Гіпсометричне, кліматичне, геоботанічне та ін. картографування природних умов західноукраїнських земель. 1850-і рр. – 1918 р.

 

Одним із видів тематичних карт природи є карти рельєфу земної поверхні, серед яких найпоширеніші — гіпсометричні (орографічні) карти.

Першу гіпсометричну карту Галичини уклав геолог, професор Яґеллонського університету А. Альт (1819—1886), проте її не було видано.

1894 р. географ Станіслав Маєрський опублікував у Львові «Настінну карту Королівства Галичини та Лодомерії».

Станіслав Юзеф Маєрський (Stanisław Józef Majerski; 1852-1926) – польський педагог, географ та історик, радник Львова, автор першої польської гіпсометричної карти.

Подією в історії картографії стало видання першої польської гіпсометричної (фізичної) «Настінної карти Королівства Галичини та Лодомерії з Великим Князівством Краківським і Князівством Освєнцимським і Заторським Станіслава Маєрського» масштабу 1:350 000 (156 x 96 см). Карта видана у 1894 р. у Львові. Карту надрукував літографією А. Пшишлак і видала львівська книгарня Губриновича і Шмідта.На цю карту була опублікована позитивна рецензія Е. Ромера, в якій він вперше виступає на захист гіпсометричних карт.

1894 р. 1910 р. Карта «Mapa ścienna Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem z Księstw: Oświęcimskiem i Zatorskiem».

Масштаб 1: 350 000. Видавництво: Львів.

Мова польська. На карті позначені: Винники (Wіnniki); Чортова скеля (418); річка Марунька (Marunka) та довкільні села.

1918 р. Карта «Galicya» (Галичина). Кольорові відтінки представляють висоту місцевості, з регіональними вершинами, виділеними символами на карті. Основні залізничні лінії та річки позначені червоним і чорним кольором відповідно. Ця карта є спрощеною версією карти Маєрського 1894 року.

Важливим етапом у розвитку зображення гіпсометричних карт стала діяльність професора географії університетів у Львові й Кракові Евґеніуша Ромера (1871—1954). Новаторський підхід Е. Ромера в картографії загалом і щодо гіпсометричних карт зокрема вперше знайшов своє відображення у шкільному «Географічному атласі» (Відень, 1908).

З першої половини XIX ст. з'являються кліматичні карти, що відображали основні метеорологічні елементи.

Як додатки до праць були опубліковані «Карта атмосферних опадів у Карпатському краї» Е. Ромера (1895) і «Карта опадів у Галичині» географа Станіслава Сроковського (1897). У праці Казимира Шульца «Загальний нарис кліматичних поясів Галичини...» (Львів, 1898 р.) була вміщена «Кліматична карта Галичини» масштабу 1:1 200 000 (55,4 х х 34,8 см).

Відомі й інші тематичні карти природних умов. Так, професор Яґеллонського університету (Краків) Максиміліан Новицький (1827—1890) уклав «Карту розселення риб в Галичині» масштабу 1:650 000, що була видана у 1883 р. видавництвом «Holzel» у Відні (100 х 70 см).

Як додаток до праці директора краківської обсерваторії, професора Яґеллонського університету Францішека Карлінського (1830—1906) була опублікована «Гідрографічна карта Галичини» (Львів, 1887 р.) масштабу 1:1 250 000 (47,7 х 28,4 см). Відомо декілька її видань — 1888, 1889, 1890, 1891, 1892 pp.

Розміщення окремих видів рослинності на західноукраїнських землях відображено на численних дрібномасштабних картах Польщі ботаніка Казимира Лапчинського який першим у Польщі розпочав систематичне картографування рослинності.

Казимир Лапчинський (Kazimierz Łapczyński; 1823-1892) — польський інженер, етнограф і ботанік.

Перші карти К. Лапчинського були укладені в 1889 р. Створену ним Генеральну карту лісів Буковини у масштабі 1:800 000 видав Військово-географічний інститут у Відні (1898 p.).

Багато тематичних карт Буковини масштабів 1:150 000 і 1:1 500 000 містяться у праці майбутнього генерал-майора, почесного доктора Чернівецького університету Едуарда Фішера (1862—1935) «Буковина» (Чернівці, 1899 p.), виданій німецькою мовою. Серед них — тектонічна, орографічна, геологічна, корисних копалин, гідрографії, клімату флори, фауни, лісів, населення, економічна карти.

Джерела: Сосса Р. І. Історія картографування території України: підручник. К. : Либідь, 2007. 336 с.

1894 р. географ Станіслав Маєрський опублікував у Львові «Настінну карту Королівства Галичини та Лодомерії».

1918 р. географ Станіслав Маєрський 

ГЕОЛОГІЧНЕ КАРТОГРАФУВАННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. 1850-і рр. – 1918 р.

Геологічні карти західноукраїнських земель розроблялись вченими Львова, Кракова, Відня й часто друкувались разом зі статтями авторів.

Систематичне вивчення Східних Карпат почалося з другої половини ХІХ ст., воно пов’язане зі збільшенням видобутку таких корисних копалин, як сіль, нафта, озокерит, мінеральні води, а також відкриттям (1849) у Відні Імперського геологічного інституту.

Упродовж 1850–1865 рр. виконано перші геологічні знімальні роботи всієї території Австро-Угорської імперії під загальним керівництвом Вільгельма Ріттера фон Гайдінгера (Wilhelm Ritter von Haidinger), а згодом директора геологічного інституту (з 1866 р.) Франца Ріттера фон Гауера (Franz Ritter von Hauer; 1822-1899).

1867 р. видано карту за редакцією Франца Ріттера фон Гауера «Geologische Uebersichtskarte der österreichisch-ungarischen Monarchie» (Геологічна оглядова карта Австро-Угорської імперії) на 12 аркушів у масштабі 1:576 000 та відповідні пояснення. Четверте видання в 1884 році. Ця карта супроводжується низкою пояснювальних текстів.

Складова частина – 1874 р. «Geologische Übersichtskarte der Österreichisch[-Ungarischen] Monarchie nach den Aufnahmen der k. k. geologischen Reichsanstalt - Blatt 4» (Оглядова геологічна карта Австро-Угорської монархії на основі оглядів Цісарського та Королівського геологічного інституту - Аркуш 4 – Галичина).

У 1875 р. за редакцією Франца Ріттера фон Гауера опубліковано чергову геологічну карту імперії «Die Geologie und ihre Anwendung auf die Kenntnis der Bodenbeschaffenheit der Österr.-Ungar. Monarchie» (1-ше видання, видавництво Альфреда Гельдера, Відень 1875; 2-е видання, 1878 р.) в масштабі 1 : 2 016 000.

У складанні карти брали участь видатні геологи Відня Ф. Феттерле, Ф. Гохштеттер, Е. Моєнсович, М. Неймаєр, Ф. Рихтгофен та ін.

На її основі письменник і економіст Кароль Ланґі (1814—1889) уклав у зменшеному масштабі «Геологічну карту Королівства Галичини та Лодомерії» (розмір 47,5 х 39,5 см) як додаток до Енциклопедії рільництва (Варшава, 1874 p., т. 2). На карті використовуються кольори щоб розрізнити понад 20 різних геологічних утворень. Кілька ключових міст і доріг вказано для географічної прив’язки.

Львівські вчені, доцент Й. Сімерадський й професор Е. Дуніковський (1855—1924), у 1891 р. видали геологічну карту Королівства Польського, Галичини й прилеглих країв масштабу 1:1 500 000 (розмір 61 х х 52 см).

На основі великомасштабних топографічних карт з 1880-х років розробляються детальні геологічні карти, потреба у яких зумовлена пошуками корисних копалин. Генрик Вальтер (1835—1921) і Еміль Дуніковський як додаток до праці «Нафтова область галицьких Східних Карпат» видають «Геологічну карту нафтової області Східних Карпат» масштабу 1:75 000 розміром 69,7 х 23,5 см (Львів, 1882 p.; Відень, 1883 p.).

У 1887-1888 p. у Львові публікувалися геологічні карти Східних Карпат професора університету, видатного польського геолога і мандрівника Рудольфа Зубера (пол. Rudolf Zuber; 1858-1920). У 1897 році підготував «Mapę obszarów naftowych Galicji» (Карту нафтових районів Галичини). Свої спостереження і погляди на утворення флішу і виявлені в ньому поклади нафти він включив у роботу «Фліш і нафта» (1918).

Кульмінацією геолого-картографічних робіт Р. Зубера у Східних Карпатах був другий випуск Геологічного атласу Галичини, зокрема 7 аркушів масштабної карти 1 : 75 000 з поясненням (Nadwórna, Mikuliczyn, Kuty, Zabie, Krzyworównia, Popadia, Hryniawa), поданих до Фізикогеографічної комісії в 1886 р. і опублікованих в 1888 р. у серії статей у «Космосі» під спільною назвою: «Studia geologiczne we wschodnich Karpatach (Zuber, 1882–1886).

У 1884 р. Л. Сирочинський видав «Геологічно-промислову карту шахт і родовищ нафти та воску в Галичині в 1881 р.» масштабу 1:567 000  разом із пояснювальним текстом. На той час вона була дуже цінною, оскільки на ній відображені, окрім родовищ, ще й смуги поширення окремих стратиграфічних комплексів.

Відома також геологічна карта околиць м. Кременця Яна Трейдосевича (1831—1900) у масштабі 1:126 000 (1885 р.) та кольорова геологічна карта східної частини Покутсько-Мармароських Карпат масштабу 1:100 000 Гуго Запаловича (1852—1917), що була додатком до його праці «Геологічний нарис східної частини Покутсько-Мармароських Карпат і прилеглих територій» (Відень, 1886 p.).

Найзнаменнішою подією у геологічному картографуванні західноукраїнських земель було видання «Геологічного атласу Галичини» масштабу 1:75 000.

Джерела: Сосса Р. І. Історія картографування території України: підручник. К. : Либідь, 2007. 336 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.

 1874 р. Геологічна карта Галичини.