Росія, Московія, Крим та Тартарія на картах 1562, 1570, 1578 та 1593 рр. Ентоні Дженкінсона

З історії. Московія (лат. Moscovia) або Московщина — історична екзонімічна назва Великого князівства Московського (1277-1547) та Московського царства (1547-1721), що була прийнята в багатьох країнах Європи. Саме назва Московія фігурує на всіх історичних мапах до перейменування Московського царства на Всеросійську імперію у 1721 році. Назву Московія далі вживали іноземці поряд з новими назвами Росія і Російська імперія. В українській мові XIX століття в цьому значенні вживалися назви «Москівщина», «Московщина». У самій Московщині терміни «Росия», «Россия» на позначення країни почали вживатися в XVI ст.: назва «Россия» вперше засвідчена в московській грамоті 1517 р.

Назва «Московія» на географічних картах з'являється в кінці XV ст. В цей період також з'являються карти де Московію називають Russia (Руссія). До поч. XVIII ст. переважають карти з назвою MOSCOVIA, або з подвійною назвою де московські землі і країна називаються одночасно і MOSCOVIA й Russia. З XVIII ст. назва Russia поступову витісняє назву MOSCOVIA.

Перша рукописна карта Московії була створена Баттіста Аньєзе в 1525 р. (жовтень). Венеція.

Перша друкована карта Московії була виявлена порівняно недавно і в 1993 р. придбана Російським державним архівом стародавніх актів. Автор невідомий. За змістом вона дуже близька карті Московії Баттіста Аньєзе. Б. А. Рибаков вважає цю опубліковану карту «первинним, чорновим начерком, зробленим після від'їзду Дмитра Герасимова з Італії між липнем і жовтнем 1525 р.» [Рибаков 1994].

На карті світу італійця А. Біанки (Andrea Bianco) 1436 р. над територією північно-східної Русі є напис лат. «Imperio Rosie Magna» (Імперія Велика Росія). Термін «Московія - Велика Росія» міститься в назві карт: 1650 р. Клааса Янсзона Вісшера “MOSCOVIAE seu RUSSIAE MAGNAE Generalis Tabula...” (Загальна карта Московiї або Великої Руссії...); 1677 р. П’єра Дюваля «Moscovie dite autrement Grande et Blanche Russie» (Московія або Велика й Біла Руссія) і т. д.

На карті «L'Europe» (Європа) Пітера ван дер Аа 1714 р. теперішня Росія – Московія Європейська та Московія Азійська. На карті цього ж автора 1714 р. «L'Asie / suivant les nouvelles observations de Mess.rs de l'Academie royale des sciences, etc, augmentées de nouveau» (Азія) теперішня Росія – Московія Європейська та Тартарія Московська.

Ентоні Дженкінсон (Anthony Jenkinson); 1529–1610/1611), англійський дипломат, купець та мандрівник, перший посол Англії в Росії. Чотири рази, з 1557 р. по 1571 р., побував в Росії послом. Він також кілька разів зустрічався з царем Іваном Грозним під час поїздок до Москви та Московії.

Після загибелі першого посланця британської корони капітана Річарда Ченслера, восени 1556 р. королева Марія Тюдор направила Дженкінсона в якості офіційного посла в Москву. Наступного 1557 р. саме Дженкінсон на борту свого корабля «Примроуз» (англ. Primrose) доставив до Московії Осипа Григоровича Непею, першого московського посланця, що побував до Британських островів. Разом із посланцем, на кораблі доставлено дві грамоти, багаті подарунки, зокрема живі лев і левиця, а також цінні фахівці, у тому числі лікар і аптекар. У 1557 і 1561 роках, коли переговори з царем Іваном IV велися вже від імені Єлизавети I, головним завданням Дженкінсона було отримати охоронні грамоти та право на безперешкодний шлях Волгою до Каспійського моря.

Дженкінсон представляв англійську корону за Івана Грозного (саме через Дженкінсона здійснювалося листування між царем Іваном IV і королевою Єлизаветою I). Також Дженкінсон представляв англійську Московську компанію, засновану в 1555 році в Лондоні, керівництво якої було доручено очолити мореплавцю Себастьяну Каботу. Ця компанія мала монопольне право на торгівлю в Московському царстві. Передумовою наступних мандрівок Дженкінсона став намір англійців знайти судноплавний шлях до Індії та Китаю для розвитку торгівельних зв'язків.

