Айя (грец. Аут. крим. Аууа) — мис на Південному березі Криму. Назва
походить від грец. Аут - Святий. Мис має форму стрімкого виступу Головної гряди
Кримських гір, і територіально йде до основи г. Куш-Кая. Найвища точка мису Айя
— г. Кокія-Кая. На вершині скелястого мису видно сліди будівлі, яка могла бути
маяком або церквою. Саме з останнім і пов’язують назву. На схід від мису
розташована бухта Ласпі, а за нею — мис Ласпі; на північний захід - урочище
Аязьма з невеликою затокою поблизу підніжжя гір Аскети (362 м) і Мандрамале
(482 м). Скелі мису Айя складені верхньоюрськими мармуроподібними вапняками. В
основі мису є гроти. Частину мису використовували моряки імператорського
Чорноморського флоту Росії для пристрілки корабельних гармат. Досі на скелях
збереглися сліди від ударів ядер. Флора мису Айя нараховує до 500 видів рослин,
багато з яких занесені до Червоної книги України. Гірські схили вкриті
реліктовим середземноморським рідколіссям. У районі мису - реліктовий гай сосни
Станкевича. Ці сосни, вкриті темно-зеленою довгою хвоєю і великими
поодинокими шишками, «видряпуються» крутими скельними підйомами мису Айя,
досягаючи висоти 300 м н. р. м., чіпляючись за будь-яку, навіть найменшу,
тріщинку. Мис Айя обмежує із заходу Південний берег Криму, з його особливими,
близькими до середземноморських рисами природи. Належить до Державного
ландшафтного заказника «Мис Айя».
ЛІТЕРАТУРА
•
Байцар
Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії:
навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. :
Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
•
Байцар
Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с. 
Немає коментарів:
Дописати коментар