Банах Павло Ілліч (псевдонім – Розлавецкий; 6 квітня
(18 квітня) 1869 р., м. Винники
— 6 жовтня 1935 р., м. Львів) — український педагог, літератор, діяч ЗУНР,
учасник Визвольних змагань, четар УГА. Народився Павло в родині службовця
тютюнової фабрики. Навчався у народній школі м. Винники, цісарсько-королівській
Львівській реальній школі (1882 р. закінчив І клас) та вчительській семінарії у
Львові (закінчив навчання 1887 р.).
Вчитель у с. Лисиничі та в с. Рудно
Львівського повіту (1891–1895 рр.). Старший вчитель школи (в різні роки п’яти-
, шести-, чотири- класна) у м. Бучач (1896-1905 рр.) (з короткою перервою на
роботу в Самборі - заступник учителя місцевої вчительської семінарії), 1905 р.
– заступник вчителя Заліщицької вчительської семінарії, 1906-1907 рр. –
заступник вчителя Тернопільської вчительської семінарії. Вчитель, професор
учительської чоловічої семінарії у Сокалі (01. 09. 1907 р. – 01. 09. 1922 р.).
Член Українського педагогічного товариства. Діяч УНДП, член Народного комітету,
член Повітової УНРади у Сокалі (25. 10. 1918 р. – травень 1919 р.). Опублікував
низку статей, переважно на педагогічну тематику, оповідання в газеті «Діло».
Організатор українського війська в
Сокалі на початку листопада 1918 р. Інспектор народного (початкового)
шкільництва в Сокальському повіті. Делегат до УНРади від Сокальського повіту
(Станиславів, січень – травень 1919 р.). Член радикального клубу УНРади.
Учасник Надзвичайного з’їзду УНДП у Станиславові (28–29. 03. 1919 р.). Перейшов
за Збруч разом з урядом ЗУНР. Служив у Українській галицькій армії.
Інтернований в таборі м. Німецьке Яблінне (Чехо-Словаччина, 03. 01. 1920 р. –
02. 02. 1921 р.). Викладав українську мову на курсі для підстаршин, читав
лекції з ботаніки.
Повернувся в Галичину після поразки
Визвольних Змагань. Помер у Львові 6 жовтня 1935 р.
Похорони мали відбутися у вівторок 8
жовтня, починаючи з 16:00 з вул. Мучної у Львові, на розташованому неподалік
Личаківському цвинтарі (Газета "Діло". 8 жовтня 1935 р. Ч. 268).
Похований на Личаківському цвинтарі (63 поле) разом з сином Нестором.
Нестор Банах (1898-1935) - діяч ЗУНР, професор
семінарії. Народився, швидше за все в 1898 р. в Бучачі, в 1910 р. пішов у
перший клас Сокальської гімназії, яку закінчив в 1913 р. (3 класи). В 1913-1914
н. р. вчився і закінчив 4 "а" клас Львівської академічної гімназії.
Під час облоги Львова (кінець грудня 1918 р.) за дорученням коменданта групи
«Старе Село» от. Осипа Микитки сот. Ярослав Воєвідка організував гарматний
полк. В склад полку також увійшла, організована сот. Я. Воєвідкою зв’язкова чета
під керівництвом хорунжого Нестора Банаха. Телефонічний центр полку, під час
боїв за Львів, знаходився в Сихові й мав назву «Маруся».
Дякую досліднику з Прикарпаття
п. Сергію Перепічці та краєзнавцю з Тернопілля Дмитру Логушу за уточнені дані про Павла
Банаха та Нестора Банаха.
За Володимиром Морозом (дослідником ОУН та УПА).
Тарас Володимир Банах (25 липня 1899 р., м. Самбір – 16
жовтня 1956 р. м.Ньюарк (штат Нью-Джерсі) – січовий стрілець, офіцер УГА та
Армії УНР, член крайового військового штабу УНС і УПА-Захід, один з командирів
піхотної бригади Другої дивізії УНА, лицар Хреста Симона Петлюри
Тарас Банах народився у м. Самбір у
сім’ї вчителя. Після кількох переїздів родина осіла в м.Сокаль. Тут Т.Банах
навчався у гімназії. Під час Першої світової війни служив у Легіоні Українських
Січових Стрільців, згодом в УГА та Армії УНР. Ймовірно, здобув ступінь сотника
(капітана), згодом відзначений Хрестом Симона Петлюри.
Склав вчительський іспит і працював
учителем народних шкіл – спочатку у с. Ляхово Щучинського повіту Білостоцького
воєводства, а 1934 р. – у с. Петранка (тепер Рожнятівський р-н
Івано-Франківської обл.) Тут вступив в ОУН. З приходом більшовиків працював
інспектором Калуського райвно, одночасно ведучи організаційну працю.
Влітку 1940 призначений повітовим
провідником ОУН Калуського повіту, користувався псевдонімом “Вайс”. Тоді ж
увійшов до обласного повстанського штабу ОУН, очолюваного Іваном Голубом.
Крайовий провідник Дмитро Мирон перед
відходом до Кракова на великий збір призначив на початку листопада 1940 р. Т.
Банаха своїм заступником. Через арешти осіб, які мали передати йому зв’язки,
цих обов’язків Т. Банах фактично не виконував, причому сам був змушений перейти
на нелегальний стан. Тоді було репресовано його родину, а молодший брат
Мирослав, директор електростанції у райцентрі Жаб’є (тепер смт Верховина
Івано-Франківської обл.) 22 червня 1941 р. був заарештований і невдовзі
знищений НКВД за працю в ОУН.
На початку липня 1941 р. Т. Банах брав
участь в проголошенні відновлення Української держави у Калуші, став посадником
міста, але майже відразу очолив Українську народну міліцію Станиславівської
області. Від ОУН отримав підвищення до ступеня полковника.
З ліквідацією німцями української
адміністрації та поліції Т. Банаха призначено на посаду коменданта Української
допомогової поліції м.Станиславів (тепер Івано-Франківськ). Під цим прикриттям
продовжував нелегальну працю в ОУН, деякий час був обласним військовим
референтом (1941–1942).
В другій половині 1943 р. Т.
Банах-“Гордієнко” очолював крайовий військовий штаб Української Народної
Самооборони (УНС). Його помешкання фактично стало керівним центром УНС в
Галичині, оскільки тут часто перебував крайовий командир УНС Олекса Луцький-“Беркут”.
Через хворобу після реорганізації УНС
в УПА-Захід на зламі 1943–1944 залишився тільки членом її штабу, але майже не
працював. З відступом німців з поліцією відійшов на захід.
Навесні 1945 р. входив до командування
протипіхотної бригади Другої дивізії Української Національної Армії (УНА),
організованої німцями переважно з українських поліцаїв. Тут теж титулувався
полковником.
Після війни мешкав у Міттенвальді,
керував еміграційним відділом табору українських біженців (“переміщених осіб”).
Переїхав до США у 1951 р., багато хворів. Помер в м.Ньюарк (штат Нью-Джерсі) 16
жовтня 1956 р.
ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Історія Винник в особах:
Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів:
ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
Байцар Андрій. Видатні
винниківчани: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. —
Львів; Винники, 2012. — 88 с.
13 травня 1989 р.Roman Dzyuban
Тарас
Володимир Банах на похороні сотника Дмитра Феркуняка. Міттенвальд (Баварія),
27.07.1948 р. Світлина з книги Феркуняка Д. "Спомини з життя в дивізії
“Галичина” - 2003"
Некролог Тараса Володимира Банаха у газеті
"Свобода", 18.10.1956 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар