Утворилася перед Галицькою брамою ще у XIII столітті — від неї розходилися шляхи на Галич, Глиняни й до карпатських перевалів та соляних копалень. Назва площі походить від Галицьких воріт, які знаходились на перехресті нинішніх вулиць Галицької та Братів Рогатинців. Ще в середні віки місце, яке нині займає площа, входило до складу Галицького передмістя. Тут було поселення «Під сторожею» – назва пов’язана з тим, що його мешканці сплачували особливий податок – «велику сторожу» (несли зовнішню охорону міста), який надходив до королівської каси. Це поселення мало статус вулиці. У сучасному вигляді площа утворилася наприкінці XVIII століття, коли стали розбирати міські фортифікації.
Бернардинська площа
Уперше згадується у 1650 році як Бернардинська площа — найімовірніше через Бернардинський монастир. Якщо врахувати, що костел та монастир було закладено біля південно-східного наріжника міських фортифікацій ще у 1460 році львівським старостою Анджеєм Одровонжем, то назва з'являється лише після відкриття нового кам'яного костелу (1600—1630). Згодом монастир був укріплений мурами та вежами й став складовою частиною оборонної системи Львова. Після того Глинянська дорога, що до того проходила від Галицької брами вздовж південного краю міських укріплень, змушена була обходити Бернардинський монастир, перед яким виник великий майдан, від якого, крім Глинянського тракту, відгалужувався ще й Волоський шлях, що прямував нинішніми вулицями Франка та Зеленою до Волощини. На початку XIX століття великий майдан, що виник на місці розібраних австрійцями південних укріплень Бернардинського монастиря почав забудовуватися.
Початок ХХ століття.
Початок ХХ століття.
1905-1908 роки. Видавець Weisz Leopold, Budapeszt.
Немає коментарів:
Дописати коментар