1895 р. Українці на етнографічній та релігійній картах Австро-Угорської монархії

 

1895 р. Карта «Nationalitäten- und Sprachen-Karte von Österreich-Ungarn 1895» (Prof. Hickmann’s geographisch-statistischer Taschenatlas von Österreich-Ungarn) (Національна та мовна карта Австро-Угорщини 1895 р. (кишеньковий географічно-статистичний атлас Австро-Угорщини проф. Гікмана).

Українців монархії позначено як РУТЕНИ (RUTHENEN).  Західна межа розселення УКРАЇНСЬКОГО етносу - Пряшівщина (тепер Словаччина) та  15-50 км західніше  р. Сян (тепер Польща). Українців Російської монархії позначено як RUSSEN. В Галичині великі міста та прилеглі до них території позначено як польські (Львів, Дрогобич, Рава-Руська, Рогатин, Станіслав  і т д.).

1895 р. Карта «Religions-Karte von Österreich-Ungarn 1895» (Релігійна карта Австро-Угорщини 1895 р. (кишеньковий географічно-статистичний атлас Австро-Угорщини проф. Гікмана).

 

Українці на етнографічній карті Кавказу. 1881 р. Ріхард Андре

 

Ріхард Андре (Richard Andree; 1835–1912) — німецький географ і етнограф. Батько —  Карл Андре, теж географ. Навчався в Лейпцигу. Працював шахтарем у Богемії (на родовищах). Брав активну участь у національних чварах між німцями й чехами. Враження від цієї епохи відображені в його  книгах.

1881 р.    Атлас ”Andree's Allgemeiner Handatlas in sechsundachtzig Karten mit erlauterndem Text.” В атласі поміщено серію етнографічних карт.

"Andrees Allgemeiner Handatlas" — велика картографічна робота (загальний атлас), опублікована в кількох німецьких та іноземних виданнях 1881–1937. Він був названий на честь Річарда Андре (1835–1912) і опублікований Velhagen & Klasing, Білефельд і Лейпциг, Німеччина. Використовуючи хромолітографію замість гравюри на мідних пластинах, але відтворюючи карти з цинкових пластин, які були вигравірувані рельєфно (так само як високий друк), V & K зміг запропонувати детальні карти за набагато нижчою ціною, ніж конкуруючі роботи, такі як 7-е та 8-е видання Stielers Handatlas. Видання Andrees Handatlas 1937 року було надруковано за допомогою офсетного друку.

Перше видання з’явилося в 1881 році. 4-е та 5-те видання були відредаговані Карлом Паулем Альбертом (1851-1912);  6-8 видання Ернстом Амброзіусом і останнє видання Конрадом Френцелем. Картографи: Г. Юнгк (†1932), Р. Кохер, Е. Умбрайт (†1904), Т. Адольф (†1930), Г. Міліш (†1925), К. Тенцлер (†1944), хоча виробництво ряду карт було передано географічним інститутам, таким як Peip, Wagner & Debes, Sternkopf, Sulzer.

Карти атласу Андре були використані для Універсального атласу Касселла (Cassell's Universal Atlas), який був опублікований у Лондоні в 1891-1893 роках з використанням карт, надрукованих у Лейпцигу англійською мовою і для "Times Atlas" за 1895-1900 рр. Отже, в 1893 р. вийшли друком англомовні варіанти мап.

 Австрійські видання Атласу виходили у Відні в 1881, 1889, 1893, 1903 і 1913 роках. У Стокгольмі було опубліковано чотири видання "Andree's Stora Handatlas" (1881, 96 карт; 1899, друге видання, 130 великих карт і 140 карт із вставками; 1907, третє видання, 143 великі карти та 163 карти з вставками), з додатковими картами Скандинавії; і 1924. Текст на зворотному боці та вступний матеріал були шведською мовою.

