Назва Окраі(ї)на на картах починає
з’являтися на поч. XVII ст. Це територія у верхів’ї Оки та Дону (Рязанщина), інколи
"Окраїна" на картах це - українсько-татарське прикордоння. Московська «Окраїна» не має
жодного відношення до «України».
Московські шовіністи стали пояснювати
назву нашого краю Україна як «окраїна Росії», тобто вклали в це слово
принизливий і невластивий йому зміст. Картографічні джерела це все добре
спростовують, де на одній карті містяться дві назви «Україна» та «Окраі(ї)на».
Окраїна – крайня частина якої-небудь
території; край (Академічний тлумачний словник (1970—1980).
В тій же Бібл. (Париж. – А. Б.) є
знаменитий глобус Корнеліуса, зроблений в 1660-1670 р. На цім глобусі територія
по обидва боки Дніпра має надпис великими літерами «Ukrania» (Україна),
включаючи в себе Волинь і Подолію. Московію названо Московією. Сумежжя між
Московією і Нагайською Татарією має надпис невеликими літерами: «ocraina» — се
окраїна Московської Держави на схід і північ од Слободської України, що нині
зветься Харківщиною. З цих надписів видно, що географи ясно уявляли собі
ріжницю між словами: Україна і окраїна [Сергій Шелухін. Назва України: з
картами. 1921].
Тлумачення цього терміну Григорієм Півтораком (член-кореспондент Національної Академії наук України, доктор філологічних наук,
професор, зав. Відділу загальнославістичної проблематики й східнослов'янських
мов Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України): "поряд зі словом україна у східнослов'янських діалектах здавна
існувало і слово окраїна «порубіжна територія племені», утворене від окрай
«обріз, край» за допомогою суфікса -ина (-іна, -їна). Ці слова чітко
розрізнялися між собою: україна — це вся відділена частина території
племені (згодом — уся територія феодального князівства), окраїна — лише
погранична територія племені (згодом — погранична територія
феодального князівства) [ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ, РОСІЯН, БІЛОРУСІВ ТА ЇХНІХ МОВ, 2001].
Отже, Окраі(ї)на –
прикордонна земля, крайня частина етнічних земель.
1716 р. Йоганн-Баптист
Гоманн у Нюрберзі
видав свій шедевр “Grosser Atlas ueber die ganze Welt” (Великий Атлас усього
світу). В атласі поміщена карта “IMPERIUM TURCICUM in EUROPA, ASIA, ET AFRICA,
REGIONES PROPRIAS, TRIBUTARIS, CLIENTELARES et omens ejusdem” (Імперія Турецька
в Європі…). Карта неодноразово перевидавалася, зокрема у 1720, 1730, 1737,
1740, 1750 рр. і т. д. На картах 1716 р. і 1720 р. міститься назва Ucrania (Україна). Напис
розміщений південніше Києва й охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. На
карті 1737 р. вже замість напису Ucrania (Україна) –
напис Russia Rubra
(Червона Русь), а українсько-татарське прикордоння. позначене як “Ocrainia”
(північніше Кодака, охоплює Правобережжя і Лівобережжя, в межах Кримського
ханства та Російської імперії). Північніше напису Ocrainia – напис Cosaki Zaporowski
(Козаки Запорозькі); східніше – напис Dzikia Pole
(Дике поле).
1856 р. Луї-Етьєн Дюсьє (Louis Dussieux; 1815-1894)
французький історик та географ видав у Парижі "Carte Ethnographique de
L'Europe..." (Етнографічну карту Європи). Формат мапи 31 × 40 см. Мапа
була складена 1848 р., але видана лише у 1856 р. Опублікував її Луї-Етьєн Дюсьє
у своєму атласі “Atlas General De Geographie Physique, Politique Et
Historique”. На карті виділено мовні сім’ї та групи. Слов'яни об'єднані в одну
мовну групу. Ареал проживання слов’ян позначений лінією синього кольору. Серед
слов’ян автор виділяє як окремі етноси – Grаnds Ruses
ou Moscovites (росіяни або московити); Petit Ruses ou
Russniaque, ou Ruthenes (малороси або
русняки, або рутени) та ін. Серед українців Луї-Етьєн
Дюсьє розрізняє: Запорозьких Козаків (Cozaques Zaporoguues, нижня течія
р. Дніпро), білих
хорватів (на
північ від Львова),
древлян
(на південь від р. Прип’ять, між написами Волинь та Полісся), бужан (середня течія
р. Зх. Буг), дулібів (на Поділлі, у
верхів’ї Пд. Бугу),
сіверян
(на північ від р. Десна), тиверців (Одещина, між
ріками Дністер та Пд. Буг) та ін.
На Кубані та Донщині –
Козаки (Cozaques),
Південна Кубань – Tcerkesses (Черкесія) та Cauease (Кавказ).
На Заході України автор виділив Galicie (Галичину)
та на захід від Львова – Russie Rouge (Червону Русь). Українсько-татарське прикордоння – Oukraine.
1716 р. (видання 1720 р.)
1716 р. (видання 1737 р.)
1856 р. Луї-Етьєн Дюсьє
Немає коментарів:
Дописати коментар