Андрій Байцар: "Козаки Бєлгородські", "Козаки Слобідські", "Козаки Уманські", "Козаччина Уманська", "Гайдамаки"

1730 р. Філіпп Йоганн Страленберг (Philipp Johann Strahlenberg; 1676—1747) шведський офіцер та картограф видав мапу «Nova Descriptio Geographica Tattariae Magnae tam orientalis». Лівобережна Україна позначена як UKRANIA (частина Russia Minor); Слобожанщина – Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські), територія на сході межує із землями Донських Козаків. На схід від Каспійського моря – Tattaria Magna (Велика Татарія), на північ від неї – SIBERIA (Сибір).

1772 р. Джованні Антоніо Рицци Занноні (Giovanni Antonio Bartolomeo Rizzi Zannoni; 1736-1814) – італійський географ та картограф, Францішек Флоріан Чакі (Franciszek Florian Czaki (Csaky de Kerestszegh); ? - 1772) - картограф, капітан артилерії, Ян Ендерсх (Jan Fryderyk Endersch; 1705-1769) - картограф, математик, механік. Назва атласу: "Carte de la Pologne: Divisée par provinces et palatinats et subdivisée par districts, construite d'après quantité d arpentages d observations, et de mesures prises sur les lieux" (Карти Польщі з її провінціями, воєводствами, землями і регіонами). Атлас складався з 23 карт. Це перший детальний великомасштабний атлас Польщі до її поділів у 1772, 1793 і 1795 рр.. Карти атласу охоплюють територію сучасної України, Польщі, Литви, Білорусі та західних районів Росії. Карти гравіровані та ілюміновані від руки. Ініціатором видання був князь, меценат Юзеф Олександр Яблоновський (Józef Aleksander Jabłonowski). Карта: «Karta granic Polski, zacząwszy od Bałty, aż do rzeki Sina-Woda, zawieraiąca Słobody Kozaków, Humańskich, y Zaporohowskich, Stépy Tatarow, Oczakowskich, Bessarabskich y Nogayskich, z ich ordami, tak ie w roku MDCCLXVII Han-Krymski poosadzał. Znayduie się tu ieszcze, dalsze wyciągnienie Bógu, y Dniestru».

Написи на мапі – «Kozaków Humańskich y Zaporohowskich» (Козаків Уманських та Запорозьких); по течії Дніпра – зліва та справа території Запорозькі (Osady Zaporohowcow), Kozaczyzna Humańska (Козаччина Уманська).

1774 р. Джованні Антоніо Рицци Занноні (італійський картограф та географ). Карта: "Carte De La Partie Septentrionale De L Empire Otoman Contentant la Crimee, la Moldavie, la Valakie, la Bulgarie, avec la Nouvelle Russie, les Gouvernement d'Astracan, et de Voronez, les Tartares, Cosques &c. Par le Sr. Rizzi Zannoni . . . 1774" (Карта північної частини Османської імперії…). Між Пд.Бугом та Дніпром напис на мапі "Territoire des Zaporoviens" (Територія (земля) Запорожців). Північніше території запорожців на карті позначено кордон між Російською та Османською імперіями, який був до Бєлградського мирного договору 1739 р. Над лінією кордону на карті напис - "Kozaci Slobodsczy" (Козаки Слобідські). Між Українською лінією та полком Гусарів Хорватських напис -"Regimеnt Ukraincow" (Полк Українців).

1775 р. Луї Бріон де ля Тур; карта – «Carte curieuse des nouvelles limites de la Pologne, de l'empire Ottoman et des états voisins». Українські землі позначені як UКRANЕ (Україна) – Центральна Правобережна Україна, Kosaks (напис на карті біля Умані), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі козаки або Гайдамаки) – Південна Україна. На карті позначено Запорозьку Січ (Нова Січ; N. Sicza). Українські землі на Лівобережжі – Мала Русь (PETITE RUSSIE) простягається аж до Волги.

Гайдамаки — (від тур. hajdamak — бродник, кочівник, розбійник) — самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця XVIII ст. під владою Речі Посполитої. Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти народного поневолення на Правобережній Україні наприкінці XVIII — на початку XIX ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині. Гайдамацькі загони складалися із селян, козаків, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів. У 1768 р. під керівництвом запорожця М. Залізняка та сотника надвірного козацтва І. Гонти розпочалося одне з найбільших тогочасних повстань нижчих станів у Східній Європі, яке в історіографії отримало назву Коліївщини. Воно продовжило традиції попередніх визвольних змагань українців.

Нова Січ (Підпільненська Січ) — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1734–1775 роках, створений після повернення Війська Запорозького низового під російський протекторат у наслідку підписання Лубенського договору. Остання Запорозька Січ розташовувалася на великому півострові, що омивався р. Підпільною (притока Дніпра). Наприкінці травня 1775 р. командуючий 1-ю російською армією, яка поверталася з турецького фронту, генерал П. Текелій вступив зі своїми військами на Запорожжя, зайняв усі паланки і слободи. 4 червня один із загонів підійшов до Н. С., блокував її, оволодів укріпленнями. Наступного дня гарнізон Н. С. капітулював перед царськими військами. Козацька артилерія, боєзапаси, військові регалії, січовий архів та матеріальні цінності були вивезені. У січі і паланкових укріпленнях розмістилися царські гарнізони. Катерина II розправилася із заарештованою запорозькою старшиною. Уся територія Вольностей Війська Запорозького низового була поділена між Новоросійською губернією та Азовською губернією. Частина запорожців переселилася на підвладну Османській імперії територію, де утворила Задунайську Січ. Козаки, які залишалися на запорозьких землях, започаткували нове об'єднання – Чорноморське козацьке військо. 1791 р. чорноморців переселено на Тамань, а згодом – на р. Кубань, де 1860 р. шляхом об'єднання Чорноморського козацького війська і Лінійного козацького війська було утворене Кубанське козацьке військо.

1799 р. англійський картограф та видавець Вільям Фаден (William Faden; 1749-1836), який був придворним географом короля Георга III та власником видавничого дому "ФАДЕН" видає мапу «A map of the Kingdom of Poland and Grand Dutchy of Lithuania including Samogitia and Curland, divided according to their dismemberments, with the Kingdom of Prussia» (Карта Королівства Польського і Великого Князівства Литовського, в тому числі Самоготіі та Курляндії, що розділені відповідно до їх розчленуванням, з Королівством Пруссії). Видавництво Лондон. Формат мапи 54 х 59 см. Масштаб 1: 2 300 000. На мапі показано розділи Речі Посполитої в 1772 р., 1792 р., 1795 р. Карта була створена на замовлення англійського королівського двору: «Від географа Вільяма Фадена Королю і принцу Уельському». Ця карта є зменшеною версією карти відомого італійського картографа Джованні Антоніо Рицци Занноні (1736-1814), що була видана в Парижі (1772 р.) на 24 аркушах на замовлення короля Польщі. Карта є дуже детальною, на ній показані всі великі та малі міста та містечка, а також – різними кольорами межі держав (Австрії, Прусії, Росії). 1811 р. карта була опублікована в Генеральному атласі.

Напис «Russian Ukrain» охоплює всю Правобережну Україну, починаючи від Стародубщини, а напис «Polish Ukrain» - Південну Київщину. На південь від м. Умань позначені «Human Cosaks» (Уманські Козаки) (мабуть, як пам’ять про Коліївщину 1768-1769 рр. (козацько-селянське національно-визвольне повстання в Правобережній Україні, яке було спровоковане національним і релігійним гнітом правобережного українського населення в Речі Посполитій).