Кримські греки: населення та етнічна історія

Кримські греки — етнічні представники грецької нації, які проживали на території сучасного Криму. Грецька колонізація має давні традиції, які розпочались в VI ст. до н. е. зі створенням Босфорського царства та Херсонеської республіки. З весни-літа 1944 року депортовані за наказом Й. Сталіна з іншими представниками етносів Криму. Греки з’явилися тут ще в античну епоху і заснували колонії на Керченському півострові, у Південно-Західному Криму, в районі Євпаторії.

Розрізняють чотири групи греків, які проживали в Криму в різні періоди його історії. Ці групи відрізняються одна від іншої особливостями їхнього формування, а також своєрідністю мови й культури. Мова йде про античних греків (VI ст. до н. е. — III ст. н. е.), середньовікових кримських греків (ІІІ-ХУІІІ ст.), їхніх нащадків тепер називають «маріупольськими греками»), про греків «російського періоду» історії Криму (XVIII XX ст.) і про сучасну грецьку общину, яка складається в Криму в наші дні (ХХ-ХХІ ст.).

Маніфест Катерини II від 28 березня 1775 р. поклав початок переселенню в Російську імперію греків-військовослужбовців «Грецького» або, як їх ще називали, «Албанського» війська. Це були вихідці з Пелопонесу, Епіру, Македонії, Криту, островів Егейського та Іонічного морів, об’єднані командиром Стефаном Мавроміхалі у «спартанські легіони». Прибулі на російських кораблях греки та члени їхніх сімей (близько 1 500 осіб) спочатку були розміщені в Керчі, Єні-Кале і Таганрозі.

Напередодні свого переселення із Криму греки проживали у понад 80 населених пунктах в горах і на Південному березі, чверть з них була міщанами. Переселення греків і вірмен з Кримського ханства в межі Азовської губернії можна назвати «вимушеною еміграцією», проте не «депортацією», що була ініційована П. Румянцевим-Задунайським, який вважав, що за політичних та економічних реалій того часу вона буде дуже вигідна для Російської імперії. Основні причини переселення: 1) необхідність освоєння південних земель, що були приєднані до Росії за умовами Кючюк-Кайнаджирського миру; 2) бажання послабити економіку Криму і поступово підготувати приєднання його до імперії; 3) рятування християн від пригнічень мусульман і можливої помсти за допомогу росіянам у минулій війні. Представники кримських християн 16 липня 1778 р. підписали постанову про добровільне переселення в Росію.

 

Частина греків згодом повернулася в Крим і забезпечила спадковість елементів культури, що склалася на півострові в середні віки, і їхній розвиток у культурі «нових» греків - мігрантів із різних областей Османської імперії. Своєю чергою, нащадки цих «нових» греків - носіїв грецької культури, що склалася в Криму, на грецьких островах, у Фракії, Малій Азії та Анатолії, повернувшись із депортації, беруть участь у формуванні сучасної грецької общини.

Після приєднання Криму до Росії (1783) греків-військовослужбовців перевели на поселення в Балаклаву і навколишні села, залишені незадовго до цього (1778) кримськими греками-старожилами. Відтоді їх почали називати «балаклавські греки».

Кількість грецького населення на півострові змінювалась в різні епохи. Ще 1778 р., перед зайняттям Криму 1783 р., росіяни переселили майже всіх греків (бл. 18 000) на Маріупольщину. Проте на початку XIX ст. частина греків повернулась до Криму.

Станом на 1897 р. греків було 17 тис. осіб, 1926 р. - 16 тис. осіб, а 1939 р. - 20,6 тис. осіб.

У 1925-1926 навчальному році в Криму налічували 25 грецьких шкіл І ступеня, в них викладало 56 вчителів і навчалось 1 500 учнів. У Криму 1930 р. було 8 грецьких сільрад.

Частина греків перед Другою світовою війною виїхала з Криму. Депортація 1944 р. торкнулася і грецького населення Криму. Близько 14 тис. греків виселили з Криму, наперекір тому, що серед них були партизани, підпільники, фронтовики. А 1956 р. з греків було знято ганебне тавро «зрадників», громадянські права частково відновлені. Багато хто з засланих повернувся і проживає зараз у Криму.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму.: навч.-метод. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 301 с.