Андрій Байцар: Українські історико-географічні землі на перших картах Росії-Московії Гесселя Ґеррітца (1613 р. ), Ніколаса Йоанніса Вісшера (1634 р.) та Джона Спіда (1676 р.)

1613 р. Гессель Ґеррітц (Hessel Gerritz; 1581—1632) був гравером і картографом амстердамського видавничого дому «Блау». Гессель Ґеррітц розпочав свою діяльність в Алкмарі учнем Віллема Блау, який був на десять років старший від нього. Ґеррітц переїхав разом з Блау в Амстердам, де продовжував роботу в його майстерні.

У 1610 р. він заснував свою власну друкарню. В 1613 р. опублікував «історію Шпіцбергену», що описує відкриття, перші візити і китобійний промисел на архіпелазі. Багато його гравюр і карт, є частиною атласів Блау, Яна Янсона та інших.

Його популярність як картографа швидко зростала і 16 жовтня 1617 р. Ґеррітс був офіційно призначений першим картографом голландської ост-індської компанії, ймовірно, найважливіший пост, який міг займати картограф у ті дні. Він отримав цю посаду за рекомендацією Петера Планціуса, колишнього провідного вченого компанії, який не ладив зі старшим Блау (Блау і Ґеррітс при цьому залишилися друзями). Ґеррітс залишався на цій посаді до своєї смерті в 1632 р., після цього посада перейшла до сім'ї Блау, члени якої змінювали один одного до 1705 р.

Картографічна діяльність.

У 1612 році Г. Ґеррітс випустив збірку «Опис земель самоїдів у Тартарії» (Beschryvinghe van der Samoyeden Landt in Tartarien) з двома статтями Ісаака Маси про Сибір і кресленням північного берега Московії від Архангельська до гирла річки Єнісей - «Карта , самоїдських і тунгуських земель: яку з російських креслень було перекладено Ісаком Массою. 1611» (Caerte van't Noorderste Russen, Samojeden, ende Tingoesen landt: alsoo dat vande Russen afghetekent, dorr Isaac Massa vertaelt is. 1611).

І. Гамель та голландський історик картографії І. Кенінг (Johannes Keuning) датували карту початком XVII століття, оскільки на карті відзначено Тазовське місто (Мангазея).

1613 р. він вигравіюував і видав в Амстердамі «Карту Росії, званої Московією, виготовлена нами з рукопису, накресленого старанням і коштом Федора, сина царя Бориса, і від річки Двіни до інших місць, які відомі як з карт, так і нами додані» («Tabula Russiae ex autographo, quod delineandum curavit Foedor filius Tzaris Boris desumta; et ad fluvias, Dwinam, Zuchanam, aliaque Loca, quantum ex tabulis et notitus ad nos delatis fieri poluit, amplificata: ac Magno Domino, Tzari, et Magno Duci Michael Foedrowits omnium Russorum Autocratori Wolodimeriae, Moscoviae et Novogardiae, Tzari Cazaniae, Tzari Astracaniae, Tzari Sibiriae… Dedicato ab Hesselo Gerardo M.DC.XIII. [Amsterdam], 1613») з планом Москви на врізці.

Гессель Ґеррітц позначив такі українські історико-географічні землі: Полісся (Polesie), Волинь (Wolynia), Поділля (Podolia), Сіверщина (Severa), Приазов'я та Крим (Crimea).

Ймовірно, що карта була складена на підставі «Великого Креслення» (Большого Чертежа) — офіційної генеральної карти Московської держави. Залишається невідомим, яким чином Ґеррітц, який ніколи не бував у Московії, отримав копію «Великого Креслення» для своєї картки.

1614 р. Гессель Ґеррітц виправив і доповнив цю карту (карта теж видана в Амстердамі). Виправлено зображення Ладозького озера та Неви, Онезьке озеро не з'єднується з Ладозьким та ін. Пояснення про різні астрономічні пункти, взяті з карти Литви Т. Маковського та ін. Надруковано було невеликим тиражем, збереглося лише кілька екземплярів.

Українські краї представлені Поліссям (Polesie); Волинню (Wolynia) – від Західного Бугу до Чорного моря; Поділлям (Podolia) – між Дністром і Південним Бугом; Сіверщиною (Severa) – у верхів’ї Десни. В Приазов’ї та Криму позначено територію кримських, або перекопських татар (Crimea, sev Tartaria Perecopensis). До 1635 р. мідна дошка Ґеррітца перейшла від видавців Атласу Меркатора-Гондіуса до Віллема Блау, який, замінивши ім'я Ґеррітца на своє, включав цю карту в свої атласи.

У 1630-х роках. амстердамський видавець В. Блау (Blaeu) придбав мідні дошки, з яких друкувалася карта 1614, замінив ім'я Ґеррітса на своє. На звороті текст голландською мовою: Het groot Vorstendom Moscovien, en Russen. Карта публікувалася Віллемом і Яном Блау у виданнях «Нового атласу» (1635) та «Великого атласу» (1662-1665), а 1638 року була перевидана Маттеусом Меріаном. Мапа входила у всі видання Атласу Блау до 1673 р.

У 1634 р. карту «Tabula Russiae ex autographo, quod delineandum curavit Foedor filius Tzaris Boris desumta…» перевидає, дещо змінивши її, голландський картограф Клаас Янсзон Вісшер (Ніколас Йоанніс Вісшер). Карта була перевидана англійською мовою «A Map of Russia» опублікована в атласі 1676 р. Джона Спіда «Prospect of the most famous parts of the world». Гравер: Francis Lamp. Видавництво: T. Bassett and R. Chiswell, London.

1782 року цю карту придбав А. І. Мусін-Пушкін і представив імператриці Катерині II. У 1818 році цю карту переклав російською мовою та гравірував полковник Дейріард Павло Йосипович, начальник четвертого (архівного) відділення військово-топографічного депо.

Однією і тією самою картою неодноразово користувалися західноєвропейські мандрівники, які відвідували Московію (наприклад, Адам Олеарій та Ніколаас Вітсен).

Картою Ґеррітса цікавилися академіки Ф. Аделунг, К. Бер, її досліджували І. І. Стенбицький, В.А. Кордт, А. А. Даниловський, Н. Д. Чечулін, Д. М. Анучін, Л. С. Берг, Ф. А. Шіоанов, Й. Кеунінг та ін. Походження цієї карти викликало особливо великий інтерес, так академік Б. А. Рибаков навіть висунув гіпотезу про те, що в основі карти Ґерріца був старий креслення московської держави 1523 року. Однак на плані показано місто Борисов (Царьов-Борисов), через що очевидно, що карта не могла бути складена раніше 1599.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.