Козаки, поляни, хорвати, древляни, тиверці, сіверяни - етнографічні групи українців. Карта 1854 р. Карл фон Шпрунер

1854 р. німецький географ та картограф Карл фон Шпрунер (Karl von Spruner; 1803-1892) видав карту "Європа. Етнічні групи та мовні кордони" (Europe in Rleation to its Ethnic Groups and Lanuage Boundaries). Слов'яни об'єднані в одну мовну групу. Ареал проживання слов’ян позначений лінією синього кольору. На карті показано розподіл окремих народів і перераховано серед слов'ян: українців (малорусів; Klein russen), великорусів (Gross Russen), новгородців (Nowogroder),  словаків, хорватів, сербів, болгар та ін. При складанні карти Карл фон Шпрунер  користувався мапою  відомого на цей час  німецького географа і картографа Генріха Берґгауса  «Етнографічна карта Європи» 1847 р. (Ethnographische Karte von Europa), яка була  надрукована  у "Фізичному атласі" (1848 р.). Серед малорусів (українців)  автор виділяє: Kosaken (козаків), Polenen (полян), Chrobat  (хорватів), Derewier (древлян), Tiwerier (тиверців), Sewerirer (сіверян) та ін.
Історична довідка. Відомий чеський славіст Павел Шафарик (1842 р.) на своїй етнографічній карті поряд з малорусами (українцями) великорусами та  білорусами  за мовним критерієм, виокремлює і “новгородців”. Пізніше вони зникнуть з етнографічних карт. До речі, серед сучасних етнографів і нині побутує думка про значні відмінності між московськими і новгородськими росіянами. Наприклад, Дмитро Зеленін писав: “с полным правом можно говорить о двух русских народах: севернорусском (окающий говор) й южнорусском (акающий говор)”. Отже, мова йде не про три, а чотири східнослов’янські народи.