вівторок, 26 червня 2018 р.

Тартарія - загадкова земля. Карти XVI-XIX ст.




Тартарія (Татарія; лат. Tartaria, фр. Tartarie, англ. Tartary, нім. Tartarei) - географічний термін, який використовували в західноєвропейській літературі і картографії щодо великих областей від Каспію до Тихого океану і до кордонів Китаю та Індії . Використання терміна простежується з XIII і аж до XIX ст. Простір, який раніше називався Тартарією, в сучасній європейській традиції називають Внутрішньою або Центральною Євразією. В уявленні європейських картографів кордони Тартарії були обмежені Московією, Польщею, Литвою, Руссю та Молдовою на Заході; Кавказом (Черкесією та Кабардою), Персією, Індією та Китаєм на Півдні. На Півночі Тартарія виходила до Північного океану, на Сході — до Тихого океану. Відтак Тартарія простягалася від Херсонської області до Тихого океану, від Північного океану — і до Тибету. На старих картах Тартарією називали північну та центральну частину Азії. На португальській карті 1501-1504 року Тартарією називали територію між Ісартус (Яксартус) до Оккардо (Обі), до Уральських гір. На карті Ортеліуса (1570) Тартарія – це просторна область від Катаю (Китай) до Московії.
Вперше термін «Тартарія» з'являється близько 1173 р. в подорожніх нотатках наваррського мандрівника Веніаміна Тудельського, який писав про «тибетську провінцію Тартарію ... осторонь Туркестану і Тангутів, на півночі Могулистана».
У британській енциклопедії Російської Імперії (Encyclopedia Britannica, Vol. III, Edinburgh, 1771, p. 887. ), згадується територія  Велика Тартарія (Great Tartary):
 «Тартарія, величезна країна в північній частині Азії, що граничить із Сибіром на півночі й заході, яка називається Велика Тартарія. Тартари, що живуть південніше Московії й Сибіру, називаються Астраханськими, Черкаськими й Дагестанськими, що живуть на північно-заході від Каспійського моря, називаються Калмикськими Тартарами і які займають територію між Сибіром і Каспійським морем; Узбецькими Тартарами й Монголами, які живуть північніше Персії й Індії й, нарешті, Тибетські, що живуть на північний захід від Китаю». 
          Як випливає из Британської енциклопедії 1771 р., існувала величезна країна Тартарія, провінції якої мали різні розміри. Сама більша провінція цієї імперії називалася Велика Тартарія і охоплювала собою землі Західного Сибіру, Східного Сибіру й Далекого Сходу. На південно-сході до неї примикала Китайська Тартарія (Сhinese Tartary) [прохання не плутати з Китаєм (China)]. На півдні від Великої Тартарії була, так звана, Незалежна Тартарія (Independent Tartary) [Середня Азія]. Тибетська Тартарія (Tibet) розташовувалася на північний захід від Китаю й на південний захід від Китайської Тартарії. На півночі Індії перебувала Монгольська Тартарія (Mogul Empire) (сучасний Пакистан). Узбецька Тартарія (Bukaria) була затиснута між Незалежною Тартарією на півночі; Китайською  Тартарією на північному сході; Тибетською Тартарією на південному-сході; Монгольською Тартарією на півдні й Персією (Persia) на південному-заході. У Європі теж було трохи Тартарії: Московія або Московська Тартарія (Muscovite Tartary), Кубанська Тартарія (Kuban Tartars) і Маленька Тартарія (Little Tartary) (цит. за https://kampot.org.ua/history/cikavo/rizne/tartaria.shtml).
Мала Тартарія або Мала Татарія (лат. Tartaria Minor, італ. Tartaria Piccola, фр. La petite Tartarie) — назва регіону, яку використовували в середньовічній картографії та географії. Містилася на території сучасних південної України та Донщини між річками Дніпро і Дон, з півдня її обмежували узбережжя Чорного та Азовського морів.
Велика Тартарія або Сибірська (Московська, Російська) Тартарія (Сибір, Далекий Схід). Про цю Тартарію ми можемо довідатись,   розглянувши карту з малюнками 1725-1730 рр., зроблену Вітусом Берінгом (1681-1741) під час першої експедиції на Камчатку за дорученням царя Петра I, метою якої було всановити, як Сибір межує з Америкою. Карта намальована під час мандрівки з Петербурга  через Тобольск, столицю Сибірської Тартарії
Московська Тартарія - колишні Астраханське та Казанське ханства та прилеглі землі.
Кубанська Тартарія - Кубань ("Kuban Tartars" показана на карті Європи 1771 р.; Британська енциклопедія).
Незалежна Тартарія (Tartarie Independante)— територія яка не включена до складу Китайської та Російської імперій Тартарія. У XVIII столітті — Середня Азія.
Кордони Незалежної Тартарії виразно позначені на карті 1791 р. французького королівського картографа Бонне Рігоберта (1727-1794). Згідно опису до карти, до Незалежної Тартарії належали землі калмиків, узбеків, туркестанців.
«Московська Тартарія» зі столицею в Тобольську, згідно Британської Енциклопедії   (Encyclopaedia Britannica) 1771 р., була найбільшою державою світу. Розділ «Географія» Британської Енциклопедії  містить  вельми цікаву таблицю, в якій перераховані основні країни тодішнього світу із зазначенням їх площі, назви столиці, відстані від столиці до Лондона, і різниці в часі в порівнянні з Лондоном («Encyclopaedia Britannica», с. 682-684).

