Нікола Сансон. Великий внесок у картографування українських земель зробив
французький історик та картограф Нікола Сансон (Nicholas Sanson; 1600—1667).
Близько
1635 p. король Франції Людовик XIII призначив його придворним картографом. Н.
Сансон отримав титул “Інженер і географ Короля” (Ingénier et géographe de Roi).
Активну діяльність почав з 1627 р. Перші карти створив у співпраці з паризьким
видавцем М. Тавернье (M. Tavernier). Все життя співпрацював з його видавничою
фірмою, яку в 1644 p., після смерті М. Таверньє, перебрав П’єр Мар’єт.І (Pierre
Mariette І), а у 1657 р. очолив його син П’єр Мар’єт II (Pierre Mariette II).
Свою першу карту «Postes de France» опублікував у 1632 р. Створював як окремі
карти, так і багатотомні атласи. Перший атлас «Європа» вийшов 1648 р. 1652 р.
розпочав видавництво збірних атласів без назви у форматі folio. Перше видання
найважливішої праці Н. Сансона – атлас світу «Cartes generales de toutes les
parties dm monde» (1658), перевидавалося багато разів різними мовами. Після
його смерті 7 липня 1667 р. в Парижі справу було продовжено його синами (які
також стали королівськими картографами) Гійомом Сансоном (1633-1703) і Адрієном
Сансоном (1639-1718) у партнерстві з іншими картографами. Брати у 1671 p.
об’єдналися з майстернею Юбера Жейо (А. Н. Jaillot). 1692 р. Юбер Жайо зібрав
карти Сансона в окремий Новий Атлас.
1665 р. Карта «Russie Noire. divisée en ses
Palatinats. & c. tirée pour la plus grande partie de la grande Carte de l' Ukaine, du Sr. le Vasseur de
Beauplan. Par le Sr. Sanson d' Abbeville Geogr. ord.re du Roy. A Paris. Chez P.
Mariette, rue S. Jacques a l' Esperance Avecq Priuilege pour Vingt Ans. 1665» (Чорна Русь з поділом на її
воєводства. В основному це запозичення з великої карти України п. Ле Вассера де
Боплана. Уклав королівський географ Сансон д’Аббевіль).
Опис карти подано за виданням – Вавричин М. Україна на
стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я.
Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. – 224 с.
Чорна Русь охоплює землі
Холмського, Белзького, Львівського воєводств та Покуття.
Карта охоплює територію від Влодави (Wlodowa) на півночі до Чорногори
(Carnahora) та селища Ясіня (Jaczinow) на півдні, від Дуклі (Ducla) на заході до Луцька (Lucko P., Lusuc G., Luceoria L) на сході.
Пунктирною лінією з кольоровими кантами
на карті позначено кордон Чорної Русі на півдні з Угорщиною (Hongrie), Трансільванією (Transylvanie), Молдавією (Moldavie) та з сусідніми землями:
Поділлям (Podolie), Поліссям (Polesie), Волинню (Volhynie), Сандомирським воєводством, яке назване частиною Польщі.
Художнім малюнком зображені гори
та височини, зокрема Карпати (Mont Crapat).
Гідрографічна мережа представлена
річками: Дністром (Niéster fl.) від витоків до Хотина (Chodzin) з правими й лівими притоками
(назви яких здебільшого не підписані), Західним Бугом (Bug fl.) та річками його басейну.
В околицях Берестечка (Beretetsko), Пляшевої (Plaszowa), Щурович (Szorowice), Острова (Ostrow) позначене місце Берестецької битви (1651. 30 Junÿ).
На
цій мапі зустрічаємо вже звичну (з 1655 р.) для Сансона стандарту
назву Західної України – Чорна Русь (Russie Noire). Однозначно, що Сансон вжив
і популяризував неправильне назву цієї частини Русі випадково.
Неточність
Н. Сансона, коли Червону Русь помилково названо Чорною Руссю, упродовж кількох
десятиліть повторили на своїх картах П. Дюваль (1666), Г. Сансон (1672), А. Ю.
Жейо (1685, 1696), П. Мортьє (1711) та ін.
Цю неточність, власне, зрозумів і виправив
лише його син Адрієн Сансон в 1706 р. (Adrien Sanson; помер 1718 р.),
замінивши Russie Noire
на Russie Rouge
(Червону Русь).
Причина
помилки, мабуть, в тому, що він отримував знання та інформацію про території з
усіх доступних джерел, зокрема, від мандрівників або дипломатів, які могли
краще знати російську (московську) мову, ніж місцеву українську (русинську). У
той час Західна Україна називалася, швидше, не Червоною Руссю, як це заведено
вимовляти зараз, а, на давньоукраїнський взірець, Чормной Руссю, з м'якою
вимовою першого “о”. У словнику Даля можна легко відшукати давньоруське слово “чермний”, що означає темно-червоний,
бурий. Отже, сплутати російське (московське) слово чорний і давньоукраїнське
(русинське) чормний з м'яким “о” дуже просто, особливо іноземцю. Саме таким
чином Червона Русь майже на 70 років стала Чорною в багатьох французьких та
інших європейських джерелах.
Берестецька битва (28 червня — 10 липня) 1651 року) — наймасштабніший бій
Хмельниччини, який відбувся біля містечка Берестечко між Військом Запорозьким
під командуванням Богдана Хмельницького і союзним йому кримсько-єдисанським
військом Ісляма III Ґерая з одного боку, та армією Речі Посполитої під
командуванням Яна ІІ Казимира з іншого. Поляки не зважилися продовжити війну й
розпочали переговори. Внаслідок битви Хмельницький був змушений прийняти
дискримінуючий мир (Білоцерківський мирний договір), підписаний під Білою
Церквою 28 вересня 1651 р. За цим договором число реєстрового війська
зменшувалось до 20 000, козацьку територію обмежено тільки до Київського
воєводства, шляхті повернуто її давні володіння, а селяни мали повернутися на
панщину. Однак битва під Берестечком не
стала завершенням війни. Білоцерківський договір, який так і не був затверджений
сеймом, не тривав і року, а 2 червня 1652 року відбулась нищівна для війська
Речі Посполитої Битва під Батогом.
*Байцар Андрій.
Географія
та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники;
Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій.
УКРАЇНА
ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ.
Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар