Левицький
Ярослав Володимирович (14 квітня 1897 р. м. Винники – 28 січня 1961 р. м.
Трентон; син Володимира Левицького) — громадський і політичний діяч у Винниках,
натхненник національної ідеї, правник, старшина УГА. Свої спогади висвітлив у
книзі М. Влоха «Винники. Звенигород. Унів та довкільні села» у розділі V «Від
національного відродження до визвольної боротьби». 1918—1920 рр. – старшина
УГА, бере активну участь в українсько-польській війні. У жовтні 1920 р., як демобілізований
старшина УГА, повертається до Винник.
Взимку
1920—1921 рр. разом з однодумцями готує перепоховання січових стрільців,
створює разом з о. Гірняком похоронний комітет. І вже 21 вересня 1921 р. тіла
січових стрільців урочисто хоронять на винниківському цвинтарі, а в червні 1922
р. – урочисте відкриття першого на Україні пам’ятника січовим стрільцям.
Велика
заслуга Я. Левицького і в тому, що восени 1932 р. у Винниках відкрито перший в
Західній Україні Народний університет (120 слухачів щодня відвідували вечірні
лекції). 1941–1944 рр. — директор Винниківської української школи. З приходом більшовиків, в 1944 р., емігрує на Захід.
ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.
Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
Влох Михайло. «Винники. Звенигород. Унів та довкільні села». 1970 р. Чикаго, США.
Вілла Левицьких. 1904 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар