1856 р. Луї-Етьєн Дюсьє (Louis Dussieux; 1815-1894),
французький історик та географ видав у Парижі "Carte Ethnographique de
L'Europe..." (Етнографічну карту Європи). Формат мапи 31 × 40 см. Мапа
була складена 1848 р., але видана лише у 1856 р. Опублікував її Луї-Етьєн Дюсьє
у своєму атласі “Atlas General De Geographie Physique, Politique Et
Historique”. На карті виділено мовні сім’ї та групи. Слов'яни об'єднані в одну
мовну групу. Ареал проживання слов’ян позначений лінією синього кольору. Серед
слов’ян автор виділяє як окремі етноси – Grаnds Ruses
ou Moscovites (росіяни або московити); Petit Ruses ou
Russniaque, ou Ruthenes (малороси або
русняки, або рутени) та ін. Серед українців (малоросів) Луї-Етьєн
Дюсьє розрізняє: Запорозьких Козаків (Cozaques Zaporoguues, нижня течія
р. Дніпро), білих
хорватів (на
північ від Львова),
древлян
(на південь від р. Прип’ять, між написами Волинь та Полісся), бужан (середня течія
р. Зх. Буг), дулібів (на Поділлі, у
верхів’ї Пд. Бугу),
сіверян
(на північ від р. Десна), тиверців (Одещина, між
ріками Дністер та Пд. Буг) та ін.
На Кубані та Донщині –
Козаки (Cozaques),
Південна Кубань – Tcerkesses (Черкесія) та Cauease (Кавказ).
На Заході України автор виділив Galicie (Галичину)
та на захід від Львова – Russie Rouge (Червону Русь).
Південна Україна – Oukraine.
Руснаками і русняками
дотепер називають себе русини-українці Словаччини, Румунії, Польщі, та колишньої
Югославії. Закарпатські ж долиняни, починаючи від межиріччя Тересва – Теребля
на сході області і кінчаючи басейном річки Уж на її заході, у повсякденному
вжитку (ще до 1920-их рр..) називали себе переважно давнім живомовним етнонімом
руснаки (руснаки). Корінні жителі гірських районів Закарпаття, тобто власне
гуцули і власне бойки, які, як відомо, протягом ХVII-ХVIII століть переселилися
на Закарпаття з сусідньої Галичини, називали себе тільки Русинами. О. Духнович:
"Угро- или Карпатороссы сами себя именуют Русинами, Русаками и
Руснаками".
Луї-Етьєн Дюсьє (Louis Dussieux) (5 квітня 1815 р.,
Ліон - 11 лютого 1894 р. Париж) – французький історик, географ. Отримавши
в 1839 і 1840 роках дві нагороди на конкурсі Академії написів і красного
письменства (l’Académie des inscriptions et belles-lettres), він був
призначений викладачем з історії та географії військових дій у Особливу
військову школу Сен-Сір (1842 р.). Став професором історії в
1850 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар