1920 р. "Світова мапа з розміщенням Українців по світу". Юрій-Георій Гасенко

         "Світова мапа з розміщенням Українців по світу" (Weltkarte mit der Verteilung der Ukrainer in der Welt; Planisphère avec la distribution des Ukrainiens dans le monde entier) Юрія-Георгія Гасенка. Видана компанією "Христофа Райсера Сини" у Відні у 1920 році. Авторські права належали "Po switu" Kyїv. 1 : 73 000 000.

Юрій-Георгій Гасенко (Жорж де Гасенко) (1894, Кисловодськ - травень 1933, Париж) - український громадський діяч, дипломат, поліглот, інженер, видавець, автор книг про Україну та видавець мап і листівок з мапами про розселення українців у світі.

Його батько був підданим Османської імперії, мати - українкою, донькою ветерана Кримської війни, яка знала кілька мов. Юрко, випускник гімназії в Баку та у Стамбулі, успадкував від неї здібність до вивчення мов - знав німецьку, французьку, італійську, турецьку, вірменську та низку мов деяких кавказьких народів.

У 1917 році Юрій Гасенко пішов на службу до українського війська, став особистим ад'ютантом генерального секретаря військових справ Симона Петлюри. Генеральний Секретаріат УНР доручив йому дипломатичну, інформаційну та розвідувальну роботу в Європі. Зокрема поширював інформацію про Україну в іноземних ЗМІ, у Швейцарії заснував українсько-швейцарський комерційний заклад і Закордонний заклад УНР, виконував дипломатичні та розвідувальні доручення у Швейцарії, Франції, Австрії, Німеччині, Італії, США. у березні 1918 року спільно з Михайлом Тишкевичем заснували в Женеві Товариство пропаганди проти анексії Бессарабії Румунією. Улітку 1918 року призначений до виконання особливих доручень при Міністрі закордонних справ у Києві. Був членом делегації УЦР на мирних переговорах в Бересті. Був рішуче проти союзницьких відносин із Росією.

Після поразки УНР, Юрій Гасенко жив на еміграції. Організував власне видавництво у Відні. Великим захопленням Юрія Гасенка була авіаінженерія, також він винайшов моторний човен особливої конструкції (так звану «морську блоху»). З 11 березня 1920 року - голова Українського національного аероклубу у Відні. Також - член Союзу українських журналістів і письменників у Відні. Мешкав у Швейцарії, Німеччині, Чехословацькій республіці, Болгарії, де в Софії спільно зі скульптором Михайлом Паращуком заснував фабрику мистецького фаянсу. Помер у травні 1933 року в Парижі (за матеріалами Diaspora.ua.).

Праці:

• Україна в освітленні європейської преси (1918).
• Ist Cholmland polnisch oder ukrainisch? Lausanne, 1918 (французьке перевидання — Le Pays du Cholm. Est il polonais ou ukrainien? Lausanne, 1918).
• Les Etats-Unis de la Mer Noire. Vienne-Bucarest, 1918.
• Feuille à ajouter au Dictionnaire encyclopédique Larousse, page 1630, au mot Ukraine d'après les dernières données de la science. Bucarest, 1919.
• A qui doit appartenir la Bucovine? (1919)
• La République Ukrainienne, son histoire, sa géographie et sa vie économique. Bucarest, 1919 (румунське перевидання — Republica Ucrainiasǎ. Teritoriul, populaţia, viaţa economicǎ. Bucureşti, 1919).
• Die Ukraina in ihren ethnographischen Grenzen. Wien, [o.J.] (карта)
• L'Ukraine, carte comparative géographique, écomomique, étnographique. Bucarest, 1919 (карта)
• Україна (перевидана англійською, італійською, іспанською, німецькою, турецькою, грецькою, болгарською, голландською, угорською, сербською, румунською, шведською, данською, чеською).
• The Republic of Ukraine (1919).