1960-ті рр. — 1980-ті рр. підприємства та установи: тютюнова фабрика, цегельний завод (1959—1961 рр. переобладнано та механізовано; працювало 58 робітників, випускали 9 млн штук цегли на рік), швейна фабрика (три цехи виробничого об'єднання «Юність»), ливарний й інструментальний цехи Львівського виробничого об'єднання «Полонина» (народна назва "Гвозділка"), цех львівського виробничого об’єднання «Галантерея», два цехи Львівського заводу пластмасових виробів, консервний цех заводу «Харчопродукт» (вул. І. Франка; навпроти ресторану "Святослав"), молокозавод (маслозавод, молочарня) на Розлавці, Винниківський цех №3 Львівської меблевої фабрики (працювало 116 робітників на в-ві кімнатних буфетів та столиків під радіо; 1970-і рр. – 1980-і рр. – цех Львівської лижної фабрики «Карпати»; 1990-і рр. (початок) – меблевий магазин), ковбасний цех (біля теперішньої школи «Берегиня»), аптека, ветеринарна станція на вул. Леніна (навпроти СШ №47), МТС, пошта та телеграф (вул. Леніна, 30; тепер житловий будинок біля музею; керівник - п. Манзевич), Винниківське лісництво, млин, друкарня, банк по вул. Галицькій (тепер історико-краєзнавчий музей), ощадкаса, електровня (на Розлавці), бойня (на Загородді), пожежна станція, бляхаря по вул. І. Франка (в сусідньому приміщенні приймали шкірки з кролів і знаходився коминяр)та ін.
З підприємств побутового обслуговування працювали: перукарня (вул. Леніна; центральна зупинка), ательє мод (ательє по пошиттю одягу), майстерні з ремонту холодильників та взуття, прокатний пункт, приймальний пункт хімчистки, лазня (на вул. І. Франка), фотоательє (Василь Висоцький, п. Бочковський; навпроти теперішньої пошти на вул. Галицькій, діяло ще в 1960-х рр.; пізніше - біля кінотеатру "Карпати").
У місті велося велике житлове будівництво. Так, у 1966—1976 роках. здано в експлуатацію 17,4 тис. кв. метрів житлової площі. За трудові успіхи 83 мешканці міста удостоєні орденів та медалей СРСР.
У Винниках діяли (дані на середину 1970-х рр.): будинок культури на 200 місць, кінотеатр «Карпати» на 400 місць, клуб тютюнової фабрики на 400 місць, будинок піонерів, 6 бібліотек із книжковим фондом 84 тис. томів.
У двох середніх та одній восьмирічній школах – 88 вчителів та 14 вихователів груп продовженого дня, 1651 учень, у 3-х класах робочої молоді – 55 учнів. У школі-інтернаті — 27 вчителів, 4 лікарі, 8 осіб середнього медичного персоналу та понад 300 учнів. Медичне обслуговування населення здійснюється поліклінікою, дитячою консультацією та лікарнею на 120 ліжок. У медоб'єднанні міста — 25 лікарів, у т. ч. троє кандидатів медичних наук, 56 осіб середнього медичного персоналу (дані на середину 1970-х рр.).
У місті — 15 продуктових, 2 промтоварні та 2 господарські магазини, 29 точок громадського харчування (дані на середину 1970-х рр.).
ВИННИКИ
Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.
Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.
Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.
17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.
23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.
Місто ВИННИКИ ЦЕ:
Перший скульптурний пам’ятник на Україні і в світі Т. Шевченку – 1913 р.
Перший пам’ятник на Україні воїнам УГА – 1922 р.
Винники та Підберізці - перші населені пункти Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р.
1854-1867 р. — Винниківський повіт.
1867 р. — 1918 р. — Винниківський судовий повіт.
Винниківський судовий повіт існував у таких межах (на 1910 р.): Білка Королівська, Білка Шляхетська, Борщовичі, Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончари, Глуховичі, Германів, Кам’янопіль, Журавники, Кам'янопіль, Козельники, Кротошин, Лисиничі, Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин, Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Weinbergen (Винники), Unterbergen (Підгірне).
ЗУНР. 1 листопада 1918 р. — 1919 р. (друга пол. травня) — судовий округ (повіт) Винники.
1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна Винники.
1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.
1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.
1924 р. — Польський Сойм приняв ухвалу про зачислення громади Винник до списку містечок.
20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.
10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р. (з перервою під час війни) — Винники центр Винниківського р-ну. До Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Малі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.
*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар