Карти російсько-турецької війни 1735-1739 рр. масово друкувалися в Європі за даними, що їх надавала Російська Академія наук.
Жозеф-Нікола Деліль (Joseph-Nicolas Delisle; 1688—1768), французький астроном і картограф, член Паризької АН (1716).
Рідний брат — Гійом Деліль — французький географ та картограф.
Народився в Парижі. Закінчив Мазарініївский колеж, потім вивчав астрономію і математику, працював помічником Джованні Доменіко Кассіні в Паризькій обсерваторії. У 1712 створив невелику власну обсерваторію. У 1714 почав вивчати астрономію в Паризькій АН у Дж. Ф.Маральді. З 1718 професор математики в Колеж-Рояль. В 1726 був запрошений до Росії як перший академік астрономії до заснованої незадовго до того Петербурзької АН. Був членом Петербурзької АН до 1747, коли повернувся в Париж. Тут одержав посаду астронома французького військового флоту і відновив викладання в Колеж-Рояль, де працював до 1761.
Великі заслуги Деліля в організації астрономічних робіт в Петербурзькій АН в перші роки її існування. За його проєктом була побудована й оснащена інструментами академічна астрономічна обсерваторія в будівлі Кунсткамери. Створення обсерваторії було частиною програми робіт, складеної Делілем, яка включала градусні вимірювання, визначення відстаней до Сонця і Місяця, розробку теорії їхніх рухів, дослідження рефракції і підготовку російських наукових кадрів. Організував у 1726 році в Росії систематичні метеорологічні спостереження і спостереження полярних сяйв, у 1735-му висунув ідею про створення першої в Росії служби часу. Очолював астрономічні роботи, необхідні для проведеного в АН картографування території Росії. За пропозицією Деліля при АН був створений Географічний департамент для керівництва картографуванням, і він став його першим директором (1739—1740). Розробив у 1728 еквідистанційну конічну картографічну проєкцію, найзручнішу для такої витягнутої вздовж паралелі країни, як Росія, намітив план створення мережі астропунктів для побудови точної карти Росії. Виміряв у 1737 базисну лінію завдовжки 21,5 км по льоду Фінської затоки між Петергофом і Дубками (поблизу Сестрорецька).
Астрономічні роботи Деліля присвячені спостережній астрономії, астрометрії, небесній механіці. Спостерігав сонячні і місячні затемнення, покриття зірок і планет Місяцем, вивчав сонячні плями, вимірював діаметри Сонця, Місяця і планет. Займався організацією, передобчисленням і обробкою спостережень за визначенням паралаксу Сонця і Місяця, що проводилися Н. Л. Лакайлем на мисі Доброї Надії, Ж. Ж. Ф. Лаландом в Берліні, Дж. Брадлеєм в Гринвічі, А. Н. Грішовим в Петербурзі. Керував організацією спостережень проходження Венери по диску Сонця в 1761 і 1769, склав на підставі свого методу карту видимості цього явища. Разом з Г. Гейнзіусом спостерігав комети 1742 і 1744, побудував теорії їхнього руху. Дав детальний аналіз усіх публікацій з теорії комет після Ісаака Ньютона і Едмонда Галлея. Розробив метод визначення орбіт комет. Займався деякими питаннями оптики, зокрема дифракцією світла; вивчав дифракцію від різних за формою тіл, відкрив низку важливих закономірностей цього явища.
Значну увагу приділяв вивченню та перекладу європейськими мовами найкращих праць вчених Сходу, зокрема Улугбека. Виховав блискучу плеяду учнів не тільки в Росії, але і у Франції, серед них були Л. Годен, Лаланд, Мессьє.
Член Лондонського королівського товариства, Берлінської АН та багатьох інших академій наук і наукових товариств.
Атлас Росії 1745 р. Роботи над створенням атласу розпочалися у 20-х роках XVIII ст. Для організації астрономічних досліджень та удосконалення картографічних робіт в Росію був запрошений Жозеф-Ніколя Деліль, який з 1725 р. обійняв посаду астронома, а у 1739 р. — став головою Географічного департаменту Академії наук Росії. У 1728 р. Ж. Н. Деліль видав “Основні правила для створення карт Росії” в яких висловив думку про необхідність грунтовного опрацювання та зіставлення всіх картографічних першоджерел та описових матеріалів (рукописних карт, астрономічних досліджень, морських карт, щоденників мандрівників та ін.), що, зрештою, дуже затягувало роботу над атласом. Надмірно вимогливе ставлення.Деліля до роботи російських геодезистів спричинилося до відсторонення його у 1740 р. від керівництва Географічним департаментом [Вавричин, 2009].
· 1737 р. “Theatrum Belli Ao MDCCXXXVII. a milite Augustae Russorum Imperatricis adversus Turcas Tattarosque gesti. Ex. autographis in Acad. Scient: Petropol” (Карта театру військових дій в Російсько-турецькій війні в 1737 р.). Поміщена в атласі 1745 р. Показано маршрути походів російських армій до Очакова та Карасубазара. На карті позначено позначено Українську лінію, турецько-російський кордон, Буджацьку Тартарію, Крим, Гниле море (затока Сиваш) і т.д.;
· 1737 р. “Verus Chersonesi Tauricae Seu Crimea Conspectus adjacentium item Regionem itinerisq ab Exercitu Ruthemo Ao MDCCXXXVI et MDCCXXXVII adversus Tattaros Susceptis …”. Поміщена в атласі 1745 р. Карту видали в 1737 р., в Амстердамі, брати Оттенси під назвою «Theatre de la Guerre Contre les Turcs & les Tartares avec Les marches des armées de Sa Majesté l'Imperatrice des Russies, le tout tiré des originaux levés par Ordre de meſieurs les Generaux De Munich et de Lascy redigés par l'academie des Sciences de Petersbourg. Verus Chersonesi Tauricae Seu Crimea Conspectus adjacentium item Regionem itinerisq ab Exercitu Ruthemo Ao MDCCXXXVI et MDCCXXXVII adversus Tattaros Susceptis» (Театр військових дій проти турків і татар разом із походами армії її Величності імператриці Росії, все взято з початкових досліджень за наказом пана генерала Мініха та Лассі, написаних в Академії наук Петербурга). Мова латинська. Видавництво Амстердам. Вказані оборонні лінії, зокрема Українська лінія, яка простягалася на 285 км від Дніпра вздовж Орілі та її притоки Берестової аж до Ізюма. У систему укріплень входило 16 фортець і 49 редутів, з’єднаних між собою високим земляним валом та глибоким ровом. На карті всі фортеці підписані.
Історична довідка.
Російсько-турецька війна 1735—1739 років (також Російсько-османська війна 1735—1739 років) — воєнний конфлікт, який був наслідком російсько-османських розбіжностей, що загострилися через російсько-польську війну 1733—1735 рр. та набіги кримських татар. Вона стала продовженням боротьби Російської імперії за вихід до Чорного моря.
Белградська мирна угода 1739 року — договір, що завершив російсько-турецьку війну 1735-1739 років. Угоду було підписано 18 (29) вересня 1739 року в Белграді.
Наслідки:
· за Російською імперією визнавалися Азов і Запоріжжя (землі між Південним Бугом і Сіверським Дінцем, які їй було заборонено заселяти);
· Російській імперії заборонялося тримати флот у Чорному й Азовському морях;
· передбачалося ведення торгівлі між Османською імперією і Російською імперією лише османськими суднами;
· Північне узбережжя Чорного моря, життєво важливе для Російської імперії, лишилось за Османською імперією.
Белградський мирний договір був анульований 1774 року Кючук-Кайнарджійським договором.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
1737 р. Брати Оттенси
Немає коментарів:
Дописати коментар