середа, 28 червня 2017 р.

З історичної географії Криму. Князівство Кирк-Єр



Кирк-Єрське князівство (кінець XII ст. — 1299 р.; князівство Сорок Замків) - держава в передгірській частині Південно-Західного Криму; ймовірно, існувала там з раннього середньовіччя до захоплення її 1299 р. татарським родом Яшлау (Яшлав).
Столиця — місто Кирк-Єр (сучасніша назва Чуфут-Кале). Площа території — близько 1 000 км2. Мова — грецька, аланська, кримськоготська. Форма правління — монархія. З півдня князівство межувало з князівством Феодоро (а до його виникнення, імовірно, з Еекі-Керменським князівством). Основним населенням Кирк-Єрського князівства були алани. Правляча династія і знать князівства доволі рано прийняли православ’я. З територією князівства часто асоціюють Фульську єпархію, а столицю Кирк-Єр — з містом Фули.
Фульська єпархія існувала в цих місцях з VIII ст., перетворена в архієпархію у IX ст., про що свідчить запис під номером 36 у статуті візантійського імператора Лева VI. У XII ст. Фульську єпархію об’єднали з Сугдейською в Сугдею-Фульську. Населення колишнього князівства залишалося, здебільшого, християнським до виселення в Приазов’я 1778 р.
Назва Кирк-Єр пізнішого тюркського походження, історична назва столиці не збереглася. Ядром держави були фортеці, що виникли в Гірському Криму між VI і X ст.: Кирк-Єр, Бакла, Тепе-Кермен та ін.
Наприкінці XII ст. Кирк-Єр став центром невеликого князівства (площа території - менше 1 тис. км2 ), яке згодом потрапило у залежність від Кримського улусу Золотої Орди. Найімовірніше, князівство не стало більш-менш централізованою державою (можливо, ще меншою мірою, ніж Феодоро), а було союзом удільних князів, вірогідно, залежних від доординських тюркських володарів Степового і Передгірного Криму.
Після захоплення Кирк-Єра військами еміра Ногая 1299 р. в історії з’явилися беї Яшлау. Історикам відомі дві версії подій. За однією, дещо поширенішою, бей Яшлавський був воєначальником Ногая і керував штурмом міста. За іншою, Яшлау — місцевий можновладний рід, і, можливо, правитель Кирк-Єра доординського часу. Отже, рід Яшлау, потрапивши в залежність від Золотої Орди, ще деякий час, імовірно, володів князівством, хоча почалася його ісламізація: 1346 р. у Кирк-Єрі  побудували мечеть. Після участі ханів Кримського, Манкопського і Кіркельського у битві на Синіх Водах 1363 р. князівство, очевидно, цілковито втративши самостійність, стало частиною Орди і його більше ніде не згадують.
Татарська орда хана Едигея зруйнувала місто 1399 р. Район Кирк-Єра до кінця існування Кримського ханства входив до бейлику Яшлау.
2012 р. Студенти географічного ф-ту ЛНУ ім. І. Франка
ЛІТЕРАТУРА
 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.


2 коментарі:

  1. цікава інформація, і студентам цікаво там на практиці... Тим більше, коли викладач може багато розповісти. На жаль, не їздять уже туди...

    ВідповістиВидалити
  2. Кілька зауважень.
    1. Ніяких "ханів Кримського, Манкопського і Кіркельського у битві на Синіх Водах 1363 р." не було. Це історіографічний міф.
    2. Едигей був не ханом, а лише еміром.
    3. Чи зруйнувала "орда Едигея" Кирк-єр достеменно невідомо.

    ВідповістиВидалити