1562 р. Карта «RUSSIAE, MOSCOVIAE ET TARTARIAE DESCRIPTIO...» (Опис Росії, Московії та Тартарії...) Ентоні Дженкінсона, службовця Англійської Московської компанії, складена за результатами подорожей в Середню Азію і Персію (1557-1564), вирішальним чином вплинула на зображення Центральної Азії, перш за все Туркестанського басейну. Вона була видана в Лондоні в 1562 р. (саме в той час, коли Дженкінсон вдруге мандрував по Персії). Формат карти 344 Х 432 мм. Карту Е. Дженкінсона перепрацювали та друкували  Ґерард де Йоде й  А. Ортеліус (у своїх атласах - «Theatrum Orbis Terrarum»). Перше видання атласу вийшло в Амстердамі в 1570 р., потім атлас видавався до 1612 р.

У лівому нижньому кутку карти є такий підпис: «Russiae, Moscoviae et Tartariae Descriptio. Auctore Antonio Jenkensono Anglo, edita Londini Anno 1562 et dedicata illustriss: D. [uci] Henrico Sydneo Walliae praesidi». Три різні країни: Русія, Московія й Тартарія. У лівому верхньому кутку знаходиться портрет царя Івана Грозного з підписом: «Ioannes Basilius Magnus Imperator Russiae; Dux Moscoviae». Ще 1493 р. Іван III самостійно додав до свого великокнязівського домену приставку — «всія Русі». У Іпатіївському літопису під 6709 (1201) роком Роман Мстиславович (батько короля Данила) вперше названий "Великим князем Романом" і «Самодержцем усієї Руси». Беззастережно титул «імператора» вже з 1554 р. визнавався за Іваном IV протестантською Англією (королева Єлизавета). З особливою наполегливістю Іван Грозний домагався визнання його царського титулу Польською та Литовською державами, однак ні ВКЛ, ні Польське королівство, ні об'єднана Річ Посполита ніколи так і не погодилися з цією вимогою.

Напис «Hec pars Lituanie Imperatori Russie subdita est» на захід від Смоленська означає приблизно «Ця частина Литви підпорядковується Імператору Росії», але показана ця територія як литовська. На карті позначено Кримське ханство (CRIMEA). Тартарія (TARTARI) простягається від Криму до Волги.

На відміну від античних карт, на яких Яксарт (Сирдар'я) впадає в Каспійське море, на карті Дженкінсона річка тече на північ, через області Taskent (Ташкент) і Boghar (Бухара); Амудар'я бере початок в околицях Shamarcandia (Самарканд) і зливається з Сирдар'єю, що впадає потім в озеро Kitaia Lacu (ймовірно, Аральське море). Озеро з'єднується з Північним океаном річкою Oba (Об). Пошуки північного морського шляху відбилися і на карті Тартарії Меркатора (1569), а потім на Атласі фламандського картографа Йодокуса Гондіуса (1606); назва міста Cambalich (Пекін) повторюється (Cambalu) на узбережжі Тихого океану. Ймовірно, під впливом російської топонімії кордони Китаю доходять до озера Kitaia, з якої витікає річка Об. Описи Дженкінсона й Меркатора в цілому точно відображають (багато в чому помилкові) уявлення європейців про північно-східну Азію другої половини XVI ст.

Е. Дженкінсон подорожував у Бухару в 1557-1559 рр., після цього ще двічі в Росію. Під час однієї з цих подорожей доїжджав до Персії. Віньєтки засновані на виданнях подорожей Марко Поло. На них зображені етнічні та міфічні сцени, місцеві жителі в національному одязі, тварини.

Карту переробляли Герард де Йоде й Абрагам Ортеліус (1570). Переопрацьована карта Герардом де Йоде під назвою «Московія, найпросторіше велике князівство. Опис із місцевостями автора Ентоні Дженкінсона» (Moscoviae maximi amplissimi qve dvcatvs. Autore Anthonio Jankinfono Angolo.) вперше з'явилась в атласі лат. «Speculum Orbis Terrarum» 1578 р., а пізніше перевидана його сином Корнеліусом де Йоде в атласі 1593 р. суттєво відрізняється від оригіналу. На карті Г. де Йоде відсутні пояснювальні тексти й батальні сцени, якими багата карта Дженкінсона що містить 27 текстів.

1578 р. Ентоні Дженкінсон та Герард де Йоде.

Карта «Московія, найпросторіше велике князівство. Опис із місцевостями автора Ентоні Дженкінсона» (Moscoviae maximi amplissimi qve dvcatvs. Autore Anthonio Jankinfono Angolo.). Карта є однією з двох відомих переопрацювань першодрукованої карти англійського мандрівника Е. Дженкінсона, датованої 1562 роком. Також окрім Герарда де Йоде карту Е. Дженкінсона перепрацював і друкував у своїх атласах А. Ортеліус.

Гравери карти 1593 р.: Ян ван Детекум (лат. Jan van Deutecum) та Лукас ван Детекум (лат. Lucas van Deutecum). Опублікована в Атласі (лат. SPECULUM ORBAIS TERRAE - ANTVERPIAE SUMTIBUS VIDUAE ET HEREDES GERARDI DE IVDAEIS, SVIS SVMTIBYS HOC OPYS GEOGRAPHICUM CVARAVERE IMPRIMA - ANNO MDXCIII - T.2.-P.9).

Заголовок карти розташовано у лівому верхньому куті, у прямокутному стилізованому картуші. Карта має дволінійну рамку зі стилізованим орнаментом. Сторони світу підписано на полі карти: лат. «Septentrio», «Meridies», «Occidens», «Oriens». Під картушем із заголовком — шкала лінійного масштабу. На Лівобережжі сьогоднішньої України між Дніпром і Азовським морем — зображення постатей двох татар з ведмедем, вище — малюнки оленів, вовків, на Північному Кавказі намальовано дві кибитки, запряжені верблюдами з погоничем. У правому верхньому куті, між річками Печорою й Об'ю — малюнок «Золотої Баби». Карта разом із картою Лівонії (лат. «Livinie provincia ac eius») відбита з однієї плити. Карта охоплює територію від Білого моря на півночі, до дельти Волги та гирла Дніпра на півдні, від Києва на заході до витоку Ками на сході.

На обороті карти текст латинською мовою «Moscovia».

Землі України представлені Подніпров'ям і Приазов'ям (без назв), на цій території позначені річки Дніпро (лат. Boristine uel Neper flu., лат. Boristine flu.), Десна (лат. Desna fluvius), Сож (лат. Solf fluvius), міста Київ (лат.  Kiou), Стародуб (лат. Stara dowbe). Приазов'я помилково назване Кримом (лат. Crimea), вздовж всієї території розміщено підпис лат. «Livania Pars» (використано матеріал з Вікіпедії).

Історична довідка.

Тартарія (Татарія; лат. Tartaria, фр. Tartarie, англ. Tartary, нім. Tartarei) – географічний термін, який використовували в західноєвропейській літературі й картографії щодо великих областей від Каспію до Тихого океану і до кордонів Китаю та Індії. Використання терміна простежується з XII і аж до XIX ст. Вперше термін «Тартарія» з'являється близько 1173 р. в подорожніх нотатках наваррського мандрівника Веніаміна Тудельського, який писав про «тибетську провінцію Тартарію ... осторонь Туркестану і Тангутів, на півночі Могулистана».

Іван IV Грозний (рос. Иван (Иоанн) IV Грозный; 1530—1584) — великий князь московський з 1533 р., перший московський цар з 1547 року. При Іванові IV вперше встановлені торгівельні зв'язки з Англією (1553) та Голландією. Підкорені Казанське (1552) та Астраханське (1556) ханства. У 1558—1583 роках велася Лівонська війна за вихід до Балтійського моря і вперта боротьба проти протекторату кримського хана Девлет I Ґерая. Після перемоги у Молодинській битві (1572) Московська держава укріпила за собою права на Казанське та Астраханське ханства, а також розпочала приєднання Сибірського ханства (1581). Титулувався як «Государ всієї Русі і великий князь володимирський, і московський, і новгородський, і псковський, і тверський, і пермський, і югорський, і болгарський, та інших». Частковий (скорочений) його титул, який зазвичай цитують, звучить як: «великий князь Московський, Великий государ, Божою милістю цар і великий князь». 1576 р. імператор Священної Римської імперії Максиміліан II, бажаючи залучити Івана Грозного до військово-політичного союзу проти Туреччини, пропонував йому на майбутнє престол та титул «східного цесаря». Іван IV цілком байдуже поставився до «цесарства грецького», але став вимагати негайного визнання себе царем «всєя Русі», і імператор поступився в цьому принциповому питанні.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.

1562 р. 

1570 р.А, Ортеліус

                                                                          1575 р.

1593 р.