субота, 10 лютого 2018 р.

1919 р. Карта України (представлена делегацією УНР на Паризькій мирній конференції)



        Брест-Литовський та Пінськ (тепер Білорусь) в складі України. Стародубщина (тепер Росія, займає 12 сучасних районів Брянської області) та Кубань в складі України. Крим, Луганщина та Донеччина теж належать до України. Таганріг (місто й округ) в складі України.
Проведений у царській Росії в 1897 році перепис населення показав, що більша частина людності нинішньої Брестської області вважали себе українцями (офіційно – малоросами) й, відповідно, спілкувалися українською мовою. Наприклад, у Берестейському повіті їх було 64,4%, у Кобринському – аж 79,6%. Значну частку становили вони в інших південних повітах тогочасних Гродненської та Мінської губерній. Пізніші переписи, які там проводилися за часів міжвоєнної Польщі, Радянського Союзу й Білорусі, фальсифікували етнічний склад населення.
Згідно з переписом 1897 року, в Таганрозькому окрузі проживало 61,7 % українців. Під час визвольних змагань 1917–1921 років Таганріг навіть на деякий час, у березні-квітні 1918 року, став столицею Української радянської республіки. Але в травні цього року місто вже контролювали німецькі війська. До гетьмана Павла Скоропадського таганрожці послали делегацію, яка звернулася з проханням включити місто до складу Української Держави. І деякий час Таганріг був у її складі.  У  1924 році, уже за часів існування СРСР, більшовицьке керівництво вирішило змінити кордони Української радянської республіки й Російської Федерації. Тоді від України було відібрано низку територій – серед них Таганріг і землі навколо нього. Те, що Таганрозький округ був українським, засвідчив всесоюзний перепис 1926 року. Українці становили 71,5 % населення округу. Хоча в самому місті Таганрозі переважали росіяни. Але в цьому немає нічого дивного. Навіть у тогочасній радянській Україні чимало міст, як і Таганріг, були русифікованими. 
"Карта вміщена у документі «Mémoire sur l’indépendance de l’Ukraine présenté à la Conférence de la paix par la délégation de la république ukrainienne» («Пам’ятка про незалежність України, представлена делегацією української республіки на мирній конференції»), виданому у Парижі в 1919 році. Kyiv, Kharkiv, Lviv, Mykolaїv: українська транслітерація населених пунктів на мапі України.
Складена французькою мовою «Пам’ятка» була одним з інформаційних видань української делегації на Паризькій мирній конференції. За допомогою таких друкованих матеріалів делегація УНР, очолювана Григорієм Сидоренком, намагалася зацікавити українським питанням Раду Чотирьох, яка вирішувала долю держав і кордонів у світі після Великої війни 1914 – 1918 років.
Книга обсягом 125 сторінок містить основні відомості про географію, історію, культуру та економіку України, обґрунтування права українців на незалежну державу та представлення бажаних кордонів УНР (описаних у тексті та зображених на карті). З аналогічними документами в Парижі перебували тоді й інші національні делегації: польська, чехословацька, грузинська, азербайджанська тощо. Тільки деякі з делегацій новопосталих республік були допущені до участі у мирній конференції. Більшості ж, серед них і українській, доводилося задовольнятися кулуарними розмовами з західними політиками та експертами" (Джерело: likbez.org.ua).
Історична довідка. Паризька мирна конференція 1919—1920 — міжнародна конференція, скликана державами-переможницями для вироблення і підписання умов з переможеними державами у Першій світовій війні 1914—1918 рр. Конференція проходила з перервами від 18 січня 1919 по 21 січня 1920. На конференцію було запрошено делегації з 27 країн, з яких 10 брали безпосередню участь у війні. У Париж приїхали також делегації з Прибалтики, Закавказзя і України. Українська делегація на конференції була спільною від Української Народної Республіки і Західної Області УНР, яку очолював Г. Сидоренко (з 22.8.1919 — граф М. Тишкевич).
 
Межі Української республіки, запропоновані українською делегацією, нанесені на карту з сучасними кордонами. Зеленим виділена територія фактичного контролю УНР у квітні 1919 р. Реконструкція Дмитра Вортмана

Немає коментарів:

Дописати коментар