понеділок, 13 листопада 2017 р.

Україна – Скіфія та Сарматія (на картах німецького географа Філіпа Клювера). Друга половина XVII ст.


1661 р. німецький географ Філіп Клювер (Philipp Cluver; 1580—1623)  — мапа “Sarmatia et Scythia, Russia et Tartaria Europaea”. На карті українські землі (Правобережжя) позначені як Скіфія (Scythia), а російські землі та Лівобережна Україна як Московія Європейська. Напис Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea) охоплює польські, українські, білоруські, литовські та московські землі.
Мапа містилася в атласі “INTRODUCTIO Ins Universam Geographiam...”. Атлас  видавався з 1624 по 1729 рр., карта Sarmatia et Scythia...у першій редакції публікувалася з 1661 по 1694 рік, у другій редакції  − з 1697 по 1729 рік.
У 1607-1613 об'їхав Норвегію, Англію, Шотландію, Францію, Німеччину та Італію і потім оселився в Лейдені. У 1618 обійшов пішки Італію. Що з'явилося лише після його смерті твір: «Introductio in universam geographiam tam veterum quam novam» (Лейден, 1624 і пізніше) отримало широке поширення як перший вдалий досвід систематичної обробки географії в усьому її історико-політичному обсязі; тим не менш з наукової цінності воно поступається його описам старожитностей Італії (Лейден, 1624) і Сицилії, Сардинії і Корсики (Лейден, 1619; Люнебург, 1659), а також його «Germania antiqua» (Лейден, 1616 і 1631).
Цит. за: О.Ковалевський “Ілюстрована історія України від найдавніших часів до сучасності”. «Велика Скіфія була могутньою державою саме українського народу, з місцевим, а не якимось міфічним іранським корінням. Це була та ж сама спадкоємниця Трипільської цивілізації та Великої Конфедерації оріянських народів. Стародавні історики нарекли її Скіфією. Так само, як до того вони називали її Кіммерією а нас кіммерійцями. Але від зміни назви суть держави не змінюється – вона була і залишається державою українського народу на його етнічній території.
Як не дивно, але на українське коріння скіфської держави вказували ще античні автори. Про це ж говорить і “Велесова книга”. Але радянські історики, тим не менше, намагалися цього не помічати. У скіфах вони бачили лише тих, кого хотіли бачити – чужинців-кочовиків.
Але Геродот, на якого любить посилатися офіційна наука, описуючи Скіфію ніде не говорить про її мешканців, як про іраномовний етнос. Навпаки, він вказує на їхнє місцеве походження. І називає багато народів, які жили у цій державі. Геродот писав, що до складу Великої Скіфії входили скіфи-орачі та скіфи-землероби. Ким могли бути ці люди? Уже сама назва говорить про те, що це оріяни-праукраїнці, нащадки Трипільської цивілізації. Оскільки ніяких інших орачів чи землеробів, окрім трипільських, на території України не було.
Далі автор називає алазонів і калліпідів. Це теж явно не скотарі-іранці. Територія, на якій вони проживали, входила до складу Трипілля-Аратти. Тож, це так само могли бути лише осілі народи-землероби – нащадки трипільців-аріїв. Доказом цього є той факт, що пізніше жителів цих територій історики називатимуть уличами та тиверцями. А археологія свідчитиме, що вони були споконвічними землеробами.
І лише після того Геродот згадує скіфів-кочовиків. Але це зовсім не означає, що вони повинні бути іраномовним етносом. Ми з вами уже знаємо, що ще у ІІІ тисячолітті до нашої ери на півдні України сформувалася культура кочового тваринництва. Носіями її були праукраїнці, котрі змінили рід занять: з землеробів стали скотарями. Тож, говорячи про скіфів-кочовиків, античний автор має на увазі саме їх. Ні про яких іранців, які би бродили степами України, у нього мова не йде».


 

Немає коментарів:

Дописати коментар