Українські землі на карті Малої Тартарії. 1745 р. Жозеф-Нікола Деліль

Жозеф-Нікола Деліль (Joseph-Nicolas Delisle; 1688—1768),  французький астроном і картограф, член Паризької АН (1716).

Рідний брат — Гійом Деліль — французький географ та картограф.

Народився в Парижі. Закінчив Мазарініївский колеж, потім вивчав астрономію і математику, працював помічником Джованні Доменіко Кассіні в Паризькій обсерваторії. У 1712 створив невелику власну обсерваторію. У 1714 почав вивчати астрономію в Паризькій АН у Дж. Ф.Маральді. З 1718 професор математики в Колеж-Рояль. В 1726 був запрошений до Росії як перший академік астрономії до заснованої незадовго до того Петербурзької АН. Був членом Петербурзької АН до 1747, коли повернувся в Париж. Тут одержав посаду астронома французького військового флоту і відновив викладання в Колеж-Рояль, де працював до 1761.

Великі заслуги Деліля в організації астрономічних робіт в Петербурзькій АН в перші роки її існування. За його проєктом була побудована й оснащена інструментами академічна астрономічна обсерваторія в будівлі Кунсткамери. Створення обсерваторії було частиною програми робіт, складеної Делілем, яка включала градусні вимірювання, визначення відстаней до Сонця і Місяця, розробку теорії їхніх рухів, дослідження рефракції і підготовку російських наукових кадрів. Організував у 1726 році в Росії систематичні метеорологічні спостереження і спостереження полярних сяйв, у 1735-му висунув ідею про створення першої в Росії служби часу. Очолював астрономічні роботи, необхідні для проведеного в АН картографування території Росії. За пропозицією Деліля при АН був створений Географічний департамент для керівництва картографуванням, і він став його першим директором (1739—1740). Розробив у 1728 еквідистанційну конічну картографічну проєкцію, найзручнішу для такої витягнутої вздовж паралелі країни, як Росія, намітив план створення мережі астропунктів для побудови точної карти Росії. Виміряв у 1737 базисну лінію завдовжки 21,5 км по льоду Фінської затоки між Петергофом і Дубками (поблизу Сестрорецька).

Астрономічні роботи Деліля присвячені спостережній астрономії, астрометрії, небесній механіці. Спостерігав сонячні і місячні затемнення, покриття зірок і планет Місяцем, вивчав сонячні плями, вимірював діаметри Сонця, Місяця і планет. Займався організацією, передобчисленням і обробкою спостережень за визначенням паралаксу Сонця і Місяця, що проводилися Н. Л. Лакайлем на мисі Доброї Надії, Ж. Ж. Ф. Лаландом в Берліні, Дж. Брадлеєм в Гринвічі, А. Н. Грішовим в Петербурзі. Керував організацією спостережень проходження Венери по диску Сонця в 1761 і 1769, склав на підставі свого методу карту видимості цього явища. Разом з Г. Гейнзіусом спостерігав комети 1742 і 1744, побудував теорії їхнього руху. Дав детальний аналіз усіх публікацій з теорії комет після Ісаака Ньютона і Едмонда Галлея. Розробив метод визначення орбіт комет. Займався деякими питаннями оптики, зокрема дифракцією світла; вивчав дифракцію від різних за формою тіл, відкрив низку важливих закономірностей цього явища.

Значну увагу приділяв вивченню та перекладу європейськими мовами найкращих праць вчених Сходу, зокрема Улугбека. Виховав блискучу плеяду учнів не тільки в Росії, але і у Франції, серед них були Л. Годен, Лаланд, Мессьє.

Член Лондонського королівського товариства, Берлінської АН та багатьох інших академій наук і наукових товариств.

