Андрій Байцар: З дозвілля винниківчан у 1940-х – 1970-х рр. КІНО й ТАНЦІ. «Трембіта» й «Карпати». СПОГАДИ корінних винниківчан

Кінотеатр «Трембіта» 1930-і рр. – 1940-і рр.

Будинок збудований на поч. ХХ ст. (тепер вул. Шевченка 3 А, Культурний центр «Дозвілля»).

За спогадами корінного винниківчанина, українського поета та перекладача Івана Врецьони (Златокудра; 1930 р. н.): «Перед Другою світовою війною був у Винниках кінотеатр «ТРЕМБІТА». А після пам’ятного 17 вересня 1939 р. показували нам там переможці фільми про бравого Чапаєва, а після 22 червня 1941 р. німецькі загарбники – про героїзм своїх вояків. Згаданий кінозал містився в низовому просторному приміщенні будинку, званому в радянську еру клубом тютюнової фабрики. Під час німецької окупації в одному із приміщень навчалися українські школярі».

За спогадами корінного винниківчанина п. Ігоря Секети (1939 р. н.): «В 1978 р. була тільки внутрішня реконструкція. До цього там теж був зал на партері, приблизно такого розміру як зараз, зі сценою й оркестроном (ямою). Там теж демонстрували кінофільми. На другому поверсі було велике фоє де проводились репетиції й кімнати гуртків - хоровий, драматичний, оркестри. До клубу примикав старий романтичний парк зі старими каштанами (тепер там фабричний корпус), з зеленим театром танцмайданчиком і критим подіумом для оркестру.

В обох клубах проводились досить регулярно т. зв. «Вечори молоді» тобто танці, бо була потреба десь зустрічатись мужчинам після 4-х років війни й жінкам незаміжнім з тієї ж причини.

Найпопулярнішими фільмами тоді були переважно американські, деколи французькі фільми з першим субтитром: «Фильм взят в качестве трофея при разгроме фашистской Гемании». А були це «Дама з камеліями» з Ґретою Ґарбо, «Серенада Сонячної Долини» кіномюзикл з оркестром Ґлена Міллєра, «Петер», фільми Чарлі Чапліна, кольорові мультики Уолта Діснея: «Білосніжка», «Маленький Мук», «Мікі Маус», «Тарзан» і т. п. Ну і совкові «Кубанскіє казакі», «Радуга» і перший совковий серіал «Сталінградская битва» на які ходили «культпоходами», тобто водили «за морду» на всі 3 серії, а потім ще дурнуваті обговорення влаштовували. Про совкове кіно можна довго, бо згідно з «завєтамі Ільїча» кіно для них було мистецтвом №1, «ідеологіческім оружіем».

За спогадами корінного винниківчанина п. Юрія Карманчука: «Пам’ятаю в 1960-х рр. на 2 поверсі був телевізор "Львів". Його включав завклубом п. Устяник о 19 год. Людей було багато, завжди в цей час демонстрували фільми по львівському телебаченню».

Кінотеатр «Карпати»

1972 р. відкрито кінотеатр «Карпати» на 400 місць (тепер готельно-розважальний комплекс «Галактика») на вул. Свердлова, 3 (тепер вул. Миколайчука).

Перший директор – Іванець Катерина.

Демонстрація першого фільму — «Корона Російської імперії, або знову невловимі». До цього фільми показували у старому клубі на вул. Шевченка (колишнє й теперішнє приміщення т-ва «Просвіта»). Репертуар фільмів у кінотеатрі змінювався три рази на тиждень (понеділок, вівторок – один фільм; середа, четвер – другий; п’ятниця, субота, неділя – третій).

Вартість квитків: для дітей – 10 коп., для дорослих – 30, 40, 50 коп. Початок сеансів односерійних фільмів – 17 год, 19 год, 21 год (в неділю – 15 год); двосерійних – 17 год, 20 год.