Кнайпа (від нім. Kneipe) — корчма, шинок, пивниця, пивна, кабак, генделик, ресторанчик, забігайлівка — гастрономічний заклад, де подають насамперед спиртні напої. В Україні термін «кнайпа» найчастіше вживається у Галичині, особливо у Львові, де нерідко, маючи на увазі кафе, говорять кнайпа або також кав'ярня (каварня). Історична назва перших кав'ярень — цукерня, пов'язана також зі Львовом — це були кондитерські, де до кави пропонували випечені свіжі тістечка. Також в Галичині досить часто вживалося слово пивниця — заклад, де насамперед можна було випити пива. В домашньому господарстві термін пивниця (деколи вимовляли півниця) вживався тільки в одному зі своїх значень, а саме — підвал, погріб, льох. Цікаво, що у Львові багато кнайп, пивниць розміщено в підвалах і напівпідвалах.
Кнайп було багато, як тоді говорили «на кожному кроці». Переважна більшість їх була розміщена ще в старих польських і австрійських будинках. Кнайпи були розраховані переважно на «трудяг», хоча часто навідувалася і «трудова інтелігенція». Особливо «життя» вирувало в дні зарплат і на «совєтські паради». Були у Винниках випадки, що до буфету приходили з прапорами і «революційною» атрибутикою, а при виході їх забували… (правда на другий день з самого ранку вже забирали, а то на роботі були б великі проблеми і не тільки). При вході в приміщення дим стояв переважно стовпом, інколи навіть за сусіднім столиком не всіх зразу можна було впізнати. Атмосфера була щира й цікава, адже всі майже зналися між собою. Кнайпи переважно працювали з самого ранку до пізнього вечора.
У кнайпах популярністю мали такі холодні закуски, як в'ялена риба (вобла, тарань), сушена риба, солоні горіхи. Часто подавалися сир, ковбаса, варені яйця, а також різні солоні та мариновані овочі. Горілку, вино і сік наливали у гранені склянки («гранчаки»), пиво – у гальби. Гальби, як правило, були об'ємом в півлітра, характерного стандартного дизайну, масивні, із товстого скла без кольору, із простою масивною ручкою. Окрім горілки, пива і «чорнила», в кнайпі у ті часи можна було випити також радянське «шампанське», біле сухе вино («кисляк») і кріплене виноградне марочне вино. За гальбу «Жигулівського» платили 22 копійки, а за пляшку такого ж об'єму – 37 копійок.
Ресторани. Бари.
Кінець XIX ст. Німецьке казино. Ресторан по вул. Галицькій (колишній будинок німця Мюллера; тепер бібліотека для дорослих). Мюллер будинок надав в оренду п. Крижановському, й останній влаштував тут ресторан. Під час німецької окупації в будинку було офіцерське казино і ГЕСТАПО (нім. Geheime Staatspolizei).
1930-ті рр. — ресторація К. Достала (початок сьогоднішньої вул. Крушельницької, ліва сторона, між будинком, що межує з Рукавичкою й аптечним складом).
1979 р. — бар «Весна» (колишня їдальня «Чайна») на вул. Леніна (тепер вул. Галицька). До кінця 1989 р. бар і їдальня знаходилися в одному приміщенні. Рік проходив ремонт приміщення. З січня 1991 р. і до 1995 р. (закриття) - тільки бар.
1979 р. — ресторан та бар «Винники» (тепер супермаркет «АТБ») по вул. Танкістів (тепер вул. Івасюка). На вході був пан Гєник, який вирішував, за 1 руб., чи вас пускати далі..., а далі, маєш 3 руб. то направо - в бар, а є більше то наліво - до ресторану. Але потім «праві» і «ліві» зажди «мастилися» по середині (в курилці), або на вулиці.
Немає коментарів:
Дописати коментар