В
с. Космач є 4 церкви: присілок Рушір,
присілок Завоєли, в центрі села є дві
церкви: греко-католицька і православна
ПЦУ Петра і Павла (про яку йде мова). У
2023 році 3 церкви перейшли на новий
календар.
В
церкві Петра і Павла в серпні 2023 р.
відбулися збори, за новий календар
проголосувало 3 людей. Другі збори відбулися в жовтні 2023 р. , за новий
календар - 9 людей (загальна кількість
присутніх на зборах - більше 300 осіб). 2024
рік пройшов відносно спокійно.
У 2025 році священник сказав, що все спокійно,
ніхто не вимагає переходу, але люди
хвилювалися. Тоді сам священник ініціював
опитування з підписами в книзі (серією
і номером паспорта). Книга була з печаткою
і підписом священника, прошита. В книзі
було 3 графи: за новий календар, за старий
календар, не підтримую жодний.
У
Космачі 32 присілки, різні люди обійшли понад 20. Біля 1 400 підписалося за старий
календар, десь 150 - за новий.
В
грудні 2025 року ще провели збори, головував
на зборах сам священник, 211 людей
проголосувало за Юліанський календар.
Збоку стояли люди парафії і прийшли з
греко-католицької церкви (їх було
приблизно 70-80 людей). Вони не дали себе
порахувати, сказавши, що вони не вівці
і розійшлися.
Остання
служба за Старим стилем була 22 грудня
2025 року.
Священник
сказав, що треба переходити, або інакше
беріть колючий дріт і обгородіться,
зробіть собі республіку. Люди після
служби з ним говорили, але священник
вже не давав себе вговорити. Дальше люди
почули, що священник зібрав своїх
прихильників (працівники шкіл, лікарні,
сільради, бігає вночі на різні зустрічі,
а до людей ставиться байдуже).
25
грудня голова ТГ попросив, щоб була
Служба Божа, може бути не Різдвяна, але
щоб була. Було прийнято, щоб була служба
за воїнів, бо церква в пості й владика
сказав, що не може правитися 2 Різдва.
Але
перед 25 грудня священник сказав, щоби
ключі від церкви сховали так, щоб самі
не знали де. А він вирішить. В ніч з 24 на
25 грудня о 11. 20 год священник пише пост,
що 25 грудня о 10.00 буде Різдвяна служба.
Перед 10 год біля церкви зібралися люди,
десь до 100 людей гарно вдягнені та прийшли
люди, які просто боялися за свій храм
(одіті вони були буденно).
Ключів
від церкви не було звичайно. Між людьми
почалася словесна перепалка, образи.
Святково вдягнені називали себе
патріотами й елітою, юліанців обзивали
3 сортом і москалями, які хочуть
москальських свят, хочуть путіна. Така
обстановка була кілька годин, хоча в
150 метрів була греко-католицька церква
і там правилася служба.
Священник
після цього сказав, що захворів, але
заміни за себе не давав, давав лише, коли
були похорони.
7
січня церква була повнісінька, не було
де голці впасти, але священник не прийшов
і не дав заміну, хоча до нього їздили і
просили. Він навпаки сказав, що на його
хату напали.
Дяк
читав 7 січня акафіст, люди колядували,
жінки плакали.
14
січня, на Василія, людей було знов багато,
був адвокат (якого найняли). Провели
збори. Понад 300 людей проголосувало за
Юліанський календар. Адвокат оформив
документи та здав в єпархію. Сказали
чекати місяць на рішення.
18
січня (другий Святий вечір), воду освятили
в монастирі в Березові і роздавали в
церкві.
19
січня в церкві читав акафіст дяк, співав
хор, люди самі пішли на ріку. На ріку
запросили освятити воду монахів із
монастиря. Тому освячення води відбулося.
На ріці було більше ніж 1 000 людей.
Стрітення
було в церкві, давали освячені монахами
свічки.
Пройшов
місяць, владика прийняв рішення:
священника відсторонити, церква лишається
на Юліанському календарі, був призначений
новий священник.
Люди
щасливі їхали додому, повернули до
нового священника познайомитися, але
той вже відмовився (його за цей час
встигли залякати). «Еліта» (друзі
священника) поїхали на другий день в
єпархію і владика дозволив колишньому
священнику повернутися.
Але
церква була закрита. Священник став
приїздити в село, до нього бігли
новоюліанці, вони молилися під церквою.
З парафіянами церкви священник не пішов
на контакт, сказавши, що він тепер з
«елітою», а Юліанці - 3 сорт.
Перша
неділя посту, віряни прийшли до своєї
церкви, але священник прийшов вже з
новоюліанцями, які стали ображати людей.
Почалася сварка. Юліанці стали молитися,
а священник забрав своїх і пішов з другої
сторони церкви.
На
наступну неділю прийшли новоюліанці,
священник, голова ТГ. Вони покликали
для здійснення свого злочину людину,
яка сиділа за вбивство. Останній приніс
болгарку. Збоку церкви є маленьке вікно,
яке той спочатку вибив, а потім обрізав
ґрати на вікні. І так попали в церкву.
На вулиці була поліція, але на прохання
людей вмішатися, не реагувала.
Всі
ці люди, які були причетні до злочину
стосовно церкви, осквернили божий дім,
де 120 років вже правилися служби і
молилося не одне покоління космацьких
гуцулів. Зайшовши в церкву, священник
оточив себе своїми прихильниками, а по
дорозі в Космач, його супроводжує
поліція, бо живе він в сусідньому селі.
Він
не звернув увагу, що в єпархії затвердили
церковну десятку, що зборами був обраний
голова цієї десятки. Священник Кіфор
став директором церкви і установив свої
правила. Розрізали райські двері,
розрізали сейф з грошима, але ніхто вже
не дізнається, де і на що пішли гроші.
В
церкву пішли ті, що хотіли переходу на
новоюліанський календар (але ж вони
мають ще дві церкви), пішли греко-католики
(мають теж свою церкву), які мріяли
захопити цю церкву ще з 90-х років і пішли
ті, що не вірять, що ще можна добитися
ПРАВДИ, пішли зі страху.
Так,
священник зумів роз'єднати, пересварити
ціле село, перегнівати рідних, зробити
одних вищими за інших. Люди перестали
вітатися на вулиці, всі бесіди в селі
лише про календарі і церкву.
Значна
частина людей знайшла собі священника
(УПЦ Київський патріархат), який їм
править службу Божу в лісі, біля гробу
Господнього (це велика каплиця, де
закінчується хресна дорога). Люди стоять просто неба, але відчувають Божу благодать.
Ще
більша частина людей не йде нікуди.
Причини у кожного свої: хтось розчарувався
у духовенстві, яке допустило цей гріх,
хтось чекає, що замінять священника, а
хтось просто не може пішки дійти до
того місця, де правиться служба Божа,
бо болять ноги.
З
церкви зробили об'єкт, всюди наклали
камери, поставили на сигналізацію,
обвішали оголошеннями, що об'єкт під
охороною. В ґанок церкви уже не зайдеш
помолитися, бо виє сирена і зразу біжить
голова ТГ до церкви.
Святе
місце осквернили та оскверняють дальше,
Божа благодать покинула приміщення і
подвір'я, люди чекають, що буде розплата,
одним за причетність до осквернення, а
другим - за те, що боялися вмішатися,
коли їхню святиню оскверняли.
Але
всі мають пам'ятати одну істину - Бог
принижений не буває!!!
Зараз
ламається увесь стрій національної
сутності українського народу, нівелюється
сама природа української душі. Нас
перетворюють на безлике «воно», яким
легко управляти й заганяти в стійло.
Але сила духу народу нездоланна! Ніякі
глобалістські виверти, тим паче модницькі
віяння, його не здолають. Якщо не змогли
цього добитися впродовж тисячоліття,
то не досягнуть і нині.
Українські
церкви у 20 і 21 ст. святкували Різдво до
«реформи» завжди 7 січня. За цією датою
Різдво святкували в Організації
Українських Націоналістів та в Українській
Повстанській Армії. Чи в когось повернеться
язик назвати ці організації прислужниками
московської церкви? Степан Бандера -
син греко-католицького священника, і
Різдво, як і оунівці та упівці, відзначав
7 січня.
З
розповідей учасників і очевидці цих
ганебних подій в ПЦУ!
Фото
з сайту «Вікна».