ПРОММАГАЗИНИ ВИННИК (1920-і – 1991 рр.). Спогади корінних Винниківчан.

1920-і рр. – 1930-і рр. Крамниця мішаних товарів Ярослава Костіва (теперішня вул. Стуса, 21).  Співвласником цієї крамниці був Возьний Володимир Якович (13.12.1910 р. Новосілка —  1948 р. Винники). Мешканець міста Винники, учасник ОУН-УПА, член виділу товариства «Просвіта» у Винниках. У жовтні 1938 року повністю її викупив. Там і працював з дружиною Філоменою (за матеріалами Остапа Булича). У радянські часи (1940-і-1980-і рр.) тут продавали гас (керосин; застосовується як паливо для приготування їжі, освітлення, обігріву). Біля колишнього «магазину нафти» тепер магазин «Фортуна». 

 Зі спогадів винниківчанина Володимира Храмова (ФБ, січень 2024 р.): «Я пацаном купляв там гас (незамінна річ при ремонті ровера і жуків колорадських підсмажити), раз на тиждень (середа) приходив продавець з «жилізного» магазину, було відкрито 2 год. Ціна в 1977 р. була 7 коп. за літр, запах стояв незабутній, продавець перше накачував ручною помпою гас у скляну мірну місткість і потім вже виливав через шланг у тару».

Магазин по вул. Леніна, 20. (приміщення міськради до 2020 р.). Це був будинок єврея Бергера Збудований на початку 1920-их рр..  У 1920-х –1930-х роках  в одному із приміщень знаходився невеличкий промисловий магазинчик. 1940-і рр. – 1960-і рр.. – канцтовари та книгарня. 

Магазин господарських товарів (ріг вул. Стуса та вул. Лесі Українки). Діяв: 1930-і рр. – 1990-і рр. Належав в 1930-их рр. євреям. Тепер тут перукарня.

Універмаг по вул. Леніна (з 1950-х рр..; біля Бібліотеки для дорослих); магазин діє дотепер.

«Культпобуттовари» по вул. Леніна, 61. Діяв з 1950-х рр..; народна назва «Залізний» (Жилізний) магазин; колишня німецька Кірха, тепер храм Івана Хрестителя УГКЦ.

Будівельний магазин по вул. Леніна (з 1970-х рр..). Знаходився  навпроти теперішнього храму Івана Хрестителя. Діяв до 2017 р.; тепер подвір’я храму Св. Софії.

Канцтовари, книгарня та ремонт окулярів (1970-і -1990-і рр..) по вул. Леніна (до 1970-их рр. тут була «пивна на зупинці»; тепер приміщення ресторану «Гетьман»). У 1990-их рр. магазин перенесли у приміщення навпроти (через дорогу). 

З історії цін на промтовари. 

Зарплата у всіх була різна.  Середня зарплата в СРСР на кінець 1970-х – початок 1980-х років становила 160-180 рублів, тоді як мінімальна була близько 70-80 рублів.

Одяг. 30 рублів - штани, 45 - черевики. Фірма, звичайно, не закордонна, а радянська, не важливо, як на вашу ногу такий черевик «сяде». Костюм двійку чоловічий можна було купити за 150 рублів Чоботи жіночі шкіряні - від 70 рублів, зимове пальто - 220 рублів. Іноді потрібно було вносити своє прізвище до списків і чекати на появу товару.

Меблі. Шафа для одягу - 230 рублів, диван-ліжко – у 230, обідній стіл - 140 рублів, 2 стільці – 35 рублів. Можна було купити цілий меблевий комплект – «стінка» (не забудьте стати за нею в чергу): диван, два м'які крісла, стіл, 6 стільців і тумбочка, і заплатити від 1500 до 4700 рублів.

Техніка.

Холодильники. У 1970-х роках холодильник був у 34% сімей (у 43% сімей в містах), а наймасовішими марками стали «ЗІЛ-Москва» (оновлений «ЗІС-Москва») і «Мінськ». При середній зарплаті в 120–150 руб. їх вартість становила 250–400 руб. (холодильник «Дніпро-2» у 1975 р. коштував 250 руб., «Мінськ-16» - 390 руб.).

