У радянський, період з’являються нові назви місцевостей: «Камчатка», «Сахалін», «Негри».
«Негри».
«Негри» — район вул. Кільцевої, територія де в часи СРСР знаходилася військова частина (військова частина є й тепер) та будинки в яких переважно проживали родини офіцерів та прапорщиків. Військовики були переважно російськомовні й відповідно їхні сім’ї теж. Діти ходили у російську школу №39 у Винниках (тепер школа «Берегиня»). Це була зовсім інша та чужа місцевим українцям-винниківчанам культура. Переважна більшість населення цього району суттєво відрізнялося в побуті, культурі, мові, звичаях та обрядах від корінних мешканців, з відси й назва – «Негри». Але з часом російськомовні українізувалися, невелика частина їх на поч. 1990-их рр. виїхала з Винник, російську школу закрили. Проте назва місцевості «вкоренилася», хоча, мабуть, більшість теперішніх жителів і не знає чому вони «живуть на Неграх».
Друга версія. Біля німецького цвинтаря в 1940-х-1960-х рр. був вугільний склад і вже тоді казали на цей район «Негри» (тоді було тільки побудовані два будинки для військових).
«Камчатка».
«Камчатка» — східна околиця Винник (територія між Будинком школярів, церквою Івана Хрестителя й Кільцевою дорогою (траса Київ - Чоп), частина колишньої німецької колонії Вайнберґен. Топонім з’явився в 1950-их рр. Мабуть, назва «Камчатка» пов’язана з географічною картою СРСР (півострів Камчатка знаходиться на крайньому сході Росії, тоді – СРСР).
«Сахалін».
«Сахалін» — район теперішньої вул. Івасюка та прилеглої місцевості (колишня військова частина та військове містечко). Топонім з’явився в 1950-их рр. Ця територія була «ізольована» від основної частини Винник. Військова частина та військове містечко знаходилися в Лісі Жупан (під Чортовою (Чатовою) склею). Назва «Сахалін» як і назва «Камчатка» теж пов’язана з географічною картою СРСР (Сахалін це острів який знаходиться в Росії, тоді – СРСР).
«Ранго».
«Ранго» — південна околиця Винник і частина с. Волиця (колишня Перша Вулька; від вул. Забава до ставів і озера "Електрон"). З 1950-х до початку 1990-х там знаходилися: кантора, пилорама, дитсадок радгоспу «Винниківський».
Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.
Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.
Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.
17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.
23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар