13 унікальних світлин Винниківчан!
У Винниках ДИТСАДОК (Українська захоронка) був створений 2 жовтня 1923 р.
1939 р. — відкрито дитячий садок (пізніше – дитячий садок №76 «Дзвіночок») на території тютюнової фабрики. Спершу цей садочок знаходився у приміщенні, де пізніше довгий час була фабрична їдальня. До садочка заходили нижньою брамою (на серпантині), а поруч був вхід у літній парк фабрики. Ця нижня брама так і залишилася. Сьогодні нею заїжджають вантажівки на тютюнову фабрику. На території фабрики садочок проіснував до 1961 р.
Завідувачі: Поліна Арискіна, Олександра Скиба
(працювала з 1947 р.), О. П., Курчак, Зеновія Кітура, Оксана Сало. Перші працівники: вчителі музики О. І. Парахоняк (працювала з 1940 р.) та
3. Е. Кітура; вихователі С. С. Назаревич та М. Г. Пивовар; няні О. Д. Іващишин,
К. А. Мандзюк, К. Г. Баран, А. О. Будзан, нічна няня О. Г. Садова (працювала з
1946 р.); кухарі А. Г. Шаїв та П. В. Мельник.
Дітей було багато і довелося збудувати нове приміщення (дитяча установа №76) на вул. Леніна (тепер Галицька) 13 б (сьогодні вона у власності Салезіянського згромадження). Так протягом 1959—1960 рр. було побудовано приміщення дитячого садка на 100 місць. У квітні 1960 р. винниківська дітвора святкувала новосілля. Цей садок мешканці дальше називали "фабричним".
Оскільки фабрика була державна, то і фінансування отримували з республіканського бюджету, працівників приймав директор фабрики й вся документація проводилася через відділ кадрів і бухгалтерію фабрики, Повністю фінансування фабрикою почалося з 1991 р., після розпаду Союзу, аж до 1998 р.
Попри це що він належав фабриці, контроль за ним мало і райвно (це постійні методоб'єднання для вихователів, педкурси, наради завідувачів), проте на роботу в садок приймали лише за підписом заяви директора фабрики, райвно не мало впливу на прийом працівників. Це був собі такий "невиробничий цех" на фабриці.
ВИННИКИ
Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.
Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малий Винник. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.
Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.
17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.
23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.
Місто ВИННИКИ ЦЕ:
Перший скульптурний пам’ятник в Україні й у світі Т. Шевченку – 1913 р.
Перший пам’ятник в Україні воїнам УГА – 1922 р.
Винники та Підберізці - перші населені пункти Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р.
1854-1867 рр. — Винниківський повіт.
1867 р. — 1918 рр. — Винниківський судовий повіт.
Винниківський судовий повіт існував у таких межах (на 1910 р.): Білка Королівська, Білка Шляхетська, Борщовичі, Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончари, Глуховичі, Германів, Кам’янопіль, Журавники, Кам'янопіль, Козельники, Кротошин, Лисиничі, Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин, Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Weinbergen (Винники), Unterbergen (Підгірне).
ЗУНР. 1 листопада 1918 р. — 1919 р. (друга пол. травня) — судовий округ (повіт) Винники.
1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна Винники.
1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.
1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.
1924 р. — Польський Сойм прийняв ухвалу про зачислення громади Винник до списку містечок.
20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.
10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р. (з перервою під час війни) — Винники центр Винниківського р-ну. До Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Малі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.
*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.
*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с. 1956 р. Садочок тютюнової фабрики1961 р. Садок ЛТФ. З архіву Володимира Брусняка. Вихователька Варвара Савічна Чередник. Дружина тодішнього головного лікаря Винниківської лікарні Чередника Віктора Самсоновича. Похована разом з дочкою Валентиною на Винниківському цвинтарі. Багато винниківчан зберегли добру пам‘ять про цю сім‘ю.
1963 рр. Садок ЛТФ. З архіву Володимира Брусняка
1966 р. Садок тютюнової фабрики (з архіву Лариси Уманської). Цит. за Ларисою Уманською: "Це фото з дитячого садочку тютюнової фабрики приблизно 1966 рік. Вже складно всіх пригадати, але спробую. Кого не пригадаю, то прошу вибачити. Верхній ряд зліва направо: 2- Леся Бестецька; 3 - Віта Степанова; 4 - Я, Лариса Уманська; 6 - Ігор Снігур. Нижній ряд зліва направо : 1- Наталя Підлужна; 2 - Надя Почеква; 4 - Таня Колеснікова; 5 - Іра Ключковська; 6 - Леся Шлегель".
Немає коментарів:
Дописати коментар