Винниківщина.
У ХХ столітті винниківчани запамʼятали декілька суворих зим – у 1901, 1912, 1917, 1921/22, 1924, 1927/28, 1928/29, 1935, 1937, 1939/40, 1940/41, 1941/42, 1943, 1946/47, 1949/50, 1952/53, 1953/54, 1955, 1956, 1962/63, 1969/70, 1978/79, 1980, 1984/85, 1986/87, 1995/96, 1996/97 роках; у ХХI столітті – 2006, 2009/10, 2012, 2017, 2026 роках.
Сніжними були зими 1908/1909, 1912, 1929, 1932, 1935, 1939, 1941, 1942, 1957, 1960, 1961, 1963, 1973, 1974, 1976, 1995/96, 1999, 2012, 2013 (березень), 2021, 2026 років і т. д.
Зима 1941/42 рр. — зима Другої світової війни.
Зима видалася аномально холодною (у грудні-січні температура в Східній Європі опускалася до −30...−40 °C). Це стало критичним фактором для німецького Вермахту, який не був підготовлений до затяжної зимової кампанії (брак зимової форми, замерзання мастила в техніці).
Зима 1941/42 рр. стала першою і однією з найтяжчих воєнних зим, вирізняючись екстремально низькими температурами, що спричинило гуманітарну катастрофу в окупованих містах. Поєднання голоду, відсутності опалення та палива призвело до величезних жертв серед цивільного населення та колосальних втрат Вермахту, що змусило німецьке командування заснувати спеціальну медаль за цю кампанію. Зима 1941–1942 рр. стала часом масового вимирання військовополонених у німецьких таборах через голод, відсутність опалення та епідемії.
Зима була дуже суворою, морози почалися рано (температури почали стрімко падати ще в листопаді). Глибокий сніговий покрив значно ускладнював пересування та ведення бойових дій. Техніка не витримувала таких температур — мастило замерзало, метал ставав крихким, а завести двигуни без багаття під ними було неможливо.
За даними метеостатистики, грудень 1941 року був холоднішим за кліматичну норму зі стійким сніговим покривом, який ліг уже наприкінці листопада й практично не сходив до весни. У грудні та січні стовпчики термометрів стабільно трималися на позначках близько - −30° C, а в окремі ночі було ще холодніше. Січень 1942 року запам’ятався як один із найморозніших місяців тієї зими. Стійкі холоди трималися від початку січня до кінця березня 1942 року.
Загалом для Львова абсолютний мінімум за історію становить -33,6° C. У зиму 1941-42 рр. морози на Львівщині часто трималися на позначках -20...-25° C, а в пікові періоди (січень-лютий) могли опускатися ще нижче. Місто було засипане величезними кучугурами. Фотохроніки того часу фіксують засніжені вулиці, де через високі замети рух транспорту був практично паралізований. Львів на той час уже перебував у складі Дистрикту Галичина. Через війну відчувався гострий дефіцит вугілля та дров для опалення, а також продуктів харчування.
Брак пального, одягу й їжі зробив холод не менш небезпечним, ніж бойові дії. Величезна кількість людей, особливо в окупованих містах (Харків, Київ), гинула не від куль, а від холоду та голоду. Міста в УРСР занурилися в темряву через відсутність електроенергії та тепла. Люди опалювали житла саморобними буржуйками, розбираючи паркани та меблі, спалювали книги. Саме в цю зиму Харків пережив один із найстрашніших періодів голоду та холоду, коли населення міста скоротилося в рази.
Цю зиму українці згадують як одну з найтрагічніших.
Немає коментарів:
Дописати коментар