Радіоприймачі. Починаючи з 1952 року радіоприймач можна було придбати без черги у вільному продажу, а ціна залежно від місця покупки становила 180–212 руб. Середня зарплата в СРСР тоді була близько 700 руб. Радіоприймач «Океан-203» в 1975 р. коштував 132 руб.

Телевізори. Вартість телевізора становила (після 1960-х років) приблизно 400–1000 руб. («Юність» - 430 руб.). Телевізор ч/б «Горизонт-104» у 1975 р. коштував 525 руб. До 1970 року телевізор був у 61% міських сімей.

Пральні машини. Ціна пральної машини вроздріб була близька до середньомісячної зарплати і становила у 1950-х рр.. близько 600 руб. Власне масове виробництво почалося лише в 1950-х на Ризькому електромеханічному заводі з моделі ЕАЯ. Вже до 1970 року пральна машина була у 64% міських сімей СРСР.

Пилососи. У 1960-х роках вартість цих приладів становила 40–50 руб. при середній зарплаті 80–110 руб.: так, в 1968-му влада встановила на пилосос «Вихрь» ціну в 40 руб. До 1970 року 16% міських сімей мали пилосос, а до 1980 року ця цифра зросла до 37%.

 Магнітофони. При середній зарплаті близько 90 руб. після грошової реформи в 1961 р. однією з найдешевших моделей був котушковий магнітофон «Романтик», який коштував близько 160 руб. Аналогічні моделі коштували 180 – 200 руб. і більше. Прості транзисторні моделі коштували близько 160-200 рублів, тоді як складніші і високоякісні (включаючи імпортні) магнітоли і акустичні системи могли досягати 1000 рублів і більше. Ціни залежали від типу магнітофона (котушковий, касетний, портативний), його складності та виробника. Прості портативні магнітофони: Касетні магнітофони: Магнітофон «Весна-2» коштував 190 рублів, а «Супутник-401» - 180 рублів. Більш складні та імпортні моделі: Імпортні магнітоли, такі як «Sharp GF-777», коштували близько 2000 рублів за радянських часів, що було дуже дорого. Магнітофон «Олимп-005» » - 1230 руб.  Стереокомплекс «Романтика-002-стерео» - 2700 рублів. На початку 1980-х років магнітофон був в 30% міських сімей.

Автомобілі.  1940-і - 1980-і рр.. Перша модель «Москвича»  вийшла в 1946 р. Роздрібна відпускна ціна «Москвича-400» складала 8 000 руб., «Москвича-401» — 9 000 руб. - чималі гроші для середнього громадянина СРСР в ті часи. При середній зарплаті 660 рублів це була просто непідйомна сума. Ще дорожчою була машина ГАЗ М20В «Побєда». Вона коштувала вдвічі більше. Найелітнішим був ГАЗ-12, який могли собі дозволити лише представники вищого суспільства – 40 тисяч рублів. Такий автомобіль міг собі дозволити хіба що Сталін, адже його зарплата складала близько 10 тисяч рублів.

У 1960-і автомобілі стали набагато дешевшими (у порівняні з післявоєнними роками). Але й зарплати суттєво знизилися. Народний автомобіль «Москвич-407» подешевшав у 10 разів і став коштувати 2500 рублів. ГАЗ-21 (Волга) коштував 5100 рублів. Це 40-50 зарплат середньостатистичного громадянина. Найдоступнішим був ЗАЗ-965 («Горбатий Запорожець»).

1970-і – 1980-і рр.. «Запорожець» (наприклад, ЗАЗ-968) коштував від 3500 до 5500 рублів. Нагромадити на нього потрібно близько 30-40 зарплат. «Москвич» (наприклад, Москвич-412/2140): від 4500 до 7500 рублів. Нагромадження могло позичати до 40-50 зарплат. «Жигулі» (наприклад, ВАЗ-2101/2103): від 5620 до 9000 рублів, а пізніші моделі як ВАЗ-2106 могли коштувати до 9100-10000 рублів. «Волга» (ГАЗ-24): 9150 - 10 000 рублів і вище. Цей автомобіль вважався «царем доріг» і був недосяжним для більшості.

1970-і рр. «Культпобуттовари» по вул. Леніна, 61. (народна назва «Залізний» (Жилізний)