1927 р. Вічевий рух. Віче УНДО у Винниках.

Газета «Діло» №119 від 31.05.1927

«Вічевий рух. Віче УНДО у Винниках.

Дня 14 травня ц. р. відбулося заходом Повіт. Нар. Комітету віче в салі читальні «Просвіти» у Винниках для громад судового винницького повіту. Збори створив член Повіт. Нар. Комітету п. Іван Стефанишин з Винник. До президії зборів покликано господарів : Михайла Пивовара, С. Москву, Е. Шпаковського з Винник і М. Керногу з Підберізців. Реферат про політичне положення українського народу і про вибори до громадських рад виголосив голова Повіт. Нар. Комітету п. Іван Ліщинський зі Львова. В дискусії забрав голос м. ін. сельробівський висланник з Дмитрович і в довшій промові старався переконати вічевиків, що, мовляв, тільки «селянсько-робітничий уряд у Польщі зможе принести щастя нашому народові. Візваний вічевиками говорити до річи, змінив потім фронт і накликував присутніх до єдности в боротьбі проти нечесних і безхарактерних селян без огляду на народність. Та почувши голоси невдоволення з останніх слів, скрутив на властиву дорогу і говорив уже до річи. Видно з цього, шо «відважних» сельробівців треба бити по пальцях, а будуть ще з них люди. Після того д-р Щуровський змалював влучно величезне значіння громадських виборів для нашого народу і ті шкоди, які можуть нам принести наші ніби люди, що є в наймах наших ворогів. Віче закінчено ухваленням відповідних резолюцій і вибором окружного виборчого комітету».

Історична довідка. Українське національно-демократичне об'єднання (також УНДО) — найбільша українська політична партія у Польській республіці.

Ді́ло — провідний часопис Галичини, її перший, найстаріший і впродовж багатьох років єдиний український щоденник (перше число було видано друком у Львові 1 січня 1880 р.; офіційний орган УНДП і УНДО. На початку 1920-х через цензурні переслідування видання часто змінювало назву: «Громадська думка», «Українська думка», «Український вістник», «Громадський вістник», «Свобода».

Виходив у 1880–1939 роках у Львові з періодичністю двічі на тиждень у 1880–1882 роках, тричі на тиждень у 1883–1887 роках та щоденно з 1888 року.

Видатні винниківчани. Володимир Щуровський - грамадський діяч та військовик УСС й УГА

Щуровський Володимир Іванович (23 лютого 1890 р., Нижній Струтин, Долинський  повіт — 4 травня 1969 р., Дрезден, Німеччина) — громадський діяч, член Українського лікарського товариства, дійсний член НТШ, хорунжий Легіону УСС, сотник-лікар УГА. Учасник установчих зборів товариства «Медична громада» (22. 06. 1910 р.), заступник голови «Медичної громади» в другій каденції виділу. Освіту здобув у Львівському університеті в 1914 р., доктор. Шеф санітарної бригади УСС, потім І бригади ІІ корпусу УГА. Лікар захисту для недужих Коша УСС у 1915 р. та 1917 р. 1916—1918 рр. працював в стрілецькому шпиталі у Львові. Особистий лікар Івана Франка (1916 р.) у Стрілецькому шпиталі. Під час боїв з поляками за Львів у листопаді 1918 р. Володимир командував спеціальним пересильним пунктом, який знаходився на залізничній станції «Личаків» (саме з цього пункту відсилали поранених і хворих січовиків у запілля).

1921—1925 рр. — доцент Українського таємного університету у Львові, викладач гігієни. Засновник і відповідальний редактор літературно-мистецького журналу «Митуса» (Львів, 1922 р.). Шкільний та пластовий лікар і старший лікар Львівського загального шпиталю. Приятель Пласту, лікар новацького табору в Підлютому, організованому ОЗО (1930 р.), відзначений пластовою Свастикою вдячности (1930 р.). Член надзірної ради видавництва «Червона калина».

У 1920-их рр. директор стрілецького шпиталю у Винниках.

1940—1969 рр. — лікар державного шпиталю в Дрездені, де помер.

Автор праць:

*«Зі записів лікаря Бригади УСС» (Календар «Червоної Калини» 1924 р.);

*«Іван Франко серед Українських Січових Стрільців» (Календар «Червоної Калини» 1927 р.);

*«Українські січові стрільці на Запоріжжі» (Календар «Червоної Калини» 1929 р.);

*«Лікарі й медики у Визвольній війні» («Лікарський Вісник», 25-ліття Українського лікарського товариства і Медичної громади. Львів, 1935 р.);

*«Медична й санітарна служба УГА» («Укр. Гал. Армія. Матеріали до історії», т. І.— Вінніпеґ, 1958 р.).
          Батько — Щуровський Іван (1853 р. н.; у Блажейовського 1851 р. — 24 квітня 1939 р., Стинава Вижня, Стрийський повіт) — греко-католицький священик. Працював у: Студінка, Калуський повіт; Боків, Підгаєцький повіт; Облазниця, Жидачіський повіт; Ілемня, Жидачівський повіт; Струтин Вижній, Долинський повіт; Стинава Вижня, Стрийський повіт.

Рідний брат - Щуровський Євген Іванович (1884 р., с. Ілемня, Долинський повіт — 22 листопада 1969 р., м. Дрезден, Німеччина) — український військовик, поручник УГА, адвокат, громадський та політичний діяч. Командант ІІІ куреня Українських Січових Стрільців в складі УГА, що формувалась у 1918 р. На чолі куреня брав участь у боях на Персенківці, Личакові. Після війни — член правління «Союзу Українських адвокатів у Львові», член суду Львівської Адвокатської Палати. 

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

 

Іван Франко у Приюті Українських Січових Стрільців. Поруч – управителька Приюту Ірена Домбчевська та лікарі Володимир Щуровський (між Франком та Домбчевською) та Броніслав Овчарський (крайній справа). 1916 р.

19 січня 1916 р. Йордан

Дякую досліднику з Прикарпаття п. Сергію Перепічці за світлини.