Вірменська апостольська церква — два Католикоси і два Патріархи

 

Вірменська апостольська церква — національна церква вірменського народу, яка є частиною орієнтального православ'я, одна з найдавніших християнських церков. Велика Вірменія була першою державою, яка прийняла християнство як свою офіційну релігію під владою правителя Тірідата III з династії Аршакуні у 301 р.

Структура Вірменської апостольської церкви (ВАЦ) станом на 2026 рік складається з чотирьох ієрархічних престолів: двох католикосатів та двох патріархатів

Два Католикоси.

Хоча вони рівні за духовним саном, існує ієрархія честі:

*Верховний Патріарх і Католикос усіх вірмен (Першоієрарх ВАЦ) — резиденція у Святому Ечміадзіні, Вірменія. Він вважається наступником святого Григорія Просвітителя і має першість честі серед інших ієрархів.

*Католикос Великого Дому Кілікії — резиденція в Антеліасі, Ліван. Він володіє рівними з Католикосом усіх вірмен правами на висвячення єпископів та мироваріння у межах своєї юрисдикції.

Два Патріархи.

Патріархати ВАЦ є автономними у внутрішніх справах, але канонічно визнають верховенство Ечміадзінського престолу:

*Вірменський патріарх Єрусалима — опікується вірменськими громадами у Святій Землі та Йорданії. Резиденція — Собор Святих Яковів у Вірменському кварталі Єрусалима.

*Вірменський патріарх Константинополя (Стамбула) — має юрисдикцію над громадами в Туреччині та на острові Крит.

З історії. Григорій Просвітитель, покровитель Вірменської апостольської церкви, та вірменський цар Тірідат III, правитель того часу, зіграли ключову роль в офіційній християнізації Вірменії. Св. Григорій Просвітитель став організатором ієрархії Вірменської Церкви. З того часу глави Вірменської церкви називаються католикосами і досі мають той самий титул. Святий Григорій обрав місцем католикосатету тодішнє столичне місто Вагаршапат у Вірменії. Він побудував понтифічну резиденцію біля церкви під назвою "Пресвята Богородиця" (яка в останні часи набула б ім'я Святого Ечміадзіна).

У 485 р. католикосат було перенесено до нової столиці Двіну. У X столітті вона переїхала з Двіна в Дзораванк, а потім в Агтамар (927 р.), В Аргіну (947 р.) Та в Ані (992 р.).

Після падіння Ані та Вірменського королівства Баградіц у 1045 році маси вірмен мігрували до Кілікії. Католикосат разом з людьми оселився там. Місце перебування церкви (тепер відоме як Католикосат Великого дому Кілікії) спочатку було встановлено в Сівасі (1058 р.), переїхавши до Тавблора (1062 р.), потім до Дзамендава (1066 р.), Джовка (1116 р.), Хромгла (1149 р.) і, нарешті, в Сісі (1293 р.), столиці Кілікійського королівства.

Кілікійське королівство — вірменське феодальне князівство, надалі королівство, яке існувало у Кілікії (північно-східне узбережжя Середземного моря, сучасн. Туреччина) з 1080 до 1375 року. Виникло на початку XI століття у результаті масової міграції вірмен з території Вірменії, викликаного нападом сельджуків, а також захопленням Візантією міст Васпуракана, Ані та Карса, переселенням вірмен до західних областей імперії.

Після падіння Вірменського королівства Кілікія, в 1375 році, Церква також взяла на себе роль національного керівництва, а Католикос був визнаний етнархом (главою нації). Ця національна відповідальність значно розширила сферу місії Церкви.

Два католикосатати, починаючи з 1441 р.

У 1441 р. у Ечміадзіні в особі Кіракоса І Вірапеці з Вірменії був обраний новий Католикос усіх вірмен. У той же час католикос у відставці в Григорії IX Мусабегіан (1439–1446) залишався католикосом Великого дому Кілікії. Тому з 1441 р. в Вірменській Апостольській Церкві існують два католикосатати, що мають першість католикосату всіх вірмен у Матері Престолу Святого Ечміадзіна, визнаного Католикосататом Великого дому Кілікії. Верховний Патріарх і Католикос усіх вірмен проживає у Матері Престолу Святого Ечміадзіна. 

Фото. Ечміадзінський собор, церква-мати Вірменської апостольської церкви