Тематичні карти - це карти, що відображають окремі елементи місцевості та пов'язані з ними певні показники природних або суспільних явищ. За змістом тематичні карти в свою чергу поділяються на різні типи: геологічні, гідрогеологічні, геоморфологічні, тектонічні, сейсмічні, геохімічні, геоботанічні, зоологічні, кліматичні, агрокліматичні, ландшафтні, карти грунтів, карти рельєфу, карти лісів, карти промисловості та багато інших.
До тематичних карт відносять також спеціальні карти, що орієнтовані на певного споживача. Це, наприклад, учбові карти, різні види навігаційних карт, туристичні карти, кадастрові карти та інші.
До числа найбільш ранніх тематичних карт належать карти вітрів і магнітних відмін Галілея складені ним для задоволення потреб мореплавання. Близько середини XVIII в. починають розроблятися геологічні карти, викликані потребами гірничої справи, спочатку в Англії, пізніше в деяких інших країнах Європи. У своєму розвитку вони пройшли три фази: як карти корисних копалин (XVIII в.), далі карти поширення на земній поверхні порід різного петрографічного або мінералогічного складу (з останньої чверті XVIII ст.), а пізніше як карти з межами вікового розчленування осадових порід і магматичних тіл (з середини XIX ст.).
У XVIII в. тематичні карти були дуже нечисленні. Природознавство знаходилося тоді в стадії накопичення та первинної систематизації фактичного матеріалу. У 1817 р. видатний німецький натураліст А. Гумбольдт вперше застосував ізотерми для встановлення закономірностей розподілу температур на земній поверхні і поклав початок створенню кліматичних карт, що сприяли виникненню кліматології як самостійної галузі географічної науки. У 1836-1941 рр.. Г. Бергхауз опублікував в Готі знаменитий Фізичний атлас, який містив 90 аркушів тематичних карт з метеорології, гідрографії, геології, земному магнетизму, рослинності, тваринного світу, антропології, етнографії, згрупованих у 8 розділах, і супроводжувався окремим томом текстових додатків.
У другій половині XIX ст. до широкого використання тематичних карт звернулися: географія грунтів, океанографія, зоогеографія, економічна географія та ін Вони застосовували карту як один із способів реєстрації і викладу результатів досліджень, як один з методів виявлення закономірностей розміщення, як один із прийомів встановлення взаємозв'язків явищ з навколишнім середовищем .
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. 1850-і рр. – 1918 р.
ГЕОЛОГІЧНЕ КАРТОГРАФУВАННЯ. 1850-і рр. – 1918 р.
Геологічні карти західноукраїнських земель розроблялись вченими Львова, Кракова, Відня й часто друкувались разом зі статтями авторів.
Систематичне вивчення Східних Карпат почалося з другої половини ХІХ ст., воно пов’язане зі збільшенням видобутку таких корисних копалин, як сіль, нафта, озокерит, мінеральні води, а також відкриттям (1849) у Відні Імперського геологічного інституту.
Упродовж 1850–1865 рр. виконано перші геологічні знімальні роботи всієї території Австро-Угорської імперії під загальним керівництвом Вільгельма Ріттера фон Гайдінгера (Wilhelm Ritter von Haidinger), а згодом директора геологічного інституту (з 1866 р.) Франца Ріттера фон Гауера (Franz Ritter von Hauer; 1822-1899).
1867 р. видано карту за редакцією Франца Ріттера фон Гауера «Geologische Uebersichtskarte der österreichisch-ungarischen Monarchie» (Геологічна оглядова карта Австро-Угорської імперії) на 12 аркушів у масштабі 1:576 000 та відповідні пояснення. Четверте видання в 1884 році. Ця карта супроводжується низкою пояснювальних текстів.
Складова частина – 1874 р. «Geologische Übersichtskarte der Österreichisch[-Ungarischen] Monarchie nach den Aufnahmen der k. k. geologischen Reichsanstalt - Blatt 4» (Оглядова геологічна карта Австро-Угорської монархії на основі оглядів Цісарського та Королівського геологічного інституту - Аркуш 4 – Галичина).
У 1875 р. за редакцією Франца Ріттера фон Гауера опубліковано чергову геологічну карту імперії «Die Geologie und ihre Anwendung auf die Kenntnis der Bodenbeschaffenheit der Österr.-Ungar. Monarchie» (1-ше видання, видавництво Альфреда Гельдера, Відень 1875; 2-е видання, 1878 р.) в масштабі 1 : 2 016 000.
У складанні карти брали участь видатні геологи Відня Ф. Феттерле, Ф. Гохштеттер, Е. Моєнсович, М. Неймаєр, Ф. Рихтгофен та ін.
На її основі письменник і економіст Кароль Ланґі (1814—1889) уклав у зменшеному масштабі «Геологічну карту Королівства Галичини та Лодомерії» (розмір 47,5 х 39,5 см) як додаток до Енциклопедії рільництва (Варшава, 1874 p., т. 2). На карті використовуються кольори щоб розрізнити понад 20 різних геологічних утворень. Кілька ключових міст і доріг вказано для географічної прив’язки.
Львівські вчені, доцент Й. Сімерадський й професор Е. Дуніковський (1855—1924), у 1891 р. видали геологічну карту Королівства Польського, Галичини й прилеглих країв масштабу 1:1 500 000 (розмір 61 х х 52 см).
На основі великомасштабних топографічних карт з 1880-х років розробляються детальні геологічні карти, потреба у яких зумовлена пошуками корисних копалин. Генрик Вальтер (1835—1921) і Еміль Дуніковський як додаток до праці «Нафтова область галицьких Східних Карпат» видають «Геологічну карту нафтової області Східних Карпат» масштабу 1:75 000 розміром 69,7 х 23,5 см (Львів, 1882 p.; Відень, 1883 p.).
У 1887-1888 p. у Львові публікувалися геологічні карти Східних Карпат професора університету, видатного польського геолога і мандрівника Рудольфа Зубера (пол. Rudolf Zuber; 1858-1920). У 1897 році підготував «Mapę obszarów naftowych Galicji» (Карту нафтових районів Галичини). Свої спостереження і погляди на утворення флішу і виявлені в ньому поклади нафти він включив у роботу «Фліш і нафта» (1918).
Кульмінацією геолого-картографічних робіт Р. Зубера у Східних Карпатах був другий випуск Геологічного атласу Галичини, зокрема 7 аркушів масштабної карти 1 : 75 000 з поясненням (Nadwórna, Mikuliczyn, Kuty, Zabie, Krzyworównia, Popadia, Hryniawa), поданих до Фізикогеографічної комісії в 1886 р. і опублікованих в 1888 р. у серії статей у «Космосі» під спільною назвою: «Studia geologiczne we wschodnich Karpatach (Zuber, 1882–1886).
У 1884 р. Л. Сирочинський видав «Геологічно-промислову карту шахт і родовищ нафти та воску в Галичині в 1881 р.» масштабу 1:567 000 разом із пояснювальним текстом. На той час вона була дуже цінною, оскільки на ній відображені, окрім родовищ, ще й смуги поширення окремих стратиграфічних комплексів.
Відома також геологічна карта околиць м. Кременця Яна Трейдосевича (1831—1900) у масштабі 1:126 000 (1885 р.) та кольорова геологічна карта східної частини Покутсько-Мармароських Карпат масштабу 1:100 000 Гуго Запаловича (1852—1917), що була додатком до його праці «Геологічний нарис східної частини Покутсько-Мармароських Карпат і прилеглих територій» (Відень, 1886 p.).
Найзнаменнішою подією у геологічному картографуванні західноукраїнських земель було видання «Геологічного атласу Галичини» масштабу 1:75 000.
Джерела: Сосса Р. І. Історія картографування території України: підручник. К. : Либідь, 2007. 336 с.
ГІПСОМЕТРИЧНЕ, КЛІМАТИЧНЕ, ГЕОБОТАНІЧНЕ ТА ІН. КАРТОГРАФУВАННЯ. 1850-і рр. – 1918 р.
Одним із видів тематичних карт природи є карти рельєфу земної поверхні, серед яких найпоширеніші — гіпсометричні (орографічні) карти.
Першу гіпсометричну карту Галичини уклав геолог, професор Яґеллонського університету А. Альт (1819—1886), проте її не було видано.
1894 р. географ Станіслав Маєрський опублікував у Львові «Настінну карту Королівства Галичини та Лодомерії».
Станіслав Юзеф Маєрський (Stanisław Józef Majerski; 1852-1926) – польський педагог, географ та історик, радник Львова, автор першої польської гіпсометричної карти.
Подією в історії картографії стало видання першої польської гіпсометричної (фізичної) «Настінної карти Королівства Галичини та Лодомерії з Великим Князівством Краківським і Князівством Освенцимським і Заторським Станіслава Маєрського» масштабу 1:350 000 (156 x 96 см). Карта видана у 1894 р. у Львові. Карту надрукував літографією А. Пшишлак і видала львівська книгарня Губриновича і Шмідта.На цю карту була опублікована позитивна рецензія Е. Ромера, в якій він вперше виступає на захист гіпсометричних карт.
1894 р. 1910 р. Карта «Mapa ścienna Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem z Księstw: Oświęcimskiem i Zatorskiem».
Масштаб 1: 350 000. Видавництво: Львів.
Мова польська. На карті позначені: Винники (Wіnniki); Чортова скеля (418); річка Марунька (Marunka) та довкільні села.
1918 р. Карта «Galicya» (Галичина). Кольорові відтінки представляють висоту місцевості, з регіональними вершинами, виділеними символами на карті. Основні залізничні лінії та річки позначені червоним і чорним кольором відповідно. Ця карта є спрощеною версією карти Маєрського 1894 року.
Важливим етапом у розвитку зображення гіпсометричних карт стала діяльність професора географії університетів у Львові й Кракові Евґеніуша Ромера (1871—1954). Новаторський підхід Е. Ромера в картографії загалом і щодо гіпсометричних карт зокрема вперше знайшов своє відображення у шкільному «Географічному атласі» (Відень, 1908).
З першої половини XIX ст. з'являються кліматичні карти, що відображали основні метеорологічні елементи.
Як додатки до праць були опубліковані «Карта атмосферних опадів у Карпатському краї» Е. Ромера (1895) і «Карта опадів у Галичині» географа Станіслава Сроковського (1897). У праці Казимира Шульца «Загальний нарис кліматичних поясів Галичини...» (Львів, 1898 р.) була вміщена «Кліматична карта Галичини» масштабу 1:1 200 000 (55,4 х х 34,8 см).
Відомі й інші тематичні карти природних умов. Так, професор Яґеллонського університету (Краків) Максиміліан Новицький (1827—1890) уклав «Карту розселення риб в Галичині» масштабу 1:650 000, що була видана у 1883 р. видавництвом «Holzel» у Відні (100 х 70 см).
Як додаток до праці директора краківської обсерваторії, професора Яґеллонського університету Францішека Карлінського (1830—1906) була опублікована «Гідрографічна карта Галичини» (Львів, 1887 р.) масштабу 1:1 250 000 (47,7 х 28,4 см). Відомо декілька її видань — 1888, 1889, 1890, 1891, 1892 pp.
Розміщення окремих видів рослинності на західноукраїнських землях відображено на численних дрібномасштабних картах Польщі ботаніка Казимира Лапчинського який першим у Польщі розпочав систематичне картографування рослинності.
Казимир Лапчинський (Kazimierz Łapczyński; 1823-1892) — польський інженер, етнограф і ботанік.
Перші карти К. Лапчинського були укладені в 1889 р. Створену ним Генеральну карту лісів Буковини у масштабі 1:800 000 видав Військово-географічний інститут у Відні (1898 p.).
Багато тематичних карт Буковини масштабів 1:150 000 і 1:1 500 000 містяться у праці майбутнього генерал-майора, почесного доктора Чернівецького університету Едуарда Фішера (1862—1935) «Буковина» (Чернівці, 1899 p.), виданій німецькою мовою. Серед них — тектонічна, орографічна, геологічна, корисних копалин, гідрографії, клімату флори, фауни, лісів, населення, економічна карти.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. 1772-1918 рр.
Політико-адміністративний устрій, населені пункти, шляхи сполучення, чисельність та етнічний склад населення, промисловість і сільське господарство — традиційні об'єкти тематичного соціально-економічного картографування. Першими тематичними картами були політичні та політико-адміністративні. Вони видавались ще до створення точних топографічних карт.
Першими картами були політичні та політико-адміністративні. Вони видавались ще до створення точних топографічних карт. З появою топографічних карт на їхній основі в Австрії видавалася велика кількість політичних і політико-адміністративних карт різного масштабу, територіального охоплення, призначення.
З кінця XVIII ст. почалося видання поштових карт, основним змістом яких було зображення шляхів, поштових станцій і відстаней між ними.
Наприкінці XVIII — початку XIX ст. видаються перші соціально-економічні карти Галичини й Буковини. У 1773—1775 pp. було укладено топонімічну карту Буковини масштабу 1:57 600, у 1818 р. — топонімічну карту Галичини й Буковини масштабу 1:28 000.
У 1790 р. австрійський картограф Йоганн Франц Йозеф фон Райлі (Franz Johann Joseph von Reilly; 1766—1820) видав одну із перших адміністративних карт Галичини «Des Koenigreichs Galizien und Lodomerien mittlere Kreise. Nro. 36» (Середні округи Королівства Галичини і Лодомерії. № 36).
1790 р. Джозеф-Франсуа Марі та Транквілло Молло.
Карта «General-Charte des Atlasses von Galizien und Lodomerien nach der neuen Eintheilung in 19 Kreise mit dem District der Buckowina…» (Генеральна карта атласу Галичини та Лодомерії згідно з новим поділом на 19 округів з округом Буковина…). Відень. Поміщена в «Atlas des Roiaumes De Galicie Et De Lodomerie: Consistant en une Carte générale de ces deux Roïaumes, et en 10 Cartes particulières des 19 Cercles selon la nouvelle division, avec le District de la Bucovine = Atlas der Königreiche Galizien und Lodomerien». Автори мапи: французький математик Джозеф-Франсуа Марі (Joseph-François Marie; 1738-1801) та австрійський видавець Транквілло Молло (Mollo Tranquillo; 1767-1837). На карті позначені: Винники (Wіniki) та довкільні села. Винники в складі Львівського округу (№ 12 на карті).
22 березня 1782 р. цісарева Марія Терезія видала патент, який ліквідовував дистрикти. Внаслідок злиття попередніх районів Коломия і Тисмениця в округу Станіслав залишилося 18 округів (циркулів) (Бережанський, Бохенський, Вадовицький, Жешувський, Жовківський, Золочівський, Коломийський, Львівський, Перемишлянський, Самбірський, Сандецький, Станіславський, Стрийський, Сяноцький, Тарновський, Тернопільський, Чортківський і Ясловський), яких після приєднання Буковини в 1786 р. стало 19, їх склад залишався практично без змін до 1860-х років, за винятком перетворення в 1849 р. округу Буковина в окремий коронний край — Герцогство Буковина. Львівський округ утворений 1782 р. Існував до 1867 р., коли було скасовано округи і залишено лише повітовий адміністративний поділ (повіти виділені у складі округів у 1854 р.).
1805 р. Франц Райссер (Franz Reisser; 1771-1836), австрійський картограф і гравер.
Карта «Ost und West Galizien nach den neuesten beobachtungen» (Східна й Західна Галичина згідно з останніми спостереженнями). Адміністративна карта. На карті показано адміністративні межі, позначено межі округів. Винниківщина належить до Львівського округу. Також позначено великі населені пункти (за трьома символами розміру), єпархії для чотирьох видів християнських конфесій. Позначено річки та дороги, а також соляні шахти, родовища свинцю та срібла.
1807 р. Карта «Galizien» (Галичина). Карта була надрукована в «Atlas der Neuen Geographie B. Schulbücher Verschleiss», Відень, 1813 р. Адміністративна карта. На карті показано адміністративні межі, позначено межі округів. Винниківщина належить до Львівського округу. Також позначено великі населені пункти, єпархії для чотирьох видів християнських конфесій. Позначено річки та дороги.
1820 р. Карта «Strassenkarte von Galizien» (Дорожня карта Галичини). Автор: Йоганн Блейм (Johann Blaim).
Дорожня карта Галичини показує великі міста з дорогами, що з’єднуються між собою. У легенді подано три типи поселень і понад сорок інших об’єктів, включаючи адміністративні центри, церкви, школи, заводи та шахти. Карту прикрашають романтичні малюнки тушшю та малюнком, включаючи стилістичну руїну з іменем та офісом автора.
На карті позначені: Винники (Wіniki), німецька колонія Унтерберґен (Unterbergen) та довкільні села.
1825 р. німецький картограф Карл Фердинанд Вайленд (Carl Ferdinand Weiland; 1782-1847) видав адміністративну карту Галичини
«Das Königreich Galizien».
У 1827 р. географ, історик, колишній військовий картограф Станіслав Платер (1784—1851) опублікував «Статистичний атлас Польщі» із шести карт (адміністративний устрій, промисловість, друкарні, школи, релігії, мови) масштабу приблизно 1:3 500 000 (53 х 39,3 см). Тематичний зміст карт розфарбовано вручну на одній типовій основі.
У 1846 р. гравер, власник друкарні, видавець карт Іржі Еґлофф видав у Варшаві «Поштову і промислову карту Королівства Польського» масштабу 1:1 092 000 (46,8 х 57 см). Карта тричі перевидавалась — 1848, 1851, 1860 pp., в останньому виданні на карті розміщена статистична таблиця у розрізі повітів.
1846 р. Карта «Karte des Konigreiches Galizien» (Карта Королівства Галичини). Адміністративний поділ Галичини на 1846 р.
Автор: Франц Раффельспергер (Franz Raffelsperger; 1793–1861), австрійський друкар, картограф і письменник. Видавництво: Відень. Масштаб: 1:864 000 (приблизно).
На карті позначені: Винники (Wіnniki); Чишки (Czyski); Підбірці (Podbersce) та довкільні села.
У 1855—1863 pp. капітаном австрійської військово-топографічної служби Карлом Куммерер Ріттер фон Куммерсберґом видано «Адміністративну карту Королівства Галичини та Лодомерії...».
Протягом 1855-1863 рр. в Австрії відбулася робота з картографування Галичини, Володимирії та Буковини, що вийшла друком як серія карт з назвою «Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien mit den Grossherzogthume Krakau und den Herzogthümern Auschwitz, Zator und Bukowina» (Адміністративна карта Королівства Галичини, Лодомерії та Буковини).
Робота виконана в чорно-білому варіанті на 60-ти аркушах у масштабі 1:115 000 і опублікована у «Verlag und Eigenthum von Artatia» у Відні Карлом Куммерером Ріттером фон Куммерсберґом (Carl Kummerer Ritter von Kummersberg; 1797-1877), імперським чиновником, який займався кадастровими обстеженнями в Моравії.
Друк здійснений видавництвом «Артарія і Ко» у Відні. До 1857 р. було опубліковано 25 аркушів, до 1859 р. — 31 аркуш, інші — у 1860—1863 pp.
Титульний аркуш є чудовим прикладом яскравої літографії того періоду, водночас аркуші карти не менш характерні своєю точністю і деталізацією.
План Львова є складовою частиною карти Куммерсберга (аркуш № 24), яка вийшла друком у 1855-1863 рр. Окрім Львова серед аркушів карти Куммерсберга опубліковано плани Кракова та Чернівців.
Аркуш «21. Umgebungen von Lemberg Winniki Kulikow Busk und Gliniany». 1855 р.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); урочище Діброва (Dabrowa); р. Марунька (Marunka); р. Cихівська (Siechowska); потік Чепін (Czepin); корчма Принада (Przenada) між Винниками і Лисиничами; Чортова Скеля 217,3 м н. р. м. (Czertowa skala); урочище Кам’яна гора (Kamienna góra) на захід від Чортової скелі; урочище Ялівець (Jalowiec) в районі сучасного дріжджзаводу; ресторан «Лісничівка» («Jägerhaus») в районі урочища Млинівці; урочище «На Пасіках» (Na pasiekach) між Млинівцями і Ялівцем; тютюнова фабрика; урочище Двір (Dwór) з церквою (теперішнє с. Волиця); цегельня на Другій Вульці; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; урочище Вулька (Wulka); поселення — Перша Вулька (Wulka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька та довкільні села.
Мапа цікава тим, що на ній позначено Винниківський повіт та його межі. Повіт існував у період з 1854 р. до 1867 р. 1854 р. була проведена адміністративна реформа, згідно з якою у складі Королівства Галичини та Володимирії були утворені повіти.
Історична довідка. Під час реформи цілий коронний край розділили на два адміністративні округи (нім.Verwaltungsgebeit) з центрами у Львові (Східна Галичина) та Кракові (Західна Галичина). Адміністративні округи було поділено на судові циркули (нім. Кreisgericht). Зокрема, в адміністративному окрузі Львів були такі судові циркули: Львів, Золочів, Самбір, Перемишль, Тернопіль, Станіслав. В межах судового циркулу Львів виділено циркули (нім. Кreis) Львів та Жовква. Циркули були розділені на податково-судові повіти (нім.Bezirks auch teueramts) або бецірки.
Усього на території Галичини утворили 178 бецірків, зокрема, у східній її частині – 110. Центрами податково-судових повітів стали всі міста, значна кількість містечок і навіть деякі села (зокрема — Винники). Такий двоступеневий адміністративно-територіальний устрій з двома метрополіями існував до 1867 р., коли австрійський уряд на теренах Галичини запровадив новий політико-адміністративний поділ. Тоді ліквідували циркули та запровадили 74 адміністративних повітів або бецірків (нім.Bezirk), в межах яких створили податково-судові повіти. Винники включені до Львівського адміністративного повіту.
В межах циркулу Львів протягом 1854-1867 р. було 5 повітів:
*Львівський;
*Винниківський;
*Янівський;
*Городоцький;
*Щирецький.
1857 р. у Львові було видано «Карту сільського господарства Галичини та Буковини» (49,5 х 36,8 см) військового інженера, діяча Галицького господарського товариства Казимира Красіцького (1807—1882). У тому ж році вийшла транспортна карта Львівського округу масштабу 1:800 000 (55 х44 см), яка перевидавалася у 1858, 1859 pp.
У 1861—1862 pp. видано промислово-транспортну карту герцогства Буковина Ф. Лібіха у масштабі 1:144 000, яку перевидано 1867 р.
У 1860-х роках з'являються перші рекреаційні карти. Як додаток до брошури топографа, будівельника, археолога й бібліографа Теофіла Жебравського (1800—1887) у 1862 р. видано «Карту курортів Галичини та Буковини» у приблизному масштабі 1:1 250 000 (45 х 34 см). В ілюстрованому путівнику секретаря Бальнеологічної комісії в Кракові Михайла Зіленєвського (Краків, 1869 р.) вміщено «Карту найважливіших курортів Галичини та Буковини» (16,3 х 12,3 см).
Наприкінці 1860-х років Військово-географічний інститут у Відні видав «Дорожню карту Королівства Галичини та Лодомерії... станом на 1865 р.» масштабу 1:432 000 на 3 аркушах (1867 р.) і «Дорожню карту Галичини та Буковини» масштабу 1:288 000 на 11 аркушах (1868 p.).
У Львові 1875 р. видано перший демографічний атлас Галичини — «Статистичний атлас Королівства Галичини та Лодомерії з Великим Краківським князівством». Він складався із шести карт (загальна людність, розселення поляків, українців, статева структура) розміром 25,5 х 18,5 см.
Максиміліан Бодинський (Maksymilian Bodyński) і Ярослав Міхаловський (Jarosław Michałowski) 1879 р. створили «Mapa statystyczna Galicji i Bukowiny obejmująca stosunki ogólne polityczno-administracyjne, komunikacyjne, rolnicze a poszczególnie przemysł krajowy : na podstawie najnowszych poszukiwań i dokumentów urzędowych w roku 1878» (Статистичну карту Галичини та Буковини, що охоплює політико-адміністративний устрій, шляхи сполучення, сільське господарство та місцеву промисловість). Масштаб: 1:288 000. Карту було видано у 1879 р. у Відні (10 арк., 51 х 48,5 см).
Максиміліан Бодинський (1829—1892) — казначейський чиновник, член Австрійської державної ради.
Р. А. Шульц (R.A. Schulz), австрійський картограф.
1888 р. «Генеральна поштова та дорожня карта Галичини та Лодомерії з Освенцимом, Затором і Краковом; а також коронного краю Буковина» (General Post- und Strassenkarte von Galizien und Lodomerien mit Auschwitz, Zator und Krakau; so wie des Kronlandes Bukowina). Видавництво «Artaria & Co». Масштаб: 1:864 000. Формат карти 56 х 64 см, складена в обкладинку 20 х 14 см. Початковий меридіан Ферро. Це транспортна, політико-адміністративна, дорожня карта. На карті показано адміністративні межі, позначено межі повітів. Винниківщина належить до Львівського повіту. На карті позначено м. Винники.
У 1890-х роках опубліковано низку економічних карт Галичини т; Буковини. Видавництво «Freytag & Berndt» видало «Карту доріг, залізниць водних шляхів Галичини та Буковини інженера С. Корнмана» (82 х 51 см) масштаб 1:750 000 (Відень, 1890 p.).
У Кракові 1892 р. опубліковано економічну карту Галичини на 4 аркушах, на якій показано курорти, шахти фабричну промисловість. У 1893 р. опубліковано аналогічну карту на 1 аркушах (55,8 х 78 см). Оглядова карта залізниць Австро-Угорщини побачила світ у 1899 р.
Найвідомішим виданням польської географії та картографії цього періоду стало видання Евґеніушем Ромером комплексного «Географічно-статистичного атласу Польщі» (Freytag & Berndt, Варшава — Краків, 1916 p.).
*Байцар Андрій. ЕТНІЧНІ КАРТИ УКРАЇНCЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПРАЦЯХ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ УЧЕНИХ XIX ст. // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 52. Львів. 2018. С. 3-14.file:///C:/Users/admin/Downloads/10037-19598-1-PB.pdf
*Байцар Андрій. НАЗВИ “РУСЬ”,“ЧЕРВОНА РУСЬ” НА КАРТАХ ЄВРОПИ XIV–XVIII ст./ А.Байцар, І. Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 52. Львів. 2018. С. 15-26.
*Байцар Андрій.ЕТНІЧНІ КАРТИ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ПРАЦЯХ УКРАЇНСЬКИХ ТА РОСІЙСЬКИХ ВЧЕНИХ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX ст.)// Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 53. Львів. 2019. С. 3-12.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
* Сосса Р. І. Історія картографування території України: підручник. К. : Либідь, 2007. 336 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар