Український Крим. Девлет-Сарай

Історико-культурний комплекс «Девлет-Сарай» розташований у Салачику (Старосілля) на околиці Бахчисарая, на території палацового комплексу другої столиці Кримського ханства. З об’єктів палацового комплексу, що був на цьому місці з другої половини XV ст. до 1532 р. (до заснування Бахчисарая), сьогодні відкриті для огляду мавзолей (дюрбе) перших Ґереїв (1501), в якому поховані вісімнадцять членів правлячої сім’ї, в тому числі Хаджі Ґерей (помер 1466 р.), його син Менглі Ґерей І (помер 1515 р.) та онук Сахіб Ґерей І (помер 1551 р.). Поруч із мавзолеєм знаходяться руїни мечеті, ймовірно, XV ст. Тут же розміщена будівля єдиного збереженого в Криму вищого навчального закладу ханського часу - медресе Зинджирли (1500-1501). По сусідству з медресе 2008 р. виявлені і нині відкриті для огляду руїни ханських лазень (хаммам) XV ст. Окрім об’єктів періоду Кримського ханства, на цій території є могила видатного кримськотатарського просвітителя, редактора і пись- менникя-пуб лі циста І. Гаспринського (1851—1914), а також нова будівля медресе Зинджирли (1909), в якій розташувався Музей історії кримськотатарської державності, науки і культури «Девлет» (Відділ Кримського історичного музею «Ларішес») та Науково-дослідний центр музею. Колекцію музею «Ларішес» почали формувати з 2004 р. у Франції, проте існувала вона у форматі інтернет-музею. Сьогодні вона налічує понад 1 500 оригіналів найцінніших експонатів ХІІІ-ХХ ст., придбаних засновником музею «Ларішес» Гулівером Альтіним у 35-ти країнах світу, у понад 300 містах.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Челтер-Коба

Челтер-Коба (Чільтер-Коба; укр. Челтер-Коба, Чільтер-Коба, крим. Çilter Qoba, Чильтер Къоба) — один з печерних монастирів Криму, який засновано приблизно в ХІІІ-ХІУ ст. на північних рубежах князівства Феодоро, поблизу Сюйренеької фортеці. Відомий також як монастир Св. Феодора. Назва Челтер-Коба в перекладі з кримськотатарської буквально означає Решітка-печера, або Печерна решітка. Розташований на відстані 1 км від с. Велике Садове. Комплекс монастиря складається з печерного головного храму, келій і трапезної, з’єднаних між собою прорубаними у скельному моноліті стежками. У монастирі налічують понад 50 печер, розташованих у 4 яруси.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Качі-Кальон

               Печерний монастир Качі-Кальон (Хрестовий корабель) розміщений між селами Баштанівка і Передущельне (Бахчисарайський район) у підніжжі скельного масиву на правому схилі долини річки Кача. Печери монастиря є на висоті 450-510 м н. р. м. їх датують VІ-VІІІ ст. Печери Качі-Кальону цікаві й різноманітні. 
          Найпримітніші такі:

-         перший грот — церква Святої Софії та виноробний комплекс;

-         другий грот і чернечий «гуртожиток»;

-         третій грот;

-         четвертий грот - монастир Св. Анастасії;

-         п’ятий грот - напівзруйнований.

Не пізніше XVI ст. тут виник православний монастир (з ним пов'язують печерні церкви, рештки кладовища, а також руїни кам'яної огорожі), він проіснував до 1778 р. — до початку переселення християнського населення Кримського ханату до Північного Приазов'я.

Від 1851 р. до 1921 р. тут діяв скит святої Анастасії. Cкит відновлений в 2005 р.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

 

1824 р.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Печерне місто Чуфут-Кале

Печерне місто Чуфут-Кале  - середньовічне місто-фортеця (VІ-ХІХ ст.) на плато Бурунчак, за 3 км на схід від Бахчисарая, тепер у руїнах. За часів панування половців (XI ст.) місто отримало назву Кирк-Єр (Сорок замків). Фортецю 1299 р. захопила та пограбувала армія ординського еміра Ногая. Заселяли його в той час переважно алани. У 1449-1469 рр. саме Кирк-Єр був першою столицею Кримського ханства (Хаджі Ґерай переніс столицю Криму з міста Кирим у місто Кирк-Єр). У добу Кримського ханства Кирк-Єр був місцем ув’язнення військовополонених начальників. У східній частині був монетний двір, де карбували кримські монети. Срібна монета Хаджі Ґерея, карбована в Кирк-Єрі (1454) була з тамгою, що її Хаджі Ґерей впровадив як нову державну символіку. 

Через політичні зміни 1469 р. ханську резиденцію перенесли в Салачик (Старосілля).

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

2006 р.

2012 р.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Успенський монастир. Бахчисарайська ікона Богородиці

              Успенський монастир - один з найдавніших печерних монастирів у Криму. Розташований поряд з Бахчисараєм, на шляху до печерного міста Чуфут-Кале. Монастир збудовано на вертикальній кам’яній стіні в урочищі Мар’ям-Дере. Поряд з монастирем існувало грецьке поселення Маріамполь, жителі якого змогли співіснувати зі столицею мусульманського Криму. Окрім того, сьогодні це виглядає доволі дивно, проте кримські хани ставились з повагою до християнської святині й були доволі віротерпимі.

За переказами, у цьому місці сталося явлення образу Богоматері багато століть тому. Вірянини  вирубали в скелі печеру і зробили там храм. Він став оплотом християнства на півострові в часи існування Кримського ханства. Мешканці Успенського монастиря в Бахчисараї жили за суворими канонами аналогічним монастирям Святого Афона в Греції, тому храм ще називали Кримський Афон.

Справжня дата виникнення Успенського монастиря невідома. Здебільшого учені вважають, що його заснували наприкінці УІІІ-на початку IX ст. Саме в цей час у Криму з’явилися іконопоклонники. Це були миряни й ченці, здебільшого греки, які втекли від переслідування іконоборців Візантії. Вони селилися в горах, створюючи печерні монастирі, одним з яких був Свято-Успенський. Найстарішою зі збережених частин монастирського комплексу є печерна церква Успіння Пресвятої Богородиці, створена руками невідомих майстрів у товщі прямовисної скелі у VIII ст. У плані вона виглядає як чотирикутник, плоский звід якого покоїться на чотирьох колонах. Її зовнішній периметр завершує кам’яна кладка з прямокутними віконними прорізами і реставрований масляний розпис XIX ст. До храму від підніжжя скелі ведуть широкі сходи. Як свідчить легенда, в день святкування Успіння Богоматері людям з’явилася її чудотворна ікона, після чого жителі прийняли рішення побудувати тут храм, в який потім і встановили згадану святиню. Цим також пояснюють і назву обителі. З церкви відкривається краєвид на ущелину і залишки грецького поселення Маріамполь.

Після захоплення Криму військами Золотої Орди багато монастирів припинило існування, проте Успенський монастир у Бахчисараї зберігся і з XV ст. став центром православного Криму. Російський уряд 1778 р. значну частину християн переселив з Криму у Приазов’я, внаслідок чого монастир спорожнів; там залишився лише один монах.

Проте 15 серпня 1850 р. відбулося урочисте відкриття Успенського монастиря - повторне. У наступні кілька десятиліть тут вирубували нові келії, облаштовували старі, а також будували три церкви. Скелі розписували образами святих. Кількість ченців зросла до ЗО осіб, а храмів - до п’яти. Ще були: церква Св. Марка, теж печерна (1859), Св. Костянтина і Олени (1857), на протилежному боці ущелини - храм Юрія-Змієборця (1875). На нижньому майданчику при дорозі на Чуфут-Кале будували 1896 р. храм Інокентія Іркутського.

Після громадянської війни (1922) монастир знову закрили, будівлі розібрали на каміння. Під час двох військових кампаній (Перша оборона Севастополя, 1854 1855 рр., та Друга світова, квітень травень 1944 р.) у келіях монастиря облаштували госпіталь.

Скит повернули церкві 1992 р.

Бахчисарайська ікона Богородиці - головна монастирська святиня, належить до зображень типу Одигітрія. У монастирі ікону також називають Панагія. На думку Д. В. Айналова, ікону написали в XI ст., М. П. Кондакова - у XIV ст. Наприкінці XVIII ст. ікону перенесли у м. Маріуполь. Наприкінці XIX - на початку XX ст. Бахчисарайська ікона Божої Матері була дуже пошкодженою, доля її після 1918 р. невідома. Крім згаданого імені, ікона носила ще й інші назви, зокрема: Кримська ікона Богоматері та Маріупольська. Після приєднання Криму до Росії 1783 р. греки знову стали селитися в Бахчисараї. В Успенській обителі встановлено список (копію) з чудотворної ікони, від якої відбувалися зцілення. Нині в монастирі зберігається копія цієї ікони.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

 

2013 р.

З Вікіпедії