1538 р., фламандський
картограф та географ, Герард Меркатор (Gerhardus Mercator; 1512–1594) видав карту світу в подвійній серцеподібній проєкції. Однією з особливостей цієї карти була нова інтерпретація назви
«Америка». Як відомо, новий континент був названий «Америкою» Мартіном
Вальдземюллером в 1507 р., при цьому назва відносилася тільки до південного
континенту. Потім протягом багатьох років ця традиція зберігалася. Однак
Меркатор був переконаний в єдності відкритої Колумбом частині світу і на карті
1538 року він підписав відповідно: «Америка. Північна частина» і "Америка.
Південна частина". Українські землі на карті позначені як Поділля (Podolіa).
Карта була замінена новою в 1569 р. І що дивно, карта 1538 р. не тільки була
точнішою, ніж пізніша, але і містила в собі коректні вимірювання географічної
довготи.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
1507 р. Карта Вальдземюлера
– одна із перших карт з точно нанесеними координатами (широти та довготи).
Карта була надрукована на 12 дерев'яних секціях, її розміри – 46 × 62 см. Вона
містить нові географічні відкриття кінця XV — початку XVI ст. Мартін
Вальдземюллер працював у той час у місті Сен-Дьє-де-Вож (герцогство Лотарингія
Священної Римської імперії).
Створюючи нову географічну карту, М.
Вальдземюллер назвав спершу “Америкою” лише північно-східну частину Бразилії,
яка у португальців уже мала назву Санта-Круш (Земля Святого Хреста), в Іспанії
ще довгий час на картах вживалися назви “Індія”, “Вест-Індія”, а потім “Новий
Світ”. М. Вальдземюллер, запропонувавши в 1507 р. назвати четверту частину
світу “країною Америго або Америкою” (тоді вважалося, що материкам слід давати
жіночі імена), не мав на увазі применшити таким чином славу вже померлого
Колумба, оскільки географи того часу не мали сумнівів, що генуезець і
флорентієць відкрили різні землі (щоправда, сам Веспуччі ніколи не стверджував,
ніби відкрив новий материк, але захоплююче описав його у листах про свої
плавання до банкіра Медичі в 1503 р. та гонфалоньєра Флоренції Садеріні в 1504
р., що передруковувалися в багатьох країнах Європи).
Острова Вест-Індії, берега Флориди та
Південної Америки вже відзначалися на двох більш ранніх картах – Кантіно (до
1502 р.) і карті Кавері (близько 1505 р.). Північна та Південна Америка на
карті Вальдземюллера зображені як два великі континенти, що з'єднані
перешийком. Цікаво, що на карті Америка відокремлена від Азії великим океаном,
хоча Тихий океан того часу ще не був відомий європейцям. Перші європейські
історичні свідчення про Тихий океан з'явилися завдяки експедиції конкістадора
Васко Нуньєсу де Бальбоа (1513 р.) яка показала, що ширина Південної Америки на
певних широтах відповідає карті Вальдземюллера з точністю до 70 миль.
На карті вперше позначено “Атлантику”.
Води на захід від Європи в різний час називали по-різному: “Море за Геракловыми
стовпами”, “Атлантик”, “Західний океан”, “Море мряки”. Але назва “Атлантичний
океан” вперше з'явилася в 1507 р. на карті М. Вальдземюллера, і з того
часу це позначення закріпилося в географії.
На карті позначено м. Львів (Lemburg).
На базі цієї карти була складена карта “Orbis Typus Universalis” (Сучасна карта
світу). Цю карту часто називали “Admiral's Map” (Карта адмірала), ймовірно мова
йшла про Христофора Колумба – “адмірала океанів”. Українські землі позначено як
“Russia …” (Русь …). На оновленій карті світу 1513 р.
назва “Америка” відсутня. Обґрунтування цього відступу – інша карта (Tabula
Terre Nove).
На регіональній карті
Карибського басейну та Атлантичного океану (Tabula Terre Nove) Південна Америка
позначена як “Terra Incognita” (Невідома земля) і має напис, що вказує на те,
що ці землі були виявлені Колумбом, без будь-яких ознак ролі Амеріго Веспуччі в
розвідці північного узбережжя Південної Америки. Карта фокусується на
Карибських островах та Північній і Південній Америках, які розміщується в
західній частині карти, без ознак західного узбережжя цих материків.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар