Андрій Байцар: Зима 1960/1961 рр. у Львові. Світлив Юліан Дорош

Львів'яни запамʼятали у 1960-х роках суворі зими - 1962/63, 1969/70.

Сніжними були зими 1960, 1961, 1962, 1963/64, 1967/68, 1969/70 років і т. п.

Зима 1960-х років у Львові закарбувалася в пам’яті містян як період справжніх «класичних» зим із рясними снігопадами, які перетворювали архітектуру міста на казкові декорації

.Зими того десятиліття були значно суворішими за сучасні. Сніг часто випадав «товстою периною», вкриваючи дахи та вулиці, а замети могли стояти тижнями.

Фотограф Юліан Дорош зафіксував засніжені вулиці того часу де сніг повністю приховував тротуари.

Традиційним центром зимових свят був сучасний проспект Свободи. У грудні 1960 року головну ялинку міста встановлювали саме там, прикрашаючи її іграшками та гірляндами. Живі ялинки купували на спеціальних базарах.

Містяни активно користувалися ковзанками та санчатами. У парках, зокрема в Парку культури, діяли атракціони та дерев'яні споруди для розваг, які до нашого часу не збереглися.

Хокейний майданчик в Центральному парку культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького влаштовували наприкінці 1950 — на початку 1960-х років щозими. На початку 1960-х рр. стадіону «Юність» ще не існувало, на його місці був котлован, утворений видобутком глини в цегельні, розташованої на цьому місці упродовж багатьох довоєнних років. Стадіон відкрили в середині 1960-х років, тут відбувалися заходи з приводу Фестивалю дружби чехословацько-радянської молоді 1967 року.

На засніжених вулицях поряд із рідкісними тоді автомобілями курсували тролейбуси та трамваї. Рясний сніг часто ставав несподіванкою” для комунальних служб, тому мешканці нерідко самі долучалися до розчищення хідників біля своїх будинків.

На архівних світлинах видно типовий зимовий одяг львів'ян 60-х: важкі пальта, хутряні шапки та вовняні хустки.

Зима 1962/63 рр. — «Велике обледеніння».

Досить холодною була зима 1962-63 років. В Україні січень та лютий 1963 року відзначилися екстремальними морозами. Холодні повітряні маси з Арктики спричинили тривале падіння температури, яке в окремі ночі сягало нижче -30°C. Стабільні морози тривали майже три місяці без значних відлиг, що призвело до глибокого промерзання ґрунту та замерзання водойм. Зима супроводжувалася потужними завірюхами. Сніговий покрив був стабільним і високим, що ускладнювало транспортне сполучення.

Середньосезонна температура у Львові становила - - 8,1°C. Вона почалася раптово перед католицьким Різдвом у 1962 році. Стовпчик термометра сягав у грудні — -20,7° C, а вже у січні-березні 1963 р. мінімальні температури – відповідно: -31,5 °C, -26° C, - 24,5 °C.

Зима 1969/70 рр. — зима крижаного панцира.

Ця зима була морозною та надзвичайно сніжною та вологою. Постійні перепади температур від відлиги до різкого морозу створили товстий шар ожеледі.

У грудні 1969 року у Львові було зафіксовано - - 20,8° C, в січні 1970 р. - - 19,3° C, у лютому - -15,9° C, у березні - - 9,1° C.Дерева та лінії електропередач не витримували ваги льоду й масово обривалися. Цілі області залишалися без світла на тижні. На дорогах утворився «скляний» лід, що фактично зупинило рух транспорту на тривалий час.

Ця зима продемонструвала вразливість радянської моделі міської інфраструктури й змусила владу переглянути стандарти теплоізоляції будинків.

Анна Ілечко. Яким був зимовий Львів у минулому столітті: добірка світлин. 7 січня 2026 р.;

«Від 1950 р. в центрі міста, там, де з 1898 р. височів на постаменті кінний пам'ятник королю Яну ІІІ Собеському роботи львівського скульптора Тадеуша Баронча, почали ставити міську ялинку. Незадовго до того пам'ятник демонтували та передали польській владі.

Місце, яке звільнилося в центрі великої круглої клумби, упродовж довгих років використовували для головної міської ялинки. Ялину прикрашали іграшками, навколо неї на круглому подіумі розставлялися фігури казкових героїв-звіряток, виготовлені з пап'є-маше.

Центральною та найбільшою фігурою завжди була фігура Діда Мороза з повним мішком подарунків для дітей. Ялинку електрифікували, до фігури Діда Мороза не припинялася черга охочих сфотографуватися на пам'ять.

На проспекті Свободи, де зараз є пам'ятник Шевченку, після війни протягом двадцяти п'яти років встановлювали велику ялинку, під якою артисти у костюмах Діда Мороза й Снігуроньки виступали перед дітьми, а на весь час зимових шкільних канікул встановлювали велику ляльку Діда Мороза, біля якої не бракувало охочих зробити світлину. Від 1970-х років, коли під ялинкою почали збиратися колядники, ідеологи її почали демонтувати перед Різдвом, а потім ялинку з центра перенесли в сквер перед Парком культури при вул. Дзержинського (тепер Вітовського), де поруч було КДБ».