УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Севастопольська бухта

Севастопольська бухта - розташована в південно-західній частині Кримського півострова, простягається від відкритого моря в західному напрямі до Інкерманського монастиря, поступово звужуючись, закінчується гирлом р. Чорної. Бухта відгороджена від мінливостей погоди Чорного моря двома загороджувальними молами - Південним і Північним. Вона є однією з найкращих у світі з погляду зручності й захищеності від штормів. Врізаючись у суходіл майже на 8 км, Севастопольська бухта ділить місто на Південну і Північну сторони. Ширина її від 800 до 1 300 м, глибина - сягає 21 м. Природними особливостями затоки закритого типу є незамерзаюча водна поверхня, упродовж зими вільна від льоду, мінімальність впливу течій, припливів і вітрів (лише під час західних спостерігаються хвилювання).

Її береги порізані та утворюють безліч бухт, що мають самостійні назви. Від берегів бухти виступають миси, між якими розташовані малі бухти Костянтинівська, Матюшенка, Михайлівська, Старо-Північна, Північна, Інженерна, Докова, Голандія, Сухарна, Маячна, Нафтогавань, Кілен-бухта, Аполлонова, Корабельна, Південна, Артилерійська, Кришталева, Олександрівська, Мартинова. Найбільшою з них є Південна бухта.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 358 с.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Інкерманські висоти

Інкерманські висоти - найзахідніша ділянка Внутрішньої гряди Кримських гір (частина Мекензієвих гір), оточують Інкерман зі сходу. На цих висотах побудовані маяки (Передній і Задній). Ці високі обривисті скелі видніються поблизу гирла р. Чорної, на її правому березі. Інкерманські висоти, як і значна частина південного заходу куести, складені світлими мохуватковими вапняками верхньокрейдового віку. У тутешніх каменоломнях 1913 р. знайшли череп викопного крокодила. За геологічними властивостями інкерманський камінь міцний, м’який, однорідний, монолітний, має теплоізоляційні властивості. Він довговічний, добре зберігає крайку в обтесаних виробах. З часів Херсонеса Таврійського і до наших днів інкерманський камінь широко використовують при зведенні будинків і для виготовлення химерних архітектурних споруд. Багатовікова систематична розробка інкерманського каменю залишила в тутешніх скелях величезні “рани” відкриті кар’єри й підземні каменоломні. Адже обсяги видобутку були надто величезними, причому значну їхню частку відправляли на експорт. З кримського інкерманського каменю вибудували, наприклад, значну частину Константинополя. Не дивно, що гірські виробітки практично «з’їли» весь південно-західний схил масиву.

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с.

Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 358 с.