ПІДПРИЄМСТВА та УСТАНОВИ м. ВИННИКИ. 1960-ті рр. — 1980-ті рр..
*тютюнова фабрика;
*швейна фабрика (три цехи виробничого об'єднання «Юність» (вул. Леніна, зараз там супермаркет «Рукавичка» і складські приміщення);
*ливарний й інструментальний цехи Львівського виробничого об'єднання «Полонина» (тепер бічна вул. В. Івасюка, біля колишньої дитячої поліклініки);
*цех львівського виробничого об’єднання «Галантерея» (вул. Т. Шевченка, навпроти пам'ятника Т. Шевченку);
*два цехи Львівського заводу пластмасових виробів (один цех біля озера на Забаві, другий - на вул. І. Франка, навпроти готелю «Святослав»);
*консервний цех заводу «Харчопродукт» (навпроти теперішнього готелю "Святослав", на вул. І. Франка);
*молокозавод (маслозавод, молочарня) (на Розлавці);
*ковбасний цех (біля теперішньої школи «Берегиня»),
*ветеринарна станція на вул. Леніна (навпроти СШ №47);
*пошта та телеграф (вул. Леніна, 30; тепер житловий будинок біля музею; керівник - п. Манзевич);
*Львівський лісгосп (Винниківське лісництво);
*цегельний завод (1959—1961 рр. переобладнано та механізовано; працювало 58 робітників, випускали 9 млн штук цегли на рік) (тепер великий житловий масив під Жупаном);
*млин (на вул. І. Франка);
*друкарня (на вул. Танкістів, тепер там музей);
*Винниківський цех №3 Львівської меблевої фабрики де працювало 116 робітників на в-ві кімнатних буфетів та столиків під радіо (вул. Т. Шевченка, нижче церкви);
*банк на вул. Леніна (Галицькій) (тепер історико-краєзнавчий музей);
*електровня (на Розлавці) (доглядач був пан Купяк);
*бойня (на Загородді) (діяла до 1960-их рр.);
*пожежна станція (діяла до 1960-их рр.), тепер там магазин — «Шанс»;
*бляхаря на вул. І. Франка (в сусідньому приміщенні приймали шкірки з кролів і знаходився коминяр).
З підприємств побутового обслуговування працювали:
* перукарня (вул. Леніна; центральна зупинка);
*ательє по пошиттю одягу (вул. Леніна, тепер там - перукарня, похоронне бюро, водоканал);
*майстерні з ремонту холодильників (на «Неграх») та взуття;
*прокатний пункт;
*приймальний пункт хімчистки;
*баня (на вул. І. Франка);
*фотоательє (Василь Висоцький, п. Бочковський; навпроти теперішньої пошти на вул. Галицькій, діяло ще в 1960-х рр.; пізніше - біля кінотеатру «Карпати»).
У Винниках діяли (дані на середину 1970-х рр.):
*будинок культури на 200 місць;
*кінотеатр «Карпати» на 400 місць;
* клуб тютюнової фабрики на 400 місць;
*будинок піонерів;
* 6 бібліотек із книжковим фондом 84 тис. Томів;
* у двох середніх та одній восьмирічній школах – 88 вчителів та 14 вихователів груп продовженого дня, 1651 учень;
*у 3-х класах робочої молоді – 55 учнів;
*у школі-інтернаті — 27 вчителів, 4 лікарі, 8 осіб середнього медичного персоналу та понад 300 учнів.
Медичне обслуговування населення здійснювалося (дані на середину 1970-х рр.):
*поліклінікою (вул. Леніна);
*дитячою консультацією;
*лікарнею на 120 ліжок (споруда навпроти теперішнього ЦНАПу;
У медоб'єднанні міста — 25 лікарів, у т. ч. троє кандидатів медичних наук, 56 осіб середнього медичного персоналу (дані на середину 1970-х рр.).
Магазини та громадське харчування (дані на середину 1970-х рр.):
*15 продуктових, 2 промтоварні та 2 господарські магазини, 29 точок громадського харчування.
Будівництво:
*велося велике житлове будівництво (у 1966—1976 роках. здано в експлуатацію 17,4 тис. кв. метрів житлової площі).
Досягнення винниківчан:
*за трудові успіхи 83 мешканці міста відзначені орденами та медалями СРСР.
ВИННИКИ
Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.
Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малий Винник. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.
Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.
17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.
23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.
Місто ВИННИКИ ЦЕ:
Перший скульптурний пам’ятник в Україні й у світі Т. Шевченку – 1913 р.
Перший пам’ятник в Україні воїнам УГА – 1922 р.
Винники та Підберізці - перші населені пункти Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р.
Понад 40 ГЕРОЇВ, що віддали своє життя за Свободу України під час москальсько-української війни! Вічна Вам пам'ять!
1854—1867 рр. — Винниківський повіт.
1867—1918 рр. — Винниківський судовий повіт.
Винниківський судовий повіт існував у таких межах (на 1910 р.): Білка Королівська, Білка Шляхетська, Борщовичі, Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончари, Глуховичі, Германів, Кам’янопіль, Журавники, Кам'янопіль, Козельники, Кротошин, Лисиничі, Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин, Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Weinbergen (Винники), Unterbergen (Підгірне).
ЗУНР. 1 листопада 1918 р. — 1919 р. (друга пол. травня) — судовий округ (повіт) Винники.
1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна Винники.
1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.
1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.
1924 р. — Польський Сойм прийняв ухвалу про зачислення громади Винник до списку містечок.
20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.
10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р. (з перервою під час війни) — Винники центр Винниківського р-ну.
До Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.
*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.
*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.
*Байцар Андрій. СТАЛИЙ РОЗВИТОК ГРОМАДИ м. ВИННИКИ. Монографія. Львів-Винники, 2024. 177 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар