З історії м. Винники (Львівщина). Винниківський некрополь. Могили видатних винниківчан

Старий винниківський цвинтар заснований наприкінці XVIII ст. У 1748 р. Галицьке губернаторство опублікувало декрет, котрий постановляв, що «мають бути скасовані всі кладовища біля храмів, а кожна громада має виділити протягом чотирьох тижнів частину ґрунтів за містом, яких би вистачило на поховання покійників без різниці віросповідань (крім євреїв) на 10–20 років». Але видно, що й у ті часи не дуже ретельно виконувалися постанови, бо губернаторство через декілька місяців змушене було опублікувати цей декрет ще раз. Декретом від 11 грудня 1783 р. австрійський імператор Йосиф II, з огляду на небезпеку виникнення епідемій заборонив проводити поховання в церквах та довкола них, вимагаючи закладати нові цвинтарі.
      У Винниках вибрали місце під цвинтар, де він знаходиться й досі. Про це свідчать і найдавніші пам’ятники, які тут збереглися. Це скульптури XVIII ст. роботи Шимзерів, дуже відомих на той час майстрів. До того цвинтар знаходився біля теперішньої церкви Воскресіння Господнього (1842 р.), яка була збудована на місці старої дерев’яної церкви (1680 р.). Раніше померлих хоронили біля церкви. Вперше документально зафіксовано існування при церкві цвинтаря у Винниках у 1753 р. Церковний візитор, описуючи парафіяльну церкву Воскресіння Господнього, згадав про церковний місцевий цвинтар. Тоді цвинтар простягався до підніжжя г. Лисівка. Про це свідчать як спогади старожилів міста, так і поодинокі знахідки людей, що згодом забудували цю територію.
       У XVIII–XIX ст. кладовище розширювалося і було перенесене на південний схил г. Лисівка, у своєрідне природне урочище. Починався винниківський цвинтар де розміщена стара польська каплиця. Саме там були перші поховання. А оскільки польська громада мала кошти, то, щоб утвердити себе, збудувала каплицю і захоронюючи поблизу неї своїх громадян, таким чином «посувала» можливість поховань українців значно далі. У XIX–XX ст. винниківське кладовище поділилося на польське і українське, яке обслуговувало 2 грабарі.
       В акті візитації Винниківської парафії (8 вересня 1895 р.) записано, що в селі мають розширювати цвинтар і вже купили для цього ґрунт, але ще не посвятили.
      Протягом багатовікового періоду похоронено не одне покоління жителів, їх могили після ліквідації при церкві цвинтаря австрійським урядом, були забуті і затерлися в пам’яті винниківчан.

     На винниківському цвинтарі знаходяться могили видатних людей, які залишили вагомий внесок в історії та культурі УКРАЇНИ та інших держав. Тут знаходиться могила січових стрільців, пам'ятник польським воякам — з українсько-польської війни 1918—1919 рр., поховання радянських воїнів (два пам'ятники радянським танкістам, з десяток могил радянських воїнів).

На цвинтарі  знаходяться могили:
*Івана Липи (літературні псевдоніми: Петро Шелест, Іван Степовик; 24 лютого 1865, м. Керч — 13 листопада 1923, м. Винники) — громадського і політичного діяча (міністр управління культів — 26 грудня 1918 р. — 13 лютого 1919 р.; міністр віровизнання — 13 лютого 1919 р. — 9 квітня 1919 р.), письменника, за фахом лікаря. З 1 березня 1922 р. жив і провадив лікарську практику у Винниках. Тут він написав повісті «Кара» та «Утома»;

*Гуглевича Аркадія (1876—1961 рр.) — священника УГКЦ, громадського діяча і його сина Данила (1910—1983 рр.) — священника УГКЦ, в’язня більшовицьких таборів;

*Полєка Миколи (1880—1960 рр.) — професора-філолога, вчителя і його дружини Фердинанди Калинович-Полєк, яка походила з австрійської аристократичної родини (померла 1947 р.);

*Лиско Володимира (1882—1964 рр.) — священника УГКЦ, релігійного і громадського діяча;

*Прокоповича-Орленко Романа Івановича (1883—1962 рр.) — українського оперного співака (бас-баритон) зі світовим іменем, педагога, музиканта-патріота;

*Шпаківського Євстахія (1884—1974 рр.) — багатолітнього дяка та керівника хору Святовоскресенської церкви у Винниках, члена «Просвіти», керівника просвітянського хору;

*Федюка Миколи (1885—1962 рр.) — живописця, графіка, мистецтвознавця, педагога та його дружини Меланії (1898—1979 рр.);

*Нагляка Якова (1889—1959 рр.) — доктора, січового стрільця та його дружини Константи (з Зелеських) (1891—1977 рр.);

*Сидурко Василя (1891—1959 рр.) — скульптора першого на Україні пам’ятника воїнам УГА у Винниках та його дружини Карії (1891—1958 рр.);

*Любич Парахоняк Олександри (1892—1977 рр.) — оперної та камерної співачки;

*Богонюка Василя (1894—1965 рр.) — священника УГКЦ, доктора і його дружини Олени (1899—1976 рр.);

*Керницького Михайла Васильовича (1896—1979 рр.) — краєзнавця, вчителя;

*Зубрицького Гната Антоновича (1897—1989 рр.) — учасника національно-визвольних змагань 1918—1921 рр.

*Підлісецького Володимира (1898—1972 рр.) — січового стрільця, політичного і громадського діяча (могила знаходиться зліва, через дорогу від могили воїнів УГА);

*Йони Ярослава Григоровича (1900—1970 рр.) — стрільця УГА (з 1 січня 1919 р.), козака 3-ї Залізної дивізії Армії УНР та  його рідних братів: Володимира (1890—1969 рр.) — стрільця УГА та Євгена (1900—1988 рр.) (могила знаходиться зліва від центральної дороги, 100 м не доходячи до могили воїнів УГА);

*Барана Петра (1904—1986 рр.) — українського священника, багатолітнього пароха у Винниках (1959—1986 рр.), Почесного громадянина Винник (2014 р., посмертно) і його дружини Меланії (1907—1983 рр.);

*Кияка Григорія Степановича (1910—1987 рр.) — видатного вченого і педагога в галузі аграрної науки, доктора сільськогосподарських наук, професора, члена-кореспондента Академії наук УРСР, заслуженого діяча науки УРСР, завідувача кафедри рослинництва і луківництва (могила знаходиться зліва, через дорогу від могили воїнів УГА);

*Мороза Володимира (1913—1996 рр.) — священника УГКЦ, в’язня сталінських концтаборів, Почесного громадянина Винник (1998 р., посмертно);

*Гниди Володимира Михайловича (1919—2016 рр.) —  воїна дивізії «Галичина», в’язня сталінських концтаборів, багатолітнього паламаря у Святовоскресенському храмі Винник, Почесного громадянина Винник (2014 р.);

*Чеславського Михайла Степановича (1921—2003 рр.) — видатного педагога, багатолітнього директора СШ №29 і його дружини Лідії (1922—2008 рр.);

*Калитовського Івана Теодоровича (1922—1986 рр.) — відомого хірурга;

*Слоти Зеновія Григоровича (1922—2011 рр.) — громадського діяча, педагога, Почесного громадянина Винник;

*Кипріяна Богдана (1922—1943 рр.) — члена ОУН, редактора самописного ілюстрованого журналу для дітей «Дитячий шлях», що виходив у Винниках у 1934—1935 рр. (рідний брат Мирона Кипріяна);

*Йосифіва Петра Миколайовича (1923—2012 рр.) — громадського діяча, члена ОУН і його дружини Софії Іванівни (1927—2002 рр.)  — Почесних громадян Винник;

*Маркевича Богдана Дмитровича (1925—2002 рр.) — українського футбольного тренера, Почесного громадянина Винник;

*Горячого Миколая (1927—2014 рр.) — митрофорного протоієрея УПЦ Київського патріархату;

*Божик Євгенії Дмитрівни (1936—2012 рр.) — прозаїка;

*Білоуса Богдана Дмитровича (1949—1994 рр.) — майстра спорту з вільної боротьби та самбо, багаторазового переможця і призера першостей України та СРСР;

*Саноцької Олесі (1970—2016 рр.) — художника, директора Львівської міської громадської організації «Спільнота взаємодопомоги «Оселя»;

*Осташевської (Лиско) Теофілії — дружини отця Йосифа Осташевського (1890—1948 рр.) — видатного діяча УГКЦ, декана Винниківського з 1927 р. по 1945 р., пароха с. Підберізці з 1927 р. Могила має незвичний напис: «В пам’ять родини Осташевських». Поховано там лише Теофілію Осташевську, а о. Йосифу Осташевському (помер у Харківській тюрмі), Володимиру і Мирославу Осташевським (синам, які загинули у 1944 р. по дорозі фронт) не судилося мати власних могил.

*Михайла Курчака - військового представника УНР, члена  надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині, 1919 р. серпень. (Будапешт). 
*Історичним сакральним об’єктом є капличка, де поховані визначні постаті національно-духовного відродження  — о. Григорій Гірняк (1865–1945 рр.) і о. Стефан Хоминський (1815–1890 рр.) з родиною. Поряд з капличкою похована дочка о. Гірняка – Ірина, яка померла у 1980 р. (працювала вчителем молодших класів).

ВИННИКИ

Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.

Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.

Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.

17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.

23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.

Місто ВИННИКИ ЦЕ:

Перший скульптурний пам’ятник на Україні і в світі Т. Шевченку – 1913 р.

Перший пам’ятник на Україні воїнам УГА – 1922 р.

Винники та Підберізці - перші населені пункти Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р.

1854-1867 р. — Винниківський повіт.

1867 р. — 1918 р. — Винниківський судовий повіт.

Винниківський судовий повіт існував у таких межах (на 1910 р.): Білка Королівська, Білка Шляхетська, Борщовичі, Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончари, Глуховичі, Германів, Кам’янопіль, Журавники, Кам'янопіль, Козельники, Кротошин, Лисиничі, Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин, Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Weinbergen (Винники), Unterbergen (Підгірне).

ЗУНР. 1 листопада 1918 р. — 1919 р. (друга пол. травня) — судовий округ (повіт) Винники.

1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна Винники.

1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.

1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.

1924 р. — Польський Сойм приняв ухвалу про зачислення громади Винник до списку містечок.

20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.

10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р. (з перервою під час війни) — Винники центр Винниківського р-ну. До Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Малі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.

 *Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.

Могила Гуглевича Аркадій (1876—1961 рр.) — священника УГКЦ, громадського діяча і його сина Данила (1910—1983 рр.) — священника УГКЦ, в’язня більшовицьких таборів.

 

Могила Полєка Миколи (1880—1960 рр.) — професора-філолога, вчителя

 

Могила Федюка Миколи (1885—1962 рр.) — живописця, графіка, мистецтвознавця, педагога та його дружини Меланії (1898—1979 рр.)

 

Могила Нагляка Якова (1889—1959 рр.) — доктора, січового стрільця та його дружини Константи (з Зелеських) (1891—1977 рр.)

 

Могила Сидурко Василя (1891—1959 рр.) — скульптора першого на Україні пам’ятника воїнам УГА у Винниках та його дружини Карії (1891—1958 рр.)

Могила Богонюка Василя (1894—1965 рр.) — священника УГКЦ, доктора і його дружини Олени (1899—1976 рр.)

Могила Тимофія Макара (1894—1967 рр.) - січового стрільця, винниківчанина (у лютому 2018 р. перепохований у братську могилу воїнів УГА)

Могила Керницького Михайла Васильовича (1896—1979 рр.) — краєзнавця, вчителя

Могила Підлісецького Володимира (1898—1972 рр.) — січового стрільця, політичного і громадського діяча (могила знаходиться зліва, через дорогу від могили воїнів УГА)

 

Могила Йони Ярослава Григоровича (1900—1970 рр.) — стрільця УГА (з 1 січня 1919 р.), козака 3-ї Залізної дивізії Армії УНР та  його рідних братів: Володимира (1890—1969 рр.) — стрільця УГА та Євгена (1900—1988 рр.) (могила знаходиться зліва від центральної дороги, 100 м не доходячи до могили воїнів УГА)

Могила Степана Титовича Копача (1902—1991 рр.) - січового стрільця, в’язня сталінських концтаборів, Почесного громадянина Винник

 

Могила Барана Петра (1904—1986 рр.) — українського священника, багатолітнього пароха у Винниках (1961—1986 рр.), Почесного громадянина Винник (2014 р., посмертно) і його дружини Меланії (1907—1983 рр.)

 

Могила Кияка Григорія Степановича (1910—1987 рр.) — видатного вченого і педагога в галузі аграрної науки, доктора сільськогосподарських наук, професора, члена-кореспондента Академії наук УРСР, заслуженого діяча науки УРСР, завідувача кафедри рослинництва і луківництва (могила знаходиться зліва, через дорогу від могили воїнів УГА)

 

Могила Мороза Володимира (1913—1996 рр.) — священника УГКЦ, в’язня сталінських концтаборів, Почесного громадянина Винник (1998 р., посмертно)

 

Могила Чеславського Михайла Степановича (1921—2003 рр.) — видатного педагога, багатолітнього директора СШ №29 і його дружини Лідії (1922—2008 рр.)

 

Могила Кипріяна Богдана (1922—1943 рр.) — члена ОУН, редактора самописного ілюстрованого журналу для дітей «Дитячий шлях», що виходив у Винниках у 1934—1935 рр. (рідний брат Мирона Кипріяна)

 

Могила Йосифіва Петра Миколайовича (1923—2012 рр.) — громадського діяча, члена ОУН і його дружини Софії Іванівни (1927—2002 рр.)  — Почесних громадян Винник

 

Могила Маркевича Богдана Дмитровича (1925—2002 рр.) — українського футбольного тренера, Почесного громадянина Винник

 

Могила Горячого Миколая (1927—2014 рр.) — митрофорного протоієрея УПЦ Київського патріархату

 

Могила Білоуса Богдана Дмитровича (1949—1994 рр.) — майстра спорту з вільної боротьби та самбо, багаторазового переможця і призера першостей України та СРСР.

Могила Любич-Парахоняк Олександри Іванівни (1882-1977)  — української оперної співачки (лірико-драматичне сопрано), акторки.

Могила Михайла Курчака (1892-1937) - військового представника УНР, члена  надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині, 1919 р. серпень. (Будапешт).