Французькі видання Атласу виходили з 1882 р. Італійські видання були опубліковані в 1899 і 1915 роках. Данські видання були опубліковані в 1882 році та після Шлезвізьких плебісцитів (пройшли 10 лютого і 14 березня 1920 року на території німецького Шлезвігу щодо приналежності цього регіону Німеччині або Данії) в 1923 році. Норвезькі видання були опубліковані в 1882 і 1923 роках. Фінське видання було опубліковано в 1899 році.

 1881 р. Карта  "Die Volker des Kaukasus nach Rittich" (Народи Кавказу за Ріттіхом). Українці на Кубані названі  Klein-Russen (Малоруси).

Україна на картах Тобіаса Йоганна Маєра. XVIII ст.

 

Тобіас Йоганн Маєр (Tobias Mayer; 1723—1762), німецький астроном та картограф.

Народився в Марбаху (Вюртемберг). Самостійно вивчив астрономію й математику. У 1746—1751 працював у Картографічному бюро в Нюрнберзі (у 1746 р. очолив картафічну майстерню «Спадкоємці Гоманна»), з 1751 — професор математики Геттінгенського університету, з 1754 — директор обсерваторії цього університету.

Вніс великий внесок до розвитку картографії. Поліпшив методику складання карт, удосконалив деякі кутовимірні і картографічні інструменти.

Наукові роботи належать до спостережної астрономії. У 1747—1748, користуючись мікрометром власної конструкції, виконав велике число вимірювань кутового діаметру Місяця й визначень моментів проходження Місяця через меридіан; визначив з високою точністю селенографічні координати 89 деталей на Місяці, які послужили топографічною основою складеної ним карти Місяця (видана в 1775). З аналізу цих спостережень, а також пізніших, виконаних ним у Геттінгені, Маєр знайшов повне геометричне пояснення лібрації Місяця, установив положення її осі обертання, підтвердив виявлене Е. Галлеєм вікове прискорення Місяця та визначив його величину.

Найважливішим досягненням Маєра було обчислення місячних і сонячних таблиць, опублікованих у 1755. У цих таблицях, уперше складених на основі вдалого поєднання теорії зі спостереженнями, використовували дані теорії Ейлера для найголовніших нерівностей руху Місяця, а чисельні значення членів відповідних рядів вибиралися так, щоб вони краще узгоджувалися зі спостережними даними. Маєр добився розбіжностей між теорією й спостереженнями, що не перевищують 1,5', що мало важливе значення в той час, оскільки рух Місяця використовували для відліку гринвіцького часу та визначення довготи. У 1765 Британське адміралтейство нагородило роботу Маєра премією, оголошеною ще в 1713 за розробку методу знаходження довготи в морі. Місячні таблиці Маєра, покладені в основу методу, були покращені Дж. Бредлі та видані в 1770 разом зі складеними Маєром описом методу й інструкціями із застосування таблиць. На основі спостережень О. К. Ремера, Н. Л. Лакайля та своїх, Маєр вивів власні рухи 57 зірок; ця робота зіграла велику роль у подальшому розвитку зоряної астрономії. Склав каталог розташувань 998 зодіакальних зірок (виданий у 1775). Розробив теорію похибок (колімації, нахилу, азимута) пасажного інструменту.

1749 р. Карта «Magni Dvcatvs
Litvaniæ..» (Карта Литви) з картою-вставкою течії Дніпра (від Черкас до гирла). Гравер Жан Ніпрекіс (Niepreckis (Nieprzecki) Jean; 1719 - 1754 ). Видавництво «Спадкоємці Гоманна», Нюрнберг.

Українські історико-географічні землі представлені Червоною Руссю (Russia Rubra), Поділлям (Podolia), Волинню (Volhinia), Покуттям та Сіверщиною в складі Московії.

1749 р. Карта «MAGN. DVCATVS LITVANIÆ in svos palatinatvs et districtvs divisvs / delineatus a... Ioanne Nieprecki... Simulque exactiore locorum positione quantum fieri potuit correctus a Tobia Majero. - Norimbergae : impensis Homannianorum Heredum, 1749»  (Карта Литви).

Українські історико-географічні землі представлені Волинню (Volhinia).

1750 р. Карта «МАРРА GEOGRAPHICA REGNI POLONIAE EX NOVI/JIMIS QUOTQUOT /UNT MAPPIS yPECIALIBUS COMPO/ITA ET AD LL. yTEREOGRAPHICAE PROJECTIONS REVOCATA A TOB. MAYERO S.C.S.» (Географічна карта Польського королівства, спеціально скомпонована з найновіших, які лише е, карт і повторена для стереографічної проекції Тобіасом Майером [географом] с[вященної] королівської] м[илості]). Видавництво: Амстердам. Видавець: “Спадкоємці Гоманна” (Homaniannos Heredes)

Шкали лінійного масштабу: Milliaria Germ, com., Leucae gallicae

Мідерит (орнаментація - в техніці офорту).Багатоколірна. Папір

53 х 45,5 см. Масштаб бл. 1: 2 800 000 Мова: латинська, французька.

Опис карти подано за виданням М. Вавричин (2009) з доповненнями аора.

Заголовок у правому верхньому куті, у рамці, прикрашеній рослинним орнаментом, у нижній частині якої зображення двох монет: Polnifcher Tympfe. Карта у дволінійній рамці з вказаними градусами; нанесено картографічну сітку. У картуші із заголовком — видавнича примітка спадкоємців Гоманна з датою: Luci publicae tradita per Homan-nianos Heredes. Norimb. A. MDCCL. У лівому нижньому куті - багата декорація з орнаментом, зображенням ведмедя, дерев і палашів, увінчана королівською короною, на тлі якої два щити з гербами Речі Посполитої і Саксонії. У нижній частині декорації — дві шкали лінійного масштабу. Над верхньою рамкою карти другий заголовок: Carte des Etats de la Covronne de Pologne, nouvelle-ment deffmee par Mr- Tob. Mayer et publiee par les Heritiers de Homann, Гап MDCCL.

Карта охоплює територію від Ризької затоки (Sinus Livonicvs) на півночі до гирла Дністра (Dniefter) на півдні, від Ґлоґува (Glogau) на заході до Курська (Kursk) на сході.

Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті позначені державні кордони Польського королівства з Великим Литовським князівством (Magnus Dvcatvs Litvaniae), Російською імперією (Imperii Russici Pars), Угорщиною (Regni Hvngarici), Німеччиною (Germanise Pars), Османською імперією (Imperii Tvrcici Pars).

Умовними знаками на карті показано рельєф, гідрографію та населені пункти.

Позначено українські історико-географічні землі (на той час у складі Польського королівства): Волинь (Volhinia), що охоплює Волинське, або Луцьке, воєводство (Раї. Volhinioefive Lysvcens); Поділля (Podolia) з Подільським (Pal. Podolise) та Брацлавським (Palatinat. Braclaviensis) воєводствами; Київське воєводство (Palat. Kioviensis); на заході — Белзьке воєводство (Pal. Belzens) та Руське, або Львівське, воєводство (Palat. Russiae Jive Leopoliensis), південна частина якого названа Покуттям (Pokvtia). Землі Полісся (Polesia) окреслені в межах Великого Литовського князівства. Київська губернія (Gvbemivm Kioviense), яка лежить на Лівобережжі і охоплює Чернігівщину і Новгород-Сіверщину, показана у складі Російської імперії. Мала Татарія (Tataria Minor) — у межах Кримського ханства, частина Буковини — в межах Молдавії, Закарпаття — Угорщини.

Червона Русь (Russia Rubra) на карті займає територію Белзького, Волинського та Київського воєводств. Напис UКRAINА (Україна) зображено великими літерами й охоплює територію від Покуття до Дніпра. Це одна із перших карт де до України належить Галичина. UКRAIN (Україна) ототожнюється з Червоною Руссю (RED RUSSIA). Червона Русь – територія від м. Ярослава та м. Перемишля (тепер Польща) до Бєлгорода (тепер Росія).

У межиріччі Дніпра (Nieper F., Dnepr fi, Dnieper F.) і Дністра (Niester F., Dneftr Dniefter F.) підписано Дике поле (Dzike Pole і. e. Campi deferti), на якому відсутні населені пункти, окрім Запорізької Січі (Zaporozskaja Sjecza), яка зображена як місто на правому березі Дніпра.

Гідрографічна мережа українських земель представлена Дніпром, Дністром, Південним Бугом (Bog f.) з багатьма лівими та правими притоками та північним узбережжям Чорного моря (Mare Nigrom).

Підписані гори Карпати (Montes Carpathici Crapack), на території України показано багато пагорбів. Лісові масиви позначені в поріччі Дніпра і його приток.

Тобіас Майєр вперше опублікував цю карту 1750 р., замінивши нею карти Польщі Й. Б. Гоманна (J. В. Homann) 1705 р. (з картою-врізкою Саксонії) та Regni РоІопіае 1715 р. Карта створена на основі карти Курляндії 1747 року та карти Литви 1749 року Яна Непжецького (Jan Nieprzecki).

Карта друкувалася у багатьох атласах цієї фірми аж до кінця XVIII ст. Загалом відомо шість плит, виготовлених для друкування карти. У 1757 р. був надрукований варіант карти з частково зміненим заголовком над верхньою рамкою, 1772 р. карта з’явилася з позначеними новими кордонами Польщі з Австрією і Пруссією після першого поділу Польщі. У 1773 р. надрукований новий варіант зі зміненим картушем, продовженим зображенням ситуації на території Угорщини та русла Дунаю, а також багатьма новими містами і селами. Правдоподібно, що зразком для доповнень на цьому варіанті стала карта італійського картографа Джованні Антоніо Ріцці Дзнноні «Carte de la Pologne» (1772 p.). Наступний варіант карти T. Майєра, що вийшов 1793 р., демонструє кордони Польщі після другого поділу, а варіант 1795 р. — кордони після третього поділу Польщі.

Карта Т. Майєра набула великої популярності в другій половині XVIII ст. На її основі створювалися численні переопрацювання, зокрема карти Жана-Франсуа Домона (Jean-Fran<;ois Daumont) Les Royaumes de Pologne et de Prusse (Париж, 1757), Вінченцо Паґані (Vincenco Pagani) Марра geographica Regni Poloniae (Флоренція, 1771), Йозефа Антона Лідла (Joseph Anton Lidl) Марра geographica Regnorum Poloniae et Prussia: (Відень, 1772), Маттеуса Альбрехта Лоттера (Matthaus Albrecht Lotter) та Рігобера Бонна  та ін.

1765 р. Карта “Map of the Kingdom of Poland and the Grand Dutchy of Lithuania, from Tob. Mayer of the Cosmographical Society of  Nuremberg,”. Видавництво Лондон, формат мапи  45.5 x 53.5 cм. Напис UКRAIN (Україна) зображено великими літерами й охоплює територію від м. Ярослава та м. Перемишля (тепер Польща) до Дніпра. UКRAIN (Україна) ототожнюється з Червоною Руссю (RED RUSSIA). Позначено українські історико-географічні землі: Russiа (Русь) – територія Західної України, Podolіа (Поділля), Volhyniа (Волинь), Pokutia (Покуття). Полісся позначене на карті як Podolіа (Поділля).

На карті зображена Союзна держава Королівство Польське і Велике Князівство Литовське. В легенді карти –

·        Королівство Польське;

·        Велике Князівство Литовське;

·        Автономний регіон Польська Пруссія;

·        Автономний регіон Червона Русь.