Андрій Байцар: Відомі магазини Старого Львова. Площа Ринок з прилеглими вулицями. Кінець 19 ст.

Зібрано 28 давніх світлин!

Універмаг на Площі Ринок, 32.

Перший будинок, що стояв на куті пл. Ринок і Шевської, вже не існує. Цей чотириповерховий будинок вимурували у 1801 році, він неодноразово змінював власників, аж поки бл. 1895 р. його не придбав ювелір та годинникар Абрагам Ціппер (Zipper). У своєму скромному магазині Ціппер влаштував високий портал з вітринами, решта партеру він віддав орендарям. Власник магазину, пан Абрагам, особисто обслуговував своїх клієнтів, ймовірно тому ювелірно-годинникарський бізнес йшов настільки добре, що в 1911/12 р. Ціппер будує великий торговий дім.

На фасаді нової будівлі Ціппер побажав відтворити щось схоже на той портал , що був на його магазині. Відтак архітектори виконали широкий портал та велику прямокутну вітрину, розкреслену тягами на шість частин з написом A.H.ZIPPER, що підкреслював бренд ювеліра. Родина Ціпперів була важливою частиною єврейської громади, що активно впливала на економічне та культурне життя міста. Але почалась Світова війна, окупація міста росіянами, потім Польсько-Українська війна. Треба згадати, що після відходу українських військ зі Львова 21 листопада 1918 року саме біля цього торгового дому на Ринку, розпочався єврейський погром. Звинувативши єврейську громаду у підтримці українців, поляки за три дні вбили до 150 євреїв, 400 поранили, багатьох позбавили майна, спалили кілька синагог.

Видно, що родина ювеліра Ціппера покинула Львів у те лихоліття (аби тільки щасливо), бо вже в міжвоєнний період у їхньому будинку функціонував торговий дім TRUST. Це була мережа з трьох великих магазинів на вулицях Гетьманській і Грудецькій і пл. Ринок. Там було все, від швейної голки до меблів.

Старшому поколінню ця будівля більше запам'яталась народною назвою "Триповерховий ЦУМ". Це тому, що до 1960 року це був справжній ЦУМ (центральний універмаг). Після 1960 року статус ЦУМу переходить до будівлі на вул. Шпитальній 1, який з 1946 року займали різні державні установи. То ж щоб не плутати різні цуми то старому причепили назву "триповерховий". Він був доволі зручний і популярний серед містян (Гриць Совків). Функціонував як універмаг до 2010 р.

Магазин "Тканини" на Площі Ринок, 30. Пл. Ринок, 30 – колишня кам'яниця Реґульовська. Будинок звели у XVI столітті. Назва походить від імені власника Якуба Реґула. 1931 р. архітектор Людвік Вельце (Veltze) розробив проєкт вітрини у партері для гуртівні текстилю. Магазин “Тканини” існував тут і в радянський час. Після реставрації поч. ХХІ ст. на партері та у пивницях влаштували кафе.

Магазин "Сувеніри" на Площі Ринок, 28. Пл. Ринок, 28 – колишня кам'яниця Гепнерівська. Її фундаменти були закладені ще у XIV ст. 1974 р. 1-й поверх було пристосовано під магазин "Сувеніри" (планували також пристосувати підвал).

Магазин на Площі Ринок, 26. Будинок на пл. Ринок, 26 розташований в лінійній забудові західного боку ринкової площі. Кам’яницю спорудили в XVI ст., очевидно, на фундаментах готичної попередниці. У джерелах будинок вперше згадується у 1648 р. як кам’яниця покійного Яна Шольца (Szolc).

Кінець 19 ст.

Поч. ХХ ст. пл. Ринок, 32.

1911-1912 рр. Пл. Ринок, 32.

Вигляд західної частини Ринку із будинком Андреоллі і входом до пасажу. Фото поч. XX ст.

1911 р.

8 липня 1938 року, площа Ринок з вікна кабінету службовця магістрату.

Завдяки тому , що він сфотографував цей архітектурний фрагмент площі Ринок і на звороті точно датував, можем довідатись , що на той час все ще працював торговий заклад Станіслава Маркевича - львівського купця, підприємця, громадського діяча. Його магазин спеціалізувався на торгівлі колоніальними товарами, делікатесами, винами, кавою, чаєм та фруктами. Це було одне з найпопулярніших місць для закупівель серед заможних жителів тогочасного Львова. Після смерті власника в 1905 році , магазин провадили нащадки, але згодом, у воєнне лихоліття, продали бізнес. Торгова марка була у Львові настільки популярна, що нові власники не міняли вивіски і витискали з цього бренду додаткові дивіденти до початку Другої світової.

Взагалі площа Ринок була осередком жорсткої економічної конкуренції. Тому приємно побачити на будинку ліворуч написи українською : "Ресторан" і "Гуртівня вин". У цій кам'яниці тривалий час діяла перша українська споживча кооператива "Народна Торговля", заснована Василем Нагірним. Кооператива усі свої заклади в місті свідомо маркувала українською мовою. Відомий український підприємець Дмитро Дружбяк, ставши співвласником кам'яниці №40 у 1927 році ,на подвір'ї, спеціально добудував одноповерхову офіцину, де розмістив кухню ресторану. Українська мова на вивісці була принциповою політичною та економічною позицією, щоб українські селяни та містяни бачили, що тут їх обслужать рідною мовою, а прибуток піде на розвиток української громади. Хоч поява українських вивісок була результатом юридичного протистояння і їх доводилось дублювати польською , та сплачувати за них додатковий збір, українські підприємці свідомо йшли на це , щоб маркувати свій економічний простір (ФБ, Гриць Совків, 2018).