1745 р. Карта «TATARIA MINOR CUM ADIACENTIBUS KIOVIENSIET BELGORODENSI GUBERNIIS (Мала Татарія з прилеглими Київською та Бєлгородською губерніями). Санкт-Петербург. В атласі: ATLAS RUSSICUM МАРРА VNA GENERALI ET VNDEVI- GINTI SPECIALIBVM VASTISSIMUM IMPERII RUSSICUM CVM ADIACENTIBUS REGIONIBUS SECUNDUM LEGES GEOGRAPHICAS ET RECENTISSIMAS OBSERVATIONES DELINEATUM EXHIBENS CURA ET OPERA ACADEMIA IMPERIALIS SCI- ENTIARUM PETROPOLITANAE. PETROPOLI, TYPIS ACADEMIAE IMPERIALISSCIENTIARUM MDCCXLV. - P. 17».

Мова латинська.

Опис карти подано за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора.

Заголовок у картуші у вигляді щита, прикрашеного обабіч військовою арматурою та сценою взяття фортеці, у лівому нижньому куті. Карта у дволінійній рамці з вказаними градусами. Під нижньою рамкою — одна шкала лінійного масштабу.

Карта охоплює територію від Чугуєва (Czuguew) на півночі до гирла Дунаю (R. Dunai) та південного узбережжя Кримського півострова (Кгут) на півдні, від Хотина (Ctofim) та Кам’янця-Подільського (Катепес Ро- dolskoi) на заході до східного узбережжя Азовського моря (Azowskoe More) на сході.

На карті пунктирними лініями з кольоровими кантами позначені кордони Малої Татарії, Кримського півострова та південні межі Київської (Czast' Kiewskoi Gubernii), Бєлоґородської (Czast' Bielogorodskoi Gubernii) та Воронезької (Czast' Woronezskoi Gubernii) губерній.

Художніми малюнками на карті зображені гори, лісові масиви у вигляді невеликих груп листяних дерев, умовними позначеннями — населені пункти.

Українські землі на карті представлені Кримським півостровом, Малою Татарією, що займає північне узбережжя Чорного та Азовського морів.

Гідрографічна мережа представ'єна головними річками - Дніпром (R. Dniерr), Дністром (R. Dniestr), Південним Бугом (R. Bug), Інгулом (R. Ingul) з їхніми численними лівими та правими притоками. На Дніпрі, біля Кодака, малюнком зображені Дніпровські пороги та острови. У межиріччі Інгульця (R. InguІес) і Базавлуку (R. Buzuluk) позначена Запорізька Січ (Zaporozskaja Sjecza). На лівому березі Дніпра, ближче до гирла, позначені Чорна (Czomaja Dolina) та Циганська (Cyganskaja Dolina) долини.

Мережа населених пунктів на карті неоднорідна. Малозаселені землі біля нижньої течії Дніпра і Південного Бугу та на всій території Малої Татарії. Більше населених пунктів позначено вздовж берегів Дністра і на півдні Київщини, з них виділені міста-фортеці: Кизикермен (Kizikermen), Кінбурн (Kinburn), Кодак (Kudak), Переволочна (Реrewoloczna), Полтава (Poltawa), Біла Церква, Хотин, Очаків (Oczakow).

Найдетальніше на карті зображений Кримський півострів, в північно-західній частині якого доволі густа мережа поселень. Як великі міста виділені Бахчисарай (Bakczisarai), Кафа (Kafa), Керч (Kercz), Судак (Sudak) та ін. Вздовж південного узбережжя півострова, від Бахчисарая до Кафи, позначені Кримські гори. Гідрографічна мережа представлена річками Альмою (R. АІmassu), Булганаком-Східним (R. Bulganach), Булганаком (R. Bulganach), Мокрим Індолом (R. Indel).

Карті притаманні окремі помилки: неправильне зображення течії Дніпра; Правобережжя відтворене схематично; Дністер і річки його басейну більше нагадують художній малюнок; спотворено подане також чорноморське узбрежжя від Перекопа до Кінбурна, де замість острова Тендрівська Коса зображено чотири острови.

Карта походить з атласу Росії, підготованого Академією наук Росії у Санкт- Петербурзі і виданого 1745 р.