Назви "Україна", "Козаки Бєлгородські", "Татарія", "Сибір" на карті шведського картографа Філіппа Йоганна Страленберга. 1730 р.

  Філіпп Йоганн Страленберг (Philipp Johann Strahlenberg; 1676—1747) — офіцер шведської армії короля Карла XII під час Північної війни, 1703 року отримав чин капітана. Після битви під Полтавою він був узятий в полон, відправлений до Сибіру в Тобольськ, де пробув бранцем 13 років. Тут він зібрав багатий етнографічний і картографічний матеріал та відомості про відкриття в північно-східній частині Азії першої чверті XVIII століття, які використовував при створенні карти «Росії і Великої Татарії 1730 р.» і книги «Історико-географічний опис північній і східній частин Європи і Азії», надрукованих у Стокгольмі 1730 року.  

1730 р. видав мапу «Nova descriptio geographica Tattariae Magnae tam orientalis quam occidentalis : in particularibus et generalibus territoriis una cum delineatione totius imperii Russici imprimis Siberiae accurate ostensa» (Новий географічний опис Великої Татарії як на Схід, так і на Захід : в окремих випадках і в загальних територіях одного з проєктів усієї Російської імперії, і особливо точного розгляду Сибіру). Лівобережна Україна позначена як UKRANIA (частина Russia Minor); Слобожанщина – Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські), територія на сході межує із землями Донських Козаків. На схід від Каспійського моря – Tattaria Magna (Велика Татарія), на північ від неї – SIBERIA (Сибір).

1730 р. Страленберг видав книгу «Історичний та географічний опис північної й східної частин Європи та Азії», яка згодом була переведена  російською мовою. У своїй книзі Страленберг також навів різні, часто протилежні, оцінки особистості Петра I і його діяльності. Роботи Страленберга являють собою цікаве історичне джерело, що містить багато цінних відомостей про Західний Сибір початку XVIII ст. Окремий інтерес – внесок Страленберга у вивчення мов корінних народів Уралу та Сибіру.