айя — г. Кокія-Кая. На вершині скелястого мису видно сліди будівлі, яка могла бути маяком або церквою. Саме з останнім і пов’язують назву. На схід від мису розташована бухта Ласпі, а за нею — мис Ласпі; на північний захід - урочище Аязьма з невеликою затокою поблизу підніжжя гір Аскети (362 м) і Мандрамале (482 м). Скелі мису Айя складені верхньоюрськими мармуроподібними вапняками. В основі мису є гроти. Частину мису використовували моряки імператорського Чорноморського флоту Росії для пристрілки корабельних гармат. Досі на скелях збереглися сліди від ударів ядер. Флора мису Айя нараховує до 500 видів рослин, багато з яких занесені до Червоної книги України. Гірські схили вкриті реліктовим середземноморським рідколіссям. У районі мису - реліктовий гай сосни Станкевича. Ці сосни, вкриті темно-зеленою довгою хвоєю і великими поодинокими шишками, «видряпуються» крутими скельними підйомами мису Айя, досягаючи висоти 300 м н. р. м., чіпляючись за будь-яку, навіть найменшу, тріщинку. Мис Айя обмежує із заходу Південний берег Криму, з його особливими, близькими до середземноморських рисами природи. Належить до Державного ландшафтного заказника «Мис Айя».

ЛІТЕРАТУРА

•                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

•                 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с. 

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Скелі Куш-Кая (Ласпі)

Скелі Куш-Кая (Ласпі) — розташовані на північ від Батилиману — урочища та узбережжя на Південному березі Криму.  Найбільші висоти: г. Куш-Кая (664,3 м), г. Кокія-Кая-Баш (Кокія-Кала) (558,5 м).

Гора Куш-Кая (664,3 м) — «Пташина скеля», розташована над урочищем Батилиман, на південний захід від Ласпінського перевалу. Куш-Кая замикає із заходу бухту Ласпі. Назва походить від тюрк. куш — птах і кая — скеля. Куш-Кая — це один із найбільших рифів Криму та Європи, який утворився близько 140—165 млн років тому на дні давнього океану Тетіс з колоній коралів і губок. Значна частина гори покрита соснами і ялівцем. Навесні тут багато півоній. Вершина гори абсолютно безліса. На майже голій скелі ростуть рідкісні ялівці. У давні часи в околицях гори збиралися перед перельотом великі зграї дрохв. Сьогодні про це нагадує лише назва, оскільки місцеві мисливці швидко їх винищили. Завдяки Куш-Кая, що закриває урочище від північних вітрів, Батилиман славиться своєрідним мікрокліматом. Це найпомітніше взимку: коли нагорі, на Ласпінському перевалі, може лежати сніг і дути пронизливий вітер, у цей час внизу, під скелями Куш-Кая, стоїть чудова тепла погода. За 70 м від вершини Куш-Кая є руїни середньовічної церкви Св. Іллі. Вони ховаються під прохолодним пологом лісу. Ця невелика церква існувала у XII—XV ст. Стіни збереглися лише на висоту 50—70 см. На захід від вершини — гора Кокія-Кая-Баш.

Гора Кокія-Кая-Баш (Кокія-Кала) — «Блакитна скеля» (558,5 м) — найвища вершина на мисі Айя, знаходиться західніше г. Куш-Кая. Це — плосковершинна гора, яка обривається до північного заходу гігантськими скельними ребрами; її прямовисна південно-західна стіна, що падає в море, утворює м. Айя. Розташована за 5 км на південь від села Гончарне. На Кокія-Кая, як вважають дослідники, було середньовічне візантійське селище, монастир і фортеця.  
Куш-Кая і Кокія-Кая - вершини хребта Кокія-Бель.

Вид на гору Куш-Кая

 ЛІТЕРАТУРА

•                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

•                 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.