Севастопольська бухта -
розташована в південно-західній частині Кримського півострова, простягається
від відкритого моря в західному напрямі до Інкерманського монастиря, поступово
звужуючись, закінчується гирлом р. Чорної. Бухта відгороджена від мінливостей
погоди Чорного моря двома загороджувальними молами - Південним і Північним.
Вона є однією з найкращих у світі з погляду зручності й захищеності від
штормів. Врізаючись у суходіл майже на 8 км, Севастопольська бухта ділить місто
на Південну і Північну сторони. Ширина її від 800 до 1 300 м, глибина - сягає
21 м. Природними особливостями затоки закритого типу є незамерзаюча водна
поверхня, упродовж зими вільна від льоду, мінімальність впливу течій, припливів
і вітрів (лише під час західних спостерігаються хвилювання).
Її береги порізані та
утворюють безліч бухт, що мають самостійні назви. Від берегів бухти виступають
миси, між якими розташовані малі бухти Костянтинівська, Матюшенка,
Михайлівська, Старо-Північна, Північна, Інженерна, Докова, Голандія, Сухарна,
Маячна, Нафтогавань, Кілен-бухта, Аполлонова, Корабельна, Південна, Артилерійська,
Кришталева, Олександрівська, Мартинова. Найбільшою з них є Південна бухта.
ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с.
Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 358 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар