З історії. В латинських, західноєвропейських джерелах “Русь” мала декілька назв, що відрізнялись своїм написанням: “Ruthenia” (Рутенія), “Russia”, “Rusia”, “Rosia”, “Rossia”, “Ruscia”, “Roxolania” (Роксоланія). Латинська назва Русі – “Рутенія” не використовувалась стосовно Північно-Східної Русі (Московії), а вживалась до українських етнічних земель та частково білоруських.
Назва «Руссія» (Russia) блукає географічними картами XII – поч. XVІІІ ст. від Карпат до Білого моря.
Західноєвропейська картографія лише у ХІІ ст. “прописує” Русь на карті світу. Назва стосувалася переважно Середнього Придніпров'я. З часом назва “Русь” починає приживатися по периферії – на заході, а потім на півночі. З'являється вона, в цей період, лише на північноєвропейських картах – в Англії, Ісландії та Нижній Саксонії. На картах XII-XIV ст. містяться форми терміну “Русія” (Русь) з одною літерою і з двома літерами “с” (“Rusia”, “Rucia”, “Russia”). Форма з двома літерами “с” у грецьких текстах зустрічається лише з XIV ст.
У XII-XIV ст. назва «Русь» появляється на картах у різних транскрипціях. Уперше напис «Русь» («ар-Русіййа») з’явився на картах світу (1154, 1192 рр.) арабського географа Мухаммеда аль-Ідрісі (1099-1164), який працював на Сіцілії при дворі норманського короля Рожера ІІ. З кінця ХІІ-ХІІІ ст. ця назва з’являється на картах так званої християнської картографії: у формі «Russia» – Карта світу 1190 р. (Гоноріус Аугустодуненсіс (Гонорій Августодунський); «Russia» – Солійська карта (відома ще як “карта Генріха Майнцського”; кін. ХІІ-поч. ХІІІ ст.); «Rusia» – Ісландська карта (сер. ХІІІ ст.); «Russia» – карта Джона Уоллінґфордського (сер. ХІІІ ст.); «Rucia regio» («Країна Русь») – Ебсторфська карта (ХІІІ ст.); «Rusia» – Герефордська карта (бл. 1300 р.).
Топонім Rossia (українські землі) міститься на ряді карт XIV-XV століть, зокрема в Каталонському атласі (1375).
Для західноєвропейських картографів властивою є наявність двох Русей (Галицької та Новгородської) та окремої від них Московії.
Що цікаво, що назва “Rossia” міститься і на карті Британських островів 1546 р. Георга Лілі.
Для географа чи історика існує суттєва проблема: як перекладати одне й те саме слово у французькій, німецькій, англійській чи будь-якій іншій європейській мові, яке позначає і Русь (в розумінні середньовічної держави Київської Русі чи українських земель в складі Польського королівства чи Великого князівства Литовського) і Росію тобто Московію (в сенсі російської держави)? Для регіонів які знаходяться в Західній Європі й мають таку ж саму назву “Русь”, тут ми просто подавали транслітерацію (Русія, Руссія). Якщо на карті існує у якійсь формі “Московія” паралельно із “Руссія”, “Россія”, то “Руссію” чи “Россію” ми тлумачимо як “Русь”, без обов'язкової прив'язки до Московської держави. Якщо ж “Московія” зникає, і залишається лише “Руссія” або “Россія” з прив'язкою до Російської держави, то ми перекладаємо як “Росія”.
Перші відомі карти не містять зображень жодних політичних кордонів і адміністративних меж. На цих картах спочатку показували просторове розселення народів у вигляді підпису їх назви на відповідній території. Так, на відомій римській дорожній Певтінґеровій карті (Tabula Peutingeriana; ІV ст.) у периферійних місцях розміщені підписи назв сусідніх народів, серед яких значаться венеди-сармати, що їх прийнято вважати предками слов’ян. Локалізацію розселення праслов’янських і слов’янських народів, що населяли українські землі, відображено на численних ранньосередньовічних картах – продуктах християнської та ісламської картографії. Інформація про ці народи є також у текстових матеріалах до окремих карт [Чекин Л.С. Картография христианского средневековья VIII-XIII вв.: тексты, пер., коммент. – М.: Изд. фирма «Восточная литература»; РАН, 1999. – 366 с.; Крюков В.Г. Ал-Ху варізмі про «Сарматію – землю бурджанів» та сусідні з нею «країни»: монографія. – Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2009. – 540 с.].
З праці Миколи Кузанського (1460 р.) у європейський обіг географічних назв входять назви Поділля (Podolia) щодо Центральної України та Русь (Russia) щодо Західної.
Карти 1507 р. Бернарда Ваповського, 1513 р. Мартіна Вальдземюллера та 1522 р. Лоренца Фріза - перші друковані карти із назвами «РУСЬ» (Україна), «Польща» та «Литва» у заголовку. Це також одні з перших джерел, де західноукраїнські землі позначені як «Русь» (Russia). Карта 1507 р. Бернарда Ваповського - «Tabula Moderna Polonie, Ungarie, Boemie, Germanie, Russie, Lithuanie» (Сучасна карта Польщі, Угорщини, Богемії, Німеччини, Русі, Литви).
Перша карта з регіональними назвами українських земель - це карта 1540 р. Себастьяна Мюнстера “POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA” (Нова карта Польщі та Угорщини). На ній чи не вперше присутні регіональні назви українських земель: Rvssia (Русь; між р. Західний Буг та р. Сян; назву «Русь» вжито один раз на території Руського воєводства.) зі Львовом (Leopol), Podolіa (Поділля), Volhinia (Волинь), Pokutze (Покуття), Codimia (Кодимія), Bessarabia (Бессарабія), Tartaria minor (Мала Татарія), Tartaria Przecopen[sis] (Перекопська Татарія) (останні дві території належать до Північного Причорномор’я і Кримського півострова). Показано сусідів українських історико-географічних регіонів – Молдову (Mvldavia), Трансільванію (Transilvania), Волощину (Valachia) та ін.
Планісфера Кантіно 1502 р.
Планісфера Кантіно (іт. Planisfero di Cantino) — карта світу Доби великих географічних відкриттів, що відобразила стан географічних знань португальців на рубежі XV і XVI століть. Вважається, що джерелом створення Планісфери Кантіно стала секретна державна португальська карта Падран-Реал.
З листа, надісланого Кантіно герцогу Феррарі 19 листопада 1502 р. ми знаємо, що він заплатив за карту 12 золотих дукатів, що на той час було значною сумою. На звороті карти зроблено напис італійською мовою: Carta de navigar per le Isole nouam trovate in le parte de India: dono Alberto Cantino al S. Duca Hercole (Навігаційна карта островів, нещодавно виявлених в Індії: від Альберто Кантіно герцогу Ерколе).
У 1502 р. Кантіно потай вивіз три склеєних листки пергаменту, на яких була нанесена планісфера в ренесансну Італію. Документ отримав велику популярність і ліг в основу популярної планісфери де Кавері (1505), яка, своєю чергою, стала основою для відомої й дуже впливової в Європі карти Мартина Вальдземюллера.
Ця планісфера є найбільш ранньою збереженою картою, що відображає португальські географічні відкриття на сході та заході. Карта особливо примітна тим, що зображує фрагмент бразильського узбережжя Південної Америки, який відкрив португальський дослідник Педро Алвареш Кабрал у 1500 р., та з надзвичайною точністю та деталізацією надає зображення східного та західного узбережжя Африки.
На карті також позначені землі, відкриті на північному заході Америки Гашпаром Корте-Реалом в 1500—1501 рр. Як видно з карти, португальці вважали, що ці землі знаходяться в «португальській» зоні, на схід від Тордесільянського меридіану.
Планісфера Кантіно є одним із перших прикладів карти, на якій місцевості розміщуються згідно вказаними широтами, а не шляхом вказання напрямку за розою вітрів і визначеної відстані, як заведено на портоланах Середземного та Чорного морів в попередній період. Розмір планісфери 220 × 105 см.
На узбережжі Чорного моря позначено населені пункти та річки.
Використано матеріали Вікіпедії.
1505 р. Планісфера де Кавері (іт. Il planisfero di Caverio), також знана як карта Каверіо, Канеріо або Канері — карта світу, створена генуезьким картографом Ніколо де Кавері близько 1505 р. Карту нанесено на пергаменті від руки й розфарбовано. Має десять секцій, які разом складають прямокутник 225×115 см. Зберігається у Національній бібліотеці Франції.
В 1505—1507 роках були опубліковані чотири окремі карти світу. Планісфера де Кавері (1505), Планісфера Контаріні (1506), глобус й карта Мартіна Вальдземюллера (1507). Вони мали деякий вплив, але не були широко відомі. На сьогодні існує тільки одна копія кожної карти. На відміну від трьох попередніх, карта світу Йоханнеса Рюйша (1507) була набагато поширеніша і багато її копій існують досі. Тому ця карта мала великий вплив.
Карта не датована, але містить підпис - «Opus Nicolay de Caveri Januensis» (робота Ніколо де Кавері, генуезця). Можливо, карта була створена в Лісабоні генуезцем Кавері або скопійована ним в Генуї з португальської карти, яка дуже схожа на планісферу Кантіно, якщо не безпосередньо з самої карти Кантіно. Відомо, що планісфера Кантіно знаходилася в Генуї наприкінці 1502 р. і, ймовірно, могла перебувати там кілька років, — тож Кавері міг взяти її за основу для своєї карти. Планісфера Кавері послужила основним джерелом для створення в 1507 р. знаменитої карти Мартіна Вальдземюллера, де вперше зустрічається слово «Америка».
Планісфера має ознаки портолана, оскільки на неї нанесена сітка румбів, а також чітко вказані широти. Згідно з традиціями того часу, належність територій тим чи іншим країнам позначена прапорами.
Північна Америка представлена трьома окремими частинами - Гренландією, східним узбережжям Ньюфаундленду (внутрішню частину позначають великі зелені дерева, а довготу вказано помилково, як і у планісфері Кантіно) та, західніше - Флоридою та Юкатаном. Північна частина Гренландії виходить за межі карти, що не виключає потенційної можливості її приєднання до північноамериканського або азійського континенту. Цей недолік було усунено вже в планісфері Вальдземюллера. Португальський прапор майорить над Гренландією та Ньюфаундлендом.
На думку Карлоса Санца (ісп. Carlos Sanz), висловлену в його книзі («Mapas antiguos del mundo», Madrid, 1961), якщо порівняти обрис східного узбережжя Північної Америки на планісфері де Кавері з сучасними картами, ми будемо вражені дивовижною точністю зображення лінії берега від Флориди до Делавера і Гудзона. Це особливо дивно, оскільки заведено вважати, що європейці не бачили й не ступали на узбережжя південних штатів сучасних США до експедицій Понсе де Леона (1512 або 1513 р.), Джованні да Верраццано (1523 р.), Лукаса Васкеса де Айллоона (1520–1524 рр.) та Ештевана Гоміша (1525 р.), які усі відбулись значно пізніше за дату створення планісфери Кавері. Єдиним можливим поясненням є те, що якісь кораблі плавали уздовж цього узбережжя, і наносили контури на карти. Обриси цих берегів, можливо, і були взяті з цих невідомих карт. Гіпотеза Санца не отримала підтримки інших вчених.
Українські землі не підписані, московитські на карті – ROSSIA.
Назва «Tartaria» зустрічається на карті двічі. В центрі Золотої Орди, що називається на карті «Tartaria», у червоно-синьому розкішному наметі, над яким майорить червоний двокінцевий стяг із золотою джучидською тамгою, на низькому троні сидить правитель. Це єдине антропоморфне зображення на карті, що свідчить про його особливе значення.
Джованні Маттео Контаріні (Giovanni Matteo Contarini; помер у 1507 році) — італійський картограф зі знатного венеціанського роду Контаріні. Контаріні склав знамениту карту світу, яку вигравірув у Флоренції Франческо Росселлі.
Карту було видано у Флоренції й Венеції в 1506 р. Планісфера Контаріні є найстарішою друкованою картою, що зображує деяку частину Американського континенту. Єдина відома копія, що збереглася, знаходиться в Британській бібліотеці.
1507 року вийшла аналогічна карта Йоханнеса Рюйша (Johannes Ruysch; 1460-1533; німецький картограф й астроном нідерландського походження). 1924 року сер Джон Абрахам Якоб де Вільєрс опублікував факсимільне видання карти Контаріні.
1506 р. Планісфера Контаріні — перша друкована карта світу, де зафіксований Новий світ..
Планісфера Контаріні була намальована Джованні Маттео Контаріні і вигравійована на міді у Флоренції Франческо Росселлі. Карту було видано у Флоренції і Венеції в 1506 році. Єдина вціліла копія карти, знайдена в 1922 році, зараз знаходиться у Британській бібліотеці.
Хоча й існували карти, складені за результатами морських експедицій, такі як карта Хуана де ла Коса (1500) і планісфера Кантіно (близько 1502), інформація з цих карт ретельно приховувалася державою і трималася в найсуворішому секреті. Було зроблено обмежену кількість копій.
Карта фіксує відкриття Христофора Колумба та ін. У попередні роки було здійснено безліч географічних відкриттів:
· Бартоломеу Діаш обігнув Африку з півдня і вийшов в Індійський океан (1487);
· Христофор Колумб почав дослідження Карибського моря і Південної Америки (1492-93, 1493-94, 1498, 1502-04);
· Джон Кабот відкрив острів Ньюфаундленд (1497);
· Васко да Гама здійснив першу подорож з Європи в Індію (1499);
· Амеріго Веспуччі здійснив ряд подорожей в Карибське море і Південну Америку (1499, 1501-02).
У планісфері використовується правильна конічна проєкція, де паралелями є концентричні круги, а меридіанами — лінії, що починаються на Північному полюсі.
На карті Контаріні, сполучені Гренландія і Ньюфаундленд формують північно-східну частину азійського континенту; американського континенту там немає. У кінці карти записано легенду: «Ця земля була відкрита мореплавцями для короля Португалії», без сумніву, Мігелем і Гашпаром Кортиріалами. Згадок щодо подорожі Джона Кабота в легенді немає.
На карті також є Куба та Іспаньола; Куба відокремлена від Сіпанго (назва, дана Японії Марко Поло) вузькою морською протокою, а Японія (Сіпанго) своєю чергою відокремлена від Катаю. Напис поряд з Сіпанго вказує: «Цей острів знаходиться за 1500 миль на схід від узбережжя Магри. На нім є багато золота, але його не так просто здобути. Там живуть ідолопоклонники» — ймовірно, автор посилається на інформацію, надану Марко Поло.
Південна Америка показана як окремий континент, розташований на південному сході Азії.
Але і вона описує світ відповідно до ідей К. Птолемея. Українські землі – Русь (RVSSIA).
Планісфера Сальвіаті 1525 р.
Планісфера Сальвіаті — карта світу, що зображує відомі Іспанській імперії географічні дані, станом на момент її створення прибл. у 1525 році. Карта включає зображення східного узбережжя Північної та Південної Америки та Магелланові протоки.
Вважається, що Планісфера Сальвіаті є однією з небагатьох збережених копій іспанської офіційної секретної державної карти Падрон-Реал, що виготовлялась і зберігалась картографами Каси-де-Контратасьйон в Севільї і її автором є Нуно Гарсія де Торено, тогочасний глава Каси-де-Контратасьйон.
Планісфера отримала свою назву від кардинала Джованні Сальвіаті, папського нунція в Іспанії в 1525–30 рр., який особисто отримав її від імператора Священної Римської імперії Карла V, що на той час також був і королем Іспанії. В даний час карта зберігається в Бібліотеці Медичі Лауренціана у Флоренції, Італія.
Планісфера виготовлена і вручну розфарбована на пергаменті розміром 205х93 см.
Планісфера відома тим, що при її виготовленні автор користувався ренесансним уявленням про відкриті і ще незвідані землі. Замість того, щоб розміщувати в ще незвіданих областях уявний матеріал — міфічних чудовиськ або вигадані землі, як це було прийнято в часи середньовіччя — ці прогалини на карті просто залишені порожніми, нібито запрошуючи до їх подальшого дослідження.
Використано матеріали Вікіпедії.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
1502 р. Планісфера
Кантіно. Нововідкриті замлі Америки по обидві сторони від Тордесільянського
мерідіану. На іспанській стороні зображені Антильські острови (зокрема Іспаньйола
і Куба), на португальській — Бразилія та землі на півночі, відкриті
Корте-Реалом
1505 р. Планісфера де Кавері
Немає коментарів:
Дописати коментар