Українські землі на карті Південної Московії. 1620 р. Ісаак Масса

 З легкої руки Ісаака Масси до європейської науки увійшли: українська назва південних придніпровських степів “Дике поле”, яку на картах почали позначати як “Dikoia Pole” та назва «Окраїна» для московського Наддоння.

1620 р. Карта “Moscoviae Pars Avstralis. Auctore Isaaco Masa” (Частина південної Московщини). Автор: Ісаак Масса.

Для створення карти Московії він використав власні відомості та карти, виготовлені у Московщині. Вперше карта була надрукована в доповненні «Appendix Atlantis» до атласу Г. Меркатора «Atlas Novus», виданому Йодокусом Гондіусом 1633 р. Пізніше входила до всіх атласів Меркатора, які видавали Йодокус Гондіус та Ян Янсон, а також – до атласів В. Блау.

Карта була опублікована в 1638 р. в атласі Гондіуса-Янсона «GERARDI MERCATORIS ET I. HONDII. ATLAS NOVUS, SIVE DESCRIPTIO GEOGRAPHICA TOTIUS ORBIS TERRARUM, TABULIS AENEIS LUCULENTISSIMIS ET ACCURATISSI-MIS EXORNATA, TRIBUS TOMIS DIS-TINCTUS. AMSTELODAMI, APUD IO-ANNEM JANSSONIUM ET HENRICUM HONDIUM, 1638. - T. I. - P. 162-163».

Мова мапи – латинська. Заголовок карти розташований у художньому картуші, у правому верхньому її куті. Картуш з двох сторін підтримують зображення чоловічої й жіночої постатей. Карта має дволінійну рамку, в якій позначено градуси та підписано сторони світу: Septentrio, Meridies, Оссіdens, Oriens. У правому нижньому куті, над рамкою, - шкали лінійного масштабу. У лівому верхньому куті, в декорованій рамці, вміщено текст: D. Isaaco Massa Equiti Nobilifsimo et Regies Suecorum Maieftatis Delegato Amplifsimo D. D. Joannes JanJsonius.

Карта охоплює територію від Вологди (Wologda) на півночі до північної частини Кримського півострова на півдні, від течії Дніпра (без назви) на заході, до течії Волги (Wolga olim Rhafl.) на сході.

В тій частині, що охоплює територію України, на карті позначені: частково Лівобережжя, Приазов’я, Азовське море, північ Кримського півострова, Сіверщина (Ducatus Severiensis) – в басейні річки Сейм, Кримська або Перекопська Татарія (Crimea seu Tartaria Przecopensis) - в Приазов’ї, між течіями Дону (Tanais flu.) та Сіверського Дінця (Donetz Reca, Sevensci Donetz fl).

На північний схід від Приазов’я (Рязанщина) розміщено напис: Ograina (Окраїна) та Dikoia Pole (Дике поле), між течіями річок Сосна і Донець. З заходу Дике Поле обмежене Окою (Осса reca). Вся карта вкрита зображенням лісів, які позначені малюнком у вигляді окремих листяних дерев.

Населені пункти на землях України позначені на узбережжі Азовського моря, півночі Криму та на берегах Сивашу (Golfо de Nigropoli). Назви населених пунктів свідчать про те, що автор використав для створення карти середньовічні портолани. Позначено такі населені пункти: Palestra, Portetti, Combra, Polonixe, Cabardi, Pifan, Lena de Isal, Lena de Gospo, S. Giordgio, показані також соляні копальні - Salinea, на Перекопському перешийку - Sescam, Nouamoenia, Przeсор. На лівому березі Дніпра позначене тільки місто Путивль (Potwlo) та річки. Вздовж річок, з яких підписано назви лише двох, - Кінська (Konjka Wolda flu) та Сейм (Sem fl), і ті, що впадають в Чорне море, позначені міста Nigropol, Naubarum, Pasiris, Hercanum, Torracca, Carcina, Tamiracca, Bonus Portus.

Опис карти подано за М. Вавричин (2004) з доповненнями автора.

ДИКЕ ПОЛЕ (лат. Loca deserta, пол. Dzikie Pola) — історична назва українських причорноморських степів у XVI—XVIII cт. У вузькому розумінні — історико-географічна назва українських причорноморських степів між середньою нижньою течією Дністра на заході, нижньою течією Дону і Сіверським Дінцем на сході, від лівої притоки Дніпра — Самари і верхів'їв приток Південного Бугу — Синюхи та Інгулу на півночі, до Чорного і Азовського морів та Криму на півдні.

У широкому розумінні — назва всього Великого Євразійського Степу, який також називали Великою Скіфією в часи античності чи Великою Тартарією в часи середньовіччя у європейських і Дешт-і-Кипчак у східних (переважно перських) джерелах. У XVI— XVII ст. уряд Польсько-Литовської держави Диким Полем вважав українські землі, що розташовувалися на схід і південь від Білої Церкви, й роздавав їх магнатам і шляхті у приватну власність як незаселені, хоча там проживало українське населення. У 2-й пол. XVIII cт. після освоєння козацтвом степу аж до Чорного моря термін "Дике поле" вийшов з ужитку.

        Особливо сприятливими для заселення українцями Дике Поле стало XIV-XVI ст., коли ці землі ввійшли до складу Великого князівства Литовського. На території Дикого Поля розташовані сучасні Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Харківська та Херсонська області України.

 

1636 р.