Ділилися за жеребом на дві команди. Одна група гравців утворювала «слона», а інша – «вершників». Команда «вершників» мала застрибнути на «слона» і не впасти, щоб перемогти. Команда «слонів» мала витримати вагу «вершників» та пройти певну відстань.
«Слони» згиналася в пояс, зчіплюючись руками за ноги або трималися за поперек того, хто стоїть, утворюючи такий собі довгий «хребет» зі зігнутих спин. Інша команда мала по черзі застрибувати на «слона», намагаючись втриматися і не впасти. Гравці з команди «вершників» по черзі розбігалися та застрибували на «слона». Якщо «слон» не витримував і розвалювався, все повторювалося.
«Вершникам» потрібно було зайняти місце на «хребті», не впавши, і триматися якнайміцніше. Стрибати старалися подалі, щоб решту залишити місце, головне щоб не «перелетіти» через «слона». Якщо вершник падав під час стрибка, команди змінювалися місцями - вершники ставали слонами, а слони вершниками.
Найсильніші завжди стояли в основі «слона», а також були тими, хто мав застрибнути останнім, розганяючись і намагаючись розвалити всю конструкцію. Були «мудригелі» які спеціально хиталися, щоб усі попадали швидше.
Коли всі вершники опинилися на слоні і ніхто не впав, «слон» повинен був пройти кілька метрів. Якщо він витримував та не розвалився, його команда перемагала.
А головне – це той момент, коли всі купою гепалися на землю, хтось сильно
реготався, а хтось кричав від «болю» (бо придавили…).
Немає коментарів:
Дописати коментар