УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Мис Сарич

Мис Сарич (крим. Sarıç) - найпівденніша точка України (44°23’11 пн. ш. і 33°46’38 сх. д.), входить до складу території Севастополя за адміністративним відношенням. Найбільш поширеною є думка, що назва походить від характерного кольору оточуючих гір - Сарич дослівно з тюркських мов означає «тканий золотом». Давні греки називали цей мис Кріу-Метопон (Баранячий лоб).  Названий в честь адмірала Саричева, що збудував 1898 р. маяк на мисі. Мис Сарич розташований між Ласпінською бухтою та Форосом. За 5 км від мису Сарич є селище Форос, відстань до центру Севастополя - ЗО км, до Ялти - близько 40 км. Відстань від мису Сарич до мису Керемпе на Анатолійському узбережжі Туреччини - 142 милі. Складається з вапняків. Східчасто опускається до моря у вигляді величезних вапнякових брил (кам’яних «хаосів»). На схилах — розріджений ліс з ялівцю високого (вік 300 500 років), дуба пухнастого, граба східного, фісташки туполистої; в підліску — мускус понтійський, ладан кримський. Крім того, тут росте держидерево, жасмин чагарниковий, іглиця понтійська та інші дерева і чагарники.

Світлина з Вікіпедії

ЛІТЕРАТУРА

•                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

•                 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Кокія-Бель (гірський хребет)

Кокія-Бель — лісистий гірський хребет, що простягнувся на схід від г. Куш-Кая, відрог Головної гряди Кримських гір. Назву найчастіше трактують як гібрид грец. кока - голова і тюрк, бель - хребет. Відомі й інші назви: Домус-Аран (тюрк, свинячий загін), Кая-Баллар (тюрк, балалар - діти) - нібито на цій горі пасли худобу підлітки. Він простягається уздовж траси Севастополь Ялта від Чокракської долини. Гори, які знаходяться за с. Гончарне, - це той самий Кокія-Бель.

ЛІТЕРАТУРА

•                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

•                 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

Вид на Західний схил Головної гряди з Делікли-Бурун. Вершини: Кокія-Коя, Куш-Кая, Хребет Кокія-Бель, Ласпінський перевал, гора Каланих-Кая, скеля Шабурла. (світлина Ю. Г. Єзерський)

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Гора Кокія-Кая-Баш (Кокія-Кала)

Гора Кокія-Кая-Баш (Кокія-Кала) — «Блакитна скеля» (558,5 м) — найвища вершина на мисі Айя, знаходиться західніше г. Куш- Кая. Це — плосковершинна гора, яка обривається до північного заходу гігантськими скельними ребрами; її прямовисна південно-західна стіна, що падає в море, утворює м. Айя. Розташована за 5 км на південь від с. Гончарне. На Кокія-Кая, як вважають дослідники, було середньовічне візантійське селище, монастир і фортеця.

Куш-Кая і Кокія-Кая - вершини хребта Кокія-Бель.

ЛІТЕРАТУРА

•                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

•                 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Скелі Куш-Кая (Ласпі)

Скелі Куш-Кая (Ласпі) — розташовані на північ від Батилиману — урочища та узбережжя на Південному березі Криму.  Найбільші висоти: г. Куш-Кая (664,3 м), г. Кокія-Кая-Баш (Кокія-Кала) (558,5 м).

Гора Куш-Кая (664,3 м) — «Пташина скеля», розташована над урочищем Батилиман, на південний захід від Ласпінського перевалу. Куш-Кая замикає із заходу бухту Ласпі. Назва походить від тюрк. куш — птах і кая — скеля. Куш-Кая — це один із найбільших рифів Криму та Європи, який утворився близько 140—165 млн років тому на дні давнього океану Тетіс з колоній коралів і губок. Значна частина гори покрита соснами і ялівцем. Навесні тут багато півоній. Вершина гори абсолютно безліса. На майже голій скелі ростуть рідкісні ялівці. У давні часи в околицях гори збиралися перед перельотом великі зграї дрохв. Сьогодні про це нагадує лише назва, оскільки місцеві мисливці швидко їх винищили. Завдяки Куш-Кая, що закриває урочище від північних вітрів, Батилиман славиться своєрідним мікрокліматом. Це найпомітніше взимку: коли нагорі, на Ласпінському перевалі, може лежати сніг і дути пронизливий вітер, у цей час внизу, під скелями Куш-Кая, стоїть чудова тепла погода. За 70 м від вершини Куш-Кая є руїни середньовічної церкви Св. Іллі. Вони ховаються під прохолодним пологом лісу. Ця невелика церква існувала у XII—XV ст. Стіни збереглися лише на висоту 50—70 см. На захід від вершини — гора Кокія-Кая-Баш.

Гора Кокія-Кая-Баш (Кокія-Кала) — «Блакитна скеля» (558,5 м) — найвища вершина на мисі Айя, знаходиться західніше г. Куш-Кая. Це — плосковершинна гора, яка обривається до північного заходу гігантськими скельними ребрами; її прямовисна південно-західна стіна, що падає в море, утворює м. Айя. Розташована за 5 км на південь від села Гончарне. На Кокія-Кая, як вважають дослідники, було середньовічне візантійське селище, монастир і фортеця.  
Куш-Кая і Кокія-Кая - вершини хребта Кокія-Бель.

Вид на гору Куш-Кая

 ЛІТЕРАТУРА

•                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.

•                 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.