Рис 1. Географічна таблиця держав і їх столиць. Для кожної держави вказана площа в квадратних милях, назва столиці, відстань від Лондона і різниця в довготі від Лондона («Encyclopaedia Britannica», т.2, с.683).


Рис.2.. Закінчення географічної таблиці держав і їх столиць («Encyclopaedia Britannica», т.2, с.684).

У XIII-XIV ст. на європейських географічних картах (mappae mundi) термін Тартарія використовується рідко. Згідно з підрахунками німецького картографа А. Д. фон ден Брінкена, в той період Tartarorum terra зустрічається всього тричі на 21 мапі на шести мовах. Тартари згадуються на італійській мапі 1320-1321 років географів Маріно Санудо і П'єтро Вісконте. Mappae mundi Санудо, Вісконте та Пауліна складені в 1310-1330 рр., відзначені впливом арабських джерел. Карти представили нову Центральну Азію; крім тартар, на картах зображені Залізні Ворота і царство Катай. На карті 1320-1321 рр. країна тартар розташовується близько обнесеного стіною замку, укріплення (castrum) Гога і Магога на північному сході біля Північного океану. Карта супроводжується коментарями: «тут були замкнені тартари» і «тут зібралося безліч тартар». На думку дослідника Е. Едсона, остання фраза може відноситися до описаного Плано Карпіні обрання монгольського Великого хана в 1246 р. На карті зображено два Каспійських моря, які названі одним словом, проте розташовані в різних місцях. Перше має форму океанського затоки: саме там «замкнені тартари»; друге перебуває в горах, з нього витікає річка Gyon (Oxus, Амудар'я). На думку С. Горшеніна, таке роздвоєння характеризує спробу поєднати античні джерела і нові відомості про Центральну Азію (цит. за: Gorshenina, Svetlana. L'invention de l'Asie centrale: histoire du concept de la Tartarie à l'Eurasie. — Droz, 2014. — 702 p.).
Карта Ентоні Дженкінсона (Anthony Jenkinson) "RUSSIAE, MOSCOVIAE ET TARTARIAE DESCRIPTIO..." (1562 р.),  службовця Англійської Московської компанії, складена за результатами подорожей в Середню Азію і Персію (1557-1564), вирішальним чином вплинула на зображення Центральної Азії, перш за все Туркестанського басейну. На відміну від античних карт, на яких Яксарт (Сирдар'я) впадає в Каспійське море, на карті Дженкинсона річка тече на північ, через області Taskent (Ташкент) і Boghar (Бухара); Амудар'я бере початок в околицях Shamarcandia (Самарканд) і зливається з Сирдар’ю, що впадає потім у озеро Kitaia Lacu (ймовірно, Аральське море). Озеро з'єднується з Північним океаном річкою Oba (Об). Пошуки північного морського шляху відбилися і на карті Тартарії Меркатора (1569), а потім на Атласі фламандського картографа Йодокуса Хондіуса (1606); назва міста Cambalich (Пекін) повторюється (Cambalu) на узбережжі Тихого океану. Ймовірно, під впливом російської топонімії кордони Катаю доходять до озера Kitaia, з якої витікає річка Об. Описи Дженкінсона й Меркатора в цілому точно відображають (багато в чому помилкові) уявлення європейців про північно-східну Азію другої половини XVI ст.
1613 р. Гессель Ґеррітц (нід. Hessel Gerritsz; 1581—1632.). вигравірував і видав в Амстердамі «TABVLA RUSSIAE» (Карту Росії, званої Московією, виготовлена нами з рукопису, накресленого старанням і коштом Федора, сина царя Бориса, і від річки Двіни до інших місць, які відомі як з карт, так і нами додані). Зображено Московську державу в межах XVII століття. Зліва вгорі - план м. Москви, праворуч посередині - вид м. Архангельська та мешканці Московії, зліва внизу - щит з титулом царя Михайла Федоровича Романова. На карті «Сибір» знаходиться на лівобережжі Обі, Іртиша і Тоболу в їх нижній течії. Чітко показана межа між Росією й Тартарією, що йде по цих річках.
Гессель Ґеррітц позначив такі українські землі: Полісся (Polesie), Волинь (Wolynia), Поділля (Podolia), Сіверщина (Severa), Приазов'я та Крим (Crimea). Ймовірно, що карта була складена на підставі «Великого Креслення» (Большого Чертежа) — офіційної генеральної карти Московської держави. Залишається невідомим, яким чином Ґеррітц, який ніколи не бував у Росії, отримав копію «Великого Креслення» для своєї картки. В 1614 р. Гессель Ґеррітц виправив і доповнив цю карту, уточнивши фігуру Ладозького озера та ін. До 1635 р. мідна дошка Ґеррітца перейшла від видавців Атласу Меркатора-Хондіуса до Віллема Блау, який, замінивши ім'я Ґеррітца на своє, включав цю карту в свої атласи. Мапа входила у всі видання Атласу Блау до 1673 р.
Тартарія міститься і на голландській карті Азії («Asia-Partum-Orbis-Maxima») 1593 р., і на карті 1626 р. Джона Спіда (John Speed, 1552-1629) англійського історика та картографа, який видав перший у світі британський картографічний атлас світу «Огляд найвідоміших місць світу» (A Prospect of the Most Famous Parts of the World). На багатьох картах добре видна китайська стіна, і власне Китай знаходиться за нею, а до неї розташувалася територія Китайської Тартарії.
1633 р. Ісаак Абрахамсон Масса (Isaac Abrahamszoon Massa; 1586—1643) голландський картограф, дипломат, посол у Московії, торговець зерном, мандрівник, відомий як автор мемуарів, карт Східної Європи та Сибіру видав карту “Novissima Russiae Tabula. Authore Isaaco Massa”. Мапа була опублікована в «Доповненнях до Атласу Меркатора» (Амстердам). На мапі TARTARIAE міститься на схід від р. Волга. Слобожанщина показана як OGRAINA, на південь від якої знаходиться Dikoia Pole (Дике Поле). Гравюра на міді. Текст – латинська мова, формат карти – 470 x 550 мм, масштаб –  1:6 250 000. Мапа Ісаака Масси «Novissima Russia tabula» нагадує карту Г. Ґеррітса, видану в 1613 р. (обидва автори в різний час користувалися одним і тим же джерелом). 1640 р., в Амстердамі, карту видав голландський картограф та гравер Генріх Гондіус (Henricvs Hondivs; 1573—1650). Відомі видання 1638, 1642, 1680 рр.
Карта світу з «Великого атласу» Блау 1665 р. Там весь Сибір, Урал, нижня Волга віднесені до якоїсь «Тартарії» - величезної країни, що розташована між Московією і Китаєм (CHINA). Межа між Тартарією і Московією на мапі Блау проходить - від Чорного моря до Північного, перетинаючи Волгу поблизу Нижнього Новгорода.
1666 р. П’єр Дюваль (Pierre Duval; 1619—1683) французький картограф та географ, племінник та учень іншого знаменитого французького картографа Нікола Сансона, якого прозвали “батьком французької картографії”, видав у Парижі мапу  «NOUVELLE ET EXACTE DESCRIPTION DU ROYAUME DE POLOGNE & DES ESTATS QUI EN DEPENDENT» (Нова й докладна карта Польщі й залежних держав). Видавець - Жерар Жолєн І (Gérard Jollain І), масштаб бл. 1:2 800 000, мова –  французька та латинська. Територія вздовж правого і лівого берегів Дніпра названа Україною (Vkraine), в районі Дніпровських порогів подано підпис Cosaqves (Козаки). Пунктирними лініями позначені державні кордони Польщі з Трансільванією (Transilvanie), Угорщиною (Hongrie), Молдавією (Moldavie), Московією (Blanche Russie ov Moscovie), Пруссією (Royale Presse) та межі воєводств і земель. Південна Україна – Очаківська Тартарія (Oczackou Tartares), Буджак (Budziak) та Перекопська Тартарія (Precopense ov Petite Tartane).
1672 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо.
Карта – «LE ROYAUME DE HONGRIE, ET LES ESTATS QUI EN ONT ESTÉ SUJETS, ET QUI SONT PRESENTEMENT LA PARTIE SEPTENTRIONALE DE LA TURQUIE EN EUROPE. TIRÉ LES MEMOIRES LES PL.’ NOUUEAUX. PAR LE Sr. SANSON, GEOGR. ORD." DU ROY» ([Карта] королівства Угорщина і країн, які входили до нього, а тепер складають північну частину Туреччини у Європі. Виконана коро-лівським географом паном Сансоном за найновішими даними). Мова карти –французька та латинська.
Центральне Правобережжя та Лівобережжя назване Україною, або Країною Козаків (Vkraine ou Pays des Cosaques); в межиріччі Інгульця (Ingulet Maly R.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzïke Polie ou Campagnes Desertes et Inhabitées).
Українські історико-герграфічні землі представлені Волинню (Volhynie), Поділлям (Podolié), Чорною Руссю (Russie Noire) у складі Королівства Польського і названі його прикордонними землями (Frontières des Estats de Pologne). У Причорномор'ї — Бессарабією (Bessarabie), Тартарією Буджацькою (Tartares de Bvdziak), Тартарією Очаківською (Tartares d'Oczakow) та Малою Тартарією (Petite Tartarie) y складі Османської імперії; Закарпаттям – у складі королівства Угорщина (ці землі названі християнською Угорщиною (Hongrie Chrestienne).
1688 р. Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695) італійський картограф та географ видав карту «Russia Bianca o Moscovia ...». Мапа видана у Римі, формат – 21,5 × 17,5 дюйма. Середня Наддніпрянщина показана як Vcraina o Paese de Cosacchj (Україна або Земля (Країна) Козаків). На схід від України виділено   Оcraina (Окраїну). Землі Південної України – Piccola Tartaria (Мала Тартарія). На схід від Каспійського моря – Велика Тартарія (Parte Della Gran Tartaria).
1690 р. Петер Шенк (старший) (Petrus Schenck; 1660–1711) німецький картограф, гравер та видавець видав карту  “La Russie Blanche ou Moscovie Divisee Suivant l'Estendue Des Royaumes, Duches, Principautes, Provin.ces et Peuples qui sont Presentement soubs la Domination Du Czar de La Russie Cogneu Soubs le Nom de Grand Duc de Moscovie” (Русь Біла, або Московія), Амстердам. На карті містяться написи – Siberie (Сибір), Grande Tartaria (Велика Тартарія) – землі на схід від Каспійського моря, Мала Тартарія (Південь України), тартари мордовські, тартари черкескі (на Кубані). 
1700 р. Пітер ван дер Аа. (Piter van der Aa; 1659-1733) голландський картограф та видавець опублікував мапу “La Grande Tartarie Suivant les Nouvelles Observations” (Велика Тартарія згідно з новими спостереженнями). Лівобережжя Дніпра – Ukranie (Україна). Карта видана в Амстердамі, формат 12 x 9 дюймів. Велика Тартарія (Grande Tartarie) – Tartarie Moscovite (Тартарія Московська), Petite Tartarie (Мала Тартарія), Tartarie Independante (Тартарія Незалежна), Tartarie Chinoise (Тартарія Китайська).
1705 р. Ніколаас Вітсен (нідерл. Nicolaes Witsen; 8 травня 1641 р. — 10 серпня 1717 р.) — голландський політик, дипломат, письменник і картограф; бургомістр Амстердама з 1682 по 1706 рр.  Карта - "Tartaria, sive magni Chami Imperium ex credendis amplissimi viri / ex credendis amplissimi viri dni. Nicolai Witsen ; Aliorumq. probandorum, et hodiè vigentium Geographorum Archetypis congestum, auctum, et in lucem editum a Carolo Allard".Велика Тартарія (Tartaria Magna) простягнулася від Тихого океану до Волги, включаючи всю Моголію, Киргизію й Туркестан. На карті містяться напис – Siberiа (Сибір) - від р. Тобол до р. Лєна.
1710 р. Жозеф-Нікола Деліль (Joseph-Nicolas Delisle; 1688-1768)  французький астроном і картограф, член Паризької АН (1716), склав мапу “Carte de Moscovie dresse par G. de L'Isle”. Окремо виділено Russie Moscovite (Русь Московську) та Tartarie Moscovite (Московську Тартарію). Московська Тартарія – землі мордви, колишні Казанське та Астраханське ханства. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukraine pays des Cosaques (Країна Козаків), Південь України - Cosaques Zaporoski (Козаки Запорозькі), нижня течія Дону – Cosaques Donski (Козаки Донські). Аналогічні написи містяться на карті «Russie Moscovite, Tartarie Moscovite, Ukraine pays des Cosaques» 1730 р. німецького картографа  Петера Шенка (молодшого) (Peter Schenk der Jüngere; 1693-1775).
На карті Йоганна-Баптиста Гоманна "Азія" (1712) Тартарія має ще більшу довжину: Велика Тартарія (Tartaria Magna) простягнулася від Тихого океану до Волги, включаючи всю Моголію, Киргизію й Туркестан. Три останні країни ще називалися Незалежна Кочова Тартарія (Tartaria Vagabundomni Independent), яка простяглася від Амуру до Каспію. На карті світу «la Carte Generals de toutes les Cosies du Blonde et les pavs nouvellement decouveris», що була видана в Амстердамі в 1710 р.(видавнича фірма Covens & Mortier), Тартарія теж згадується під ім’ям Великої Тартарії (Grande Tartarie) від Амурського моря (дельта Амуру) до Волги.
1730 р. Філіпп Йоганн Страленберг (Philipp Johann Strahlenberg; 1676—1747) шведський офіцер та картограф видав мапу «Nova Descriptio Geographica Tattariae Magnae tam orientalis». На схід від Каспійського моря – Tattaria Magna (Велика Таттарія), на північ від неї – SIBERIA (Сибір).
На російській карті середини XVIII ст. «Изображение земнаго глобуса» (Зображення земного глобуса) ми бачимо, як і на попередніх, що Сибір покритий назвами: Велика (Великая)Татарія, Татарія Вільна (Вольная), Татарія Китайська. Хоча назва «Московська Татарія» тут відсутня, але її замінює ще більш гучна назву «Велика Татарія». Західний кордон Великої Татарії простягався з півдня на північ від нижньої течії Дону до Пустозерского острогу і далі до Північного моря. Він перетинав Волгу трохи нижче Нижнього Новгорода. Вся Нижня Волга, а також значна частина Середньої Волги належали до Великої Татарії.
1742 р. Гійом Деліль «Карта Тартарії». Московська Тартарія на карті має і другу назву «СИБІРСЬКЕ ЦАРСТВО» (ROYAUME DE SIBERIA). Як і на наведених вище картах, межа між  Росією (Московією) і Сибірським царством перетинає Волгу поблизу Нижнього Новгорода, залишаючи за Сибіром безліч великих міст на Середній і Нижній Волзі: Казань, Симбірськ, Самару, Саратов, Царицин, Астрахань і т.д.
Велика Тартарія представлена і на голландській карті «Азія...», що була складена картографами Chez Regner та Josue Ottens (Амстердам, 1756 р.). У повній відповідності з Британською Енциклопедією 1771 р. на ній зображені всі три складові частини Великої Тартарії - Московська Тартария (Tartarie Moscovite), Незалежна Тартарія (Tartarie Independante) і Китайська Тартарія (Tartarie Chinoise).
1770-ті рр. Тобіас Конрад Лоттер (Tobias Conrad Lotter; 1717 — 1777)  «Географічна карта Сибірського царства на три частини розділеного: а саме Тобольську, Єнисейську, Іркутську, і що включає в себе деякі інші частини Тартарії» (Carte géographique contenant le Royaume de Sibirie, divisée en trois départemens, savoir: Tobolskago, Ienisseiskago, Irkutskago, et quelques autres parties de la Tartarie), Аугсбург. Тобіасом Лоттером було випущено кілька атласів. Дана карта була виготовлена ​​для одного з них, як джерела - використані карти Деліля. Карта належить до типових зразків продукції фірми Лоттера, вона прикрашена розкішним картушем. Гравіював карту Маттіас Альберт Лоттер (син Томаса Лоттера). На карті показано Сибір від Уралу до Далекого Сходу, що розділений на три намісництва: Тобольське, Єнісейське, Іркутське. Території намісництв розділені на повіти (уезды).
1786 р. Gussefeld F.L. Карта «Carte de l’Empire de Russie & de la Grande Tatarie. Publiee par les Heredum   Homannianorum. Norimberg» (Карта Російської Імперії та Великої Татарії). В її картуші мовиться, що тут представлена Велика Татарія (TATARIAE MAIORIS), Татарія Російська (TATARIAM RVSSICAM), Татарія Китайська (TATARIAM SINENSEM) і Татарія Незалежна (TATARIAM INDEPENDENTEM). На карті назва «Татарія» взагалі відсутня (крім назви і картуша). Сибір названа просто Сибіром (SIBERIEN) і розділено на дві губернії: Тобольську (GOUVERMENT TOBOLSK) й Іркутську (GOUVERMENT IRKUTSK). Більш того, на карті відсутні і всі інші Татарії, згадані в її картуші. Там немає ні назви «Велика Татарія» (TATARIAE MAIORIS), ні «Незалежна Татарія» (TATARIAM INDEPENDENTEM). Назва ж «Китайська Татарія» (TATARIAM SINENSEM) замінено на «Китайські Татари» (TSCINESISCHE TATAREY).
Карта «Азія» 1820 року  надрукована у США за зразком англійської карти 1817 року. Червоним кольором позначені кордони Великої Тартарії імперії Чингісхана у 1226 році. Жовтувато-зеленим кольором позначені кордони імперії Тамерлана у 1406 році. Цікавим поясненням до карти є те, що в Азії на 1820 рік ще існувала держава Тартарія. В описі країни Тартарії сказано, що північні і західні частини представляють лише жахливу пустелю, більш південні частини мають прийнятну температуру і значну родючість.
1851 р. Джон Талліс (Tallis J. & F.). Карта Незалежної Тартарії - "Independant Tartarу", поміщена в атласі «The Illustrated Atlas, And Modern History Of The World Geographical, Political, Commercial & Statistical». Гравер  Джон Рапкін (John Rapkin). Охоплює регіони між Каспійським морем та озером Балхаш, а також між Росією та Персією й Китаєм.  Показані незалежні держави: Тартарія (територія теперішнього Казахстану), Хіва (Хівинське ханство), Коканд (Кокандське ханство) й Бухара (Бухарське ханство). Три віньєтки В. Брегга (W. Bragg)  прикрашають карту, зокрема зображення Тартарів.
На всіх картах, опублікованих до середини XIX ст., Тартарією називається величезна територія, яка охоплює центр і північ Азії. 
Тартарія складається з трьох частин:
1. Китайська Тартарія (Тібет).
- Віра - язичницька.
- Головні міста: Ласса, Шеньян.
2. Руська Тартарія (Астрахань, Грузія, Черкесія, Сиберія і т.д).
- Віра грецька і язичницька.
- Головні міста: Астрахань, Тобольск.
3. Незалежна Тартарія (Бухара, Хорезм).
- Віра язичницька.
- Головне місто: Самарканд (цит. за: : Наталія Безсонова http://h.ua/story/431074/)  
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА.
Першим державним утворенням на всій території Великої Тартарії став Тюркський каганат. ТЮРКСЬКИЙ КАГАНАТ — ранньодержавне утворення кочових племен Центральної Азії 6—8 ст. на чолі з племенем тюрків. Початок тюркської держави поклав 534 р. на Монголольському Алтаї великий ябгу (правитель) тюрків (які входили до складу Жужанського каганату) Бумин з династії Ашина. 545—546 рр. йому вдалося встановити дипломатичні стосунки з Китаєм та підкорити повсталі проти Жужанського каганату племена теле, а 552 р. об’єднані сили тюрків і теле розгромили самих жужанів (відомих у європейських джерелах як авари), проголосивши каганом Бумина.Після розпаду єдиного каганату на території Тартарії в різний час існували держави: Західно-тюркський каганат, Східно-тюркський каганат, Кимакський каганат, Хазарський каганат, Волзька Болгарія та ін.В кінці XII - початку XIII ст. вся територія Тартарії, була знову об'єднана Чингисханом і його нащадками. Це державне утворення відоме як Монгольська імперія. В результаті поділу Монгольської імперії на улуси в західній частині Тартарії виникла централізована державуа Золота Орда (Улус Джучі). Ця держава існувала між 1240–1502 роками у степах Східної Європи, Центральної Азії та Західного Сибіру; виникла на базі монгольських завоювань 1220 — 1240-х років
В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися Астраханське ханство, Кримське ханство, Ногайська Орда, Казанське ханство, Велике князівство Московське, Сибірське ханство, Казахське ханство, Узбецьке ханство. З початку XVI ст. держави на території Тартарії починають потрапляти у васальну залежність від Московії. 1552 р. Іван Грозний захопив Казанське ханство, в 1556 р. - Астраханське ханство. До кінця XIX ст. велика частина території яка колись називалася «Тартарія» опинилася в складі Російської імперії. Маньчжурія, Монголія, Джунгарія («татарська» частина Східного Туркестану) і Тибет до середини XVIII ст. всі опинилися під владою маньчжурської (тобто, для європейців XVII ст., «татарської» династії Цин); ці території (особливо Монголія і Маньчжурія) були відомі європейцям як «Китайська Тартарія».
На момент  початку територіальної експансії Російської імперії на території сучасного Узбекистану існувало три державних утворення: Бухарський емірат, Кокандське ханство і Хівінське ханство.1869-1885 рр. територія сучасного Туркменістану приєднана до Росії (Закаспійська область). 1876 р. Кокандське ханство було розбите Російською імперією, ханство ліквідоване, а центральні території ханства були включені в склад Ферганської долини.

Рис. Д. Ровінський. 1884-1891 рр. «Материалы для русской иконографии»
(1910 р. Морган Прайс у складі наукової британської експедиції на Єнісей,  відвідавши одне з сибірських сіл, написав у книзі "Сиберія", що села перемішані росіянами і тартарами, і, якби не різниця у вірі, то зовні їх нічим не відрізнити).






























1550 р. Агнес Баттіста. Портолан Басейну Чорного моря (Біла Русь, Тартарія та Московія).





1562 р. (1575 р.) Ентоні Дженкінсон. "RUSSIAE, MOSCOVIAE ET TARTARIAE DESCRIPTIO Auctore Antonio Ienkensono Anglo, Anno 1562 & dedicata illustriss. D. Henrico Sijdneo Walliei presidi. Cum priuilegio".
Дженкінсон подорожував в Бухару в 1557-1559 рр., після цього ще двічі в Росію. Під час однієї з цих подорожей доїжджав до Персії. Віньєтки засновані на виданнях подорожей Марко Поло. На них зображені етнічні та міфічні сцени, місцеві жителі в національному одязі, тварини. Карта опублікована в атласі Абрахама Ортеліуса (Ortelius Abraham, Ortels Abraham) «Theatrum Orbis Terrarum». Перше видання атласу вийшло в Амстердамі в 1570 р., потім атлас видавався до 1612 р.

1570 р. Абрагам Ортеліус. Тартарія простягається від Казані до Кумула (Camul), межує зі володіннями Великого князя московського, Грузією, Персією і Тибетом, і омивається Чорним Морем, Каспійським Морем, і Скіфським океаном. Нею править Великий Хан, що «по-тартарськи» означає «імператор»
1593 р. Голландська карта «Asia-Partum-Orbis-Maxima» 
1569 р. (1607 р.) Герард Меркатор. Tartaria
1569 р. (1634 р.) Герард Меркатор. Tartaria


1597 р. Antonio Magino Patavini. Карта “Татарської Імперії” (Tartarie Imperium).
 

1601 р. Абрагам Ортеліус.

1606 р. Йодокус Хондіус
1613 р. Гессель Ґеррітц (нід. Hessel Gerritsz; 1581—1632.). Карта «TABVLA RUSSIAE» 

1624 р.(1697 р.) Філіп Клювер
На карті показана Велика китайська стіна. 

  1626 р. Джон Спід

1633 р. (1638 р.). Ісаак Масса. "Нова Росія".
1665 р. Блау. Карта Світу 
1672 р. Гійом Сансон та Юбер Жайо (Карта Угорщини)
1680 р. Фредерік де Віт.  "Magnae Tartariae, Magni Mogolis Imperii, Iaponiae et Chinae, Nova Descriptio" (Amsterdam)

1684 р.


1684 р. Giacomo Giovanni Rossi - Giacomo Cantelli da Vignola. Карта Малої Тартарії. «Tartaria D Europa ouro Piccola Tartaria divisa da Giacomo Cantelli da Vignola ne Tartari Nogai e del Crim, o di Precop . . . soggetti al Gran Duca di Moscovia e nelle Due Uckraine . . . e gia dipedenti dall Polonia . . . 1684»


1688 р. Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695) італійський картограф та географ. Карта Малої та Великої Тартарії. «Russia Bianca o Moscovia...»
 

 
1690 р. Петер Шенк (старший)
1700 р. Гійом Деліль «L'Asie»

1705 р. Ніколаас Вітсен "Tartaria, sive magni Chami Imperium ex credendis amplissimi viri / ex credendis amplissimi viri dni. Nicolai Witsen ; Aliorumq. probandorum, et hodiè vigentium Geographorum Archetypis congestum, auctum, et in lucem editum a Carolo Allard"
1700 р. Гійом Деліль

1700 р. Пітер ван дер Аа.
1705 р. - 1720 р. Анрі Шателен (Henri Chatelain). Atlas Historique.
1706 р. Гійом Деліль 
1708-1711 р. Джордж Уїлді.
1712 р. (1720 р.) Йоганн-Баптист Гоманн



1705 р. Анрі-Абрахам Шателен (1684—1743). Карта Азії. (Nouvelle carte de l'Asie avec des tables alphabetiques pour trouver sans peine les états des principaux princes de cette partie du monde… Склав Анрі Шателен для Atlas historique, ou Nouvelle introduction à l'histoire, à la chronologie et à la géographie…) Амстердам. 

1710 р. Жозеф-Нікола Деліль

1725-1730 рр. Вітус Берінг
 
1730 р. Петер Шенк (молодший)
1730 р. Філіпп Йоганн Страленберг 
1734 р. Жан Батист Бургиньон де Анвиль. "La Chine, laTartarie Chinoise et le Thibet" 
1737 р. Carte generale de la Tartarie chinoise.

1737 р. 
1742 р. Гійом Деліль. Карта Азії.

1742 р. Гійом Деліль. Карта Тартарії.

1756 р. Chez Regner та Josue Ottens. <<Atlas Minor sive Geographia compendiosa in qva Orbis Terrarum pavcis attamen novissimis Tabvlis ostenditvr>>. // Atlas Nouveau, contenant toutes les parties du monde, Ou font Exactement Remarquees les Empires Monarchies, Royaumes, Etats, Republiques, &c,

Середина XVIII ст, «Изображение земнаго глобуса». 
Середина XVIII ст, «Изображение земнаго глобуса» (фрагмент). Написи:  Великая Татария, Татария Вольная й Татария Китайская. 

Середина XVIII ст, «Изображение земнаго глобуса» (фрагмент 2).

1762 р.Тобіас Конрад Лоттер

1770-ті рр. Тобіас Конрад Лоттер (Tobias Conrad Lotter; 1717 — 1777)  «Географічна карта Сибірського царства на три частини розділеного: а саме Тобольську, Єнисейську, Іркутську, і що включає в себе деякі інші частини Тартарії»

1771 р. Карта Азії з Британської енциклопедії 
1771 р. Карта Європи з Британської енциклопедії (позначена КУБАНСЬКА ТАРТАРІЯ)


1786 р. Gussefeld F.L. Carte de l’Empire de Russie & de la Grande Tatarie. Publiee par les Heredum   Homannianorum. Norimberg.
1786 р. Gussefeld F.L. КАРТУШ. Carte de l’Empire de Russie & de la Grande Tatarie. Publiee par les Heredum   Homannianorum. Norimberg.
 
1791 р. Бонне Рігоберт (Bonne Rigobert) "Tartarie Independante". 


1799 р.

1806 р. 

1811 р.
1820 р. Карта  "Asia" 
1820 р. Фрагмент таблиці з карти "Азія"


1851 р. Джон Талліс (Tallis J.)
1853 р.

                                                                      1900 р.
                                                                          1900 р.
  
 



ЛІТЕРАТУРА
*Фоменко А. Т., Носовский Г. В. Петр и Пугачев. Где зарыта собака русской истории. Часть 2. Глава 1. http://ruvera.ru/researches/gde_zaryta_sobaka_russkoiy_istorii_2_chas
* Encyclopaedia Britannica; or, a Dictionary of Arts and Sciences, compiled upon a new Plan. In which the different Sciences and Arts are digested into distinct Treatises or Systems; and the various Technical Terms, etc. are explained as the occur in the order of the Alphabet. Illustrated with one hundred and sixty coperplates>>. By a Society of Gentlemen in Scotland. In three volumes. — Edinburgh: Printed for A.Bell and C.Macfarquhar. M.DCC.LXXI (1771).


 



2 коментарі:

  1. Цікаво що у цих та інших старовинних картах зовсім нема Кримського ханства. Жодного напису латиною, французькою, голландською або іншими мовами, Chanatus Crimensis, Khanat de Crimée, Kanaat van de Krim нема. Лише загадкові Tartaria Precopensis, Tartaria Minor(Petite Tartarie), Tartaria Europea.

    ВідповістиВидалити