Український Перемишль. Собор Святого Івана Хрестителя – V: історія та сучасність.

1890-1893 рр.[4].

Собор святого Івана Хрестителя — V (Перемишль) — кафедральний собор Української греко-католицької церкви у Перемишлі. Храм відзначається бароковим фасадом з двома вежами.

1950-1955 рр.[4].

Фото 1.

Передісторія. Костел єзуїтів був побудований на місці української православної церкви Петра і Павла (знищеної у 1377 р.) (фото 1). Єзуїти розпочали будівництво костелу в 1626 р. Роботи тривали до 1678 р. Споруда збудована в  стилі раннього бароко. Фундатором будівництва була  каштелянка

1975 рр.[4].

Анна з Тиранських Улінської (померла 1653 р), дочка фундатора костелу реформаторів. До будови костелу долучилися також Якуб Максиміліан Фредро і Міхал Вольські. Костел отців єзуїтів  мав своїм патроном св. Ігнатія Лойолу. Проте вже в 1691 р. повстав план реставрації, яку, однак, не вдалося закінчити до початку поділів Польщі в 1773 р.

Часи реформ Йосифа ІІ перебув костел досить щасливо. Австрійський цісар Йосиф II пропонував його греко-католикам облаштувати під катедру, але оскільки вони отримали давній костел отців кармелітів, то костел св. Ігнатія залишився без духовної опіки. У 1787 р. його зробили гімназіальним. Тут знаходилося приміщення для студій єдиної школи в Перемишлі з німецькою мовою навчання. Згодом у 1820 р. його закрили і до 1885 р. використовували як військовий склад.

2009 р.[4].

Після цього декілька років він стояв пусткою, ба навіть у 1891 р. одному жидівському підприємцю було доручено розібрати вежі костелу. Однак, проти цього рішуче запротестували не лише перемишляни але й комісія з охорони пам’яток у Відні. Згодом костел таки повернули духовенству і у 1903 р. почалася його реконструкція під керівництвом перемиського архітектора Станіслава Маєрського[2].

15 листопада 1904 р. костел було наново посвячено і він служив як гарнізонний та гімназіальний костел. Після здійснення грунтовного ремонту святиня отримала назву «костел Пресвятого Ісусового Серця» і стала філією головної римо-католицької святині Перемишля.

2012 р.[4].

Як відомо, комуністична влада ліквідувала осідок єпископа Перемишльської єпархії і заарештувала тодішніх владик – блаж. Йосафата Коциловського і блаж. Григорія Лакоту (перший помер у в’язниці в Києві, а другий – на засданні в Сибіру). Сотні тисяч українців в 1946-1947 рр. попали під каральну операцію «Вісла» і були вивезені або до УРСР, або у віддалені регіони Польщі. Та в 1957 році о. Сильвестр Крупа відновив богослужіння для греко-католиків в церкві «на Болоню». І знову влада заборонила там греко-католикам молитися, тоді названий священик знайшов підтримку в

2016 р.[4].

римо-католицького пароха костелу Пресвятого Серця Ісуса ксьондза Атамана і переніс туди церковне життя наших земляків. У цьому костелі «майже 50 років наші душпастирі в скрутних умовах, на правах комірника, ревно служили українській греко-католицькій спільноті» — стверджує Б.Білий у своєму дослідженні[5].

Фото автора. 20 листопада 2016 р.

Історія. З 1989 р. у  Польщі настала релігійна свобода. З того часу греко-католицьке духовенство Польщі домагалося повернення українцям старої архикатедри в Перемишлі. Місцеві поляки всіляко противилися цьому поверненню. У

Фото автора. 20 листопада 2016 р.

1991 р. Папа Іван Павло ІІ, під час свого паломництва до Перемишля, передав греко-католикам під катедру колишній костел єзуїтів і призначив о. Івана Мартиняка першим з 1946 р перемиським греко-католицьким єпископом. Про це нагадує пам’ятна таблиця при головному вході в архикатедру. Першим парохом нової української катедри у Перемишлі став о. Теодор Майкович.

1991 р. розпочалися роботи з реконструкції костелу єзуїтів та надання йому рис українсько-візантійського обряду.

Кафедральний іконостас, який був створений у 80-их рр. для монастирської церкви у Щеплотах коло Краківця, а з 1979 р. зберігався у музеї в Любачеві, 1993 р. перевезли до кафедрального собору. Упродовж 1994–1997 рр. його піддали реставрації [6]. 
Ще в 1996-1999 рр. за проектом митців Івана Могитича та Наталі Сліпченко зі Львова цей священик доклався до організації ремонтних робіт в колишньому костелі Пресвятого Ісусового Серця та його переоблаштування під потреби храму східного обряду. Ремонт внутрішнього фасаду і фресок були зроблені родиною Скрентовичів під керівництвом Андрія Скрентовича. Єпископське сідалище, встановлене біля престолу, належало відомому українському єпископу Констянтину Чеховичу... В інтер’єрі храму представлена низка ікон українських святих (свв. Антонія і Теодозія Печерських, св. свщмуч. Йосафата Кунцевичата ін.) і образів блаженних новомучеників УГКЦ (блаж. свщмуч. Йосафата Коциловського, блаж. свщмуч. Миколая Чарнецького, блаж. свщмуч. Омеляна Ковча і блаж. свщмуч. Григорія Лакоти) [5].
24 травня 1996 р. Папа Римський Іван Павло II підніс Перемишльську єпархію до гідності Перемишльсько-Варшавської Митрополії, а її єпарха (Івана Мартиняка) іменував Архієпископом і Митрополитом Перемишльсько-Варшавським (з 7 листопада 2015 р. — архієпископ-емерит Перемишльсько-Варшавський). 
31 травня 1996 р., Папа Римський Іван Павло II призначив о. Теодора Майковича її першим правлячим єпископом. Єпископська хіротонія відбулася 12 липня  1996 р. в Перемишлі (головним святителем був секретар Конгрегації Східних Церков, архієпископ Мирослав Марусин, а співсвятителями — архієпископ і митрополит Перемишльський Іван Мартиняк і єпископ-помічник Львівський Юліан Ґбур).
 У 2001–2002 рр. поруч із храмом побудували дзвіницю за проектом архітектора Юрія Левосюка. Сюди було вмонтовано два історичні дзвони – св. Івана, св. Петра і один новий – св. Стефана. Внизу дзвіниці вміщено відновлені постаті св. Ольги і св. Володимира, які знаходилися в старій українській катедрі. Звідти також перенесли останки перемишльських владик Максиміліана Рилла та Івана Снігурського та латинського єпископа К. Фішера, які перезахоронили у крипті собору.  2010 р. при кам’яних сходах на вході до собору розмістили скульптури святих (св. Василія Великого, Івана Златоустого, Кирила й Мефодія - автор Юліан Марковський), перенесених з колишньої катедри (тепер костел св. Терези).
31 травня 2013 р. частина мощей блаженного Йосафата Коциловського перевезена зі Стрия у Перемишль. 7 липня 2013 р.  відбулося  урочисте внесення мощів блаженного священномученика Йосафата Коциловського до архікатедрального собору Святого Івана Хрестителя.
7 листопада 2015 р. Папа прийняв зречення з уряду, подане Митрополитом Перемисько-Варшавським УГКЦ в Польщі архиєпископом Іваном (Мартиняком) у зв’язку з досягненням граничного віку. Одночасно Папа призначив Перемисько-Варшавським архиєпископом дотеперішнього єпископа-помічника цієї архиєпархії владику Євгена Мирослава (Поповича).
Давні реліквії у храмі: чудотворні ікони Святого Миколая та Богородиці з Кальварії Пацлавської, мощі пратулинських мучеників, митра блаженного Йосафата Коциловського, рука й омофор святого Йосафата, частка Животворящого хреста, а також трон владики Костянтина Чеховича.
 

Джерела

1.Грицак Є. Перемишль тому сто літ. – Перемишль, 1936. – 32 с.

2. Лакота Г. Дві престольніі церкви перемиські. – Перемишль, 1937. – 80 с.

3. Монастир Співстраждання Пресвятої Богородиці. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://old.bazylianie.pl/index/klasztory/uk_przemysl.php.

4. Портал Фото Польща. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://jaroslaw.fotopolska.eu.

5. Скленар Ігор. «Там де срібнолентний Сян пливе…»: у храмах українського Перемишля – Електронний ресурс. – Режим доступу:  http://risu.org.ua/article_print.php?id=62438&name=religious_region&_lang=ua&

6.Теліш Павло. УКРАЇНСЬКИЙ СЛІД У КНЯЖОМУ ПЕРЕМИШЛІ. САКРАЛЬНІ СПОРУДИ – Електронний ресурс. – Режим доступу:http://pavlotelish.blogspot.com/

Андрій